Рішення

від 12.05.2014 по справі 922/1289/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 922/1289/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова (м. Харків) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (м. Харків) та Департаменту економіки та комунального майна (м. Харків) до Приватного підприємства "Сніжинка ВН" (м. Харків) про стягнення 653000 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Кріцина Н.Г. (посв. №666801 від 28.09.2012 р.);

позивача (ХМР) - Мартинова А.М. (довіреність №08-11/5958/2-13 від 30.12.2013 р.);

позивача (ДЕКМ) - Мартинова А.М. (довіреність №721/0/45-13 від 27.12.2013 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Департаменту економіки та комунального майна з позовом до Приватного підприємства "Сніжинка ВН" про стягнення на користь Харківської міської ради заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 653000 грн., з яких заборгованість з сплати пайового внеску за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова в розмірі 522400 грн. та штрафу у розмірі 130600 грн.

Прокурор у судовому засіданні 12.05.2014 р. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник позивачів в судовому засіданні 12.05.2014 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2014 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 15.04.2014 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП "Сніжинка ВН" є замовником будівництва об'єкту нерухомості - адміністративно-офісної будівлі з спортивно-оздоровчим комплексом по вул. Космічній, 23 А у м. Харкові.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації закінчений будівництвом об'єкт прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта, зареєстрованої 30.05.2011 за № ХК 14311001175.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2013 у справі №922/701/13-г задоволено позов прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ПП "Сніжинка ВН", визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між відповідачем та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Вказане судове рішення набуло чинності 29.04.2013 р., укладений договір недійсним не визнано. Справу розглянуто за участі представника відповідача.

Відповідно до п. 2.1.1. договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова замовник здійснює перерахування до міського бюджету м. Харкова коштів у розмірі 522400,00 грн., згідно з розрахунком заборгованості з пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Сплата пайового внеску здійснюється в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом 30 календарних днів з дня укладання даного договору.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору у разі невиконання або неналежного виконання "замовником" обов'язків, передбачених п. 2.1.1 цього договору, "замовник" сплачує до бюджету міста Харкова штраф у розмірі 25% від суми не перерахованих коштів у визначений термін.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору відповідачем виконані не були, грошові кошти з пайової участі у розмірі 522400,00 грн. не перераховано. Таким чином відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, своєчасно, у строк встановлений у договорі, пайові внески не сплатив, у зв'язку із чим перед Харківською міською радою виник борг зі сплати пайових внесків в розмірі 522 400 грн.

Листом від 22.08.2013 № 690/0/124-13 Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради запропоновано ПП "Сніжинка ВН" протягом десяти днів з дня отримання листа перерахувати кошти пайової участі та штраф, а також попереджено, що у разі не врегулювання питання у визначений термін буде ініційоване вирішення питання у судовому порядку. Проте, на даний час відповідні кошти ПП "Сніжинка ВН" не сплачені.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. З ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування експлуатацію.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про стягнення заборгованості з сплати пайового внеску за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова в розмірі 522400 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Умовами Договору, а саме пунктом 3.1, передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків передбачених п. 2.1.1. Договору, замовних сплачує до міського бюджету м. Харкова штраф у розмірі 25% від суми не перерахованих коштів.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом не перерахував своєчасно частину пайового внеску в розмірі 522400,00 грн., прокурором зроблено нарахування штрафу в розмірі 25% від несплаченої суми , а саме в розмірі 130600,00 грн., що передбачено умовами договору та не суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою. Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого даний спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Сніжинка ВН" (61166, м. Харків, Дзержинський р-н., пров. Фанінський, 5, кв. 23, код ЄДРПОУ 33290147) на користь Департаменту економіки та комунального майна (61003, м. Харків, площа Конституції, 7, код 25610834) заборгованість за пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в розмірі 522400,00 грн. та штраф в розмірі 130600,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Сніжинка ВН" (61166, м. Харків, Дзержинський р-н., пров. Фанінський, 5, кв. 23, код ЄДРПОУ 33290147) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 13060,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова