Рішення

від 12.05.2014 по справі 916/673/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2014 р.Справа № 916/673/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010";

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПІВДЕННИЙ";

про стягнення 213 006,22 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Єфтеній С.В. - довіреність № 1 від 01.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПІВДЕННИЙ", в якій просить стягнути з відповідача грошову суму відшкодування транзакцій за договором Інтернет-еквайрингу в розмірі 193 132,13 грн., суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 14 064,25 грн., суму 3 % річних у розмірі 5 809,84 грн., суму оплати за правову допомогу адвоката у розмірі 24 000 грн., а також суму витрат на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.06.2012р. між сторонами по справі було укладено договір Інтернет-еквайрингу №1320-і, відповідно до якого ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" взяло на себе зобов'язання приймати для оплати товарів, робіт чи послуг картки платіжних систем, перелік яких визначений у додатку №2 до договору, а ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" зобов'язалося забезпечити проведення переказу грошових коштів, які надійшли у якості покриття по транзакціях еквайрінгу на користь позивача, в порядку та на умовах, передбачених договором.

Як вказує позивач, в період з 2.07.2012р. по 9.08.2012р. проведено транзакцій на загальну суму 492 728,50 грн. При цьому, банком відповідно до ст. 2.1. договору на поточний рахунок ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" було перераховано лише 213 477 грн.

Листом від 22.02.2013р. №0-26-6320 відповідачем було повідомлено позивача про здійснення зворотних платежів на загальну суму 34 002,12 грн. Грошові кошти у сумі 245 249,38 грн., як зазначає позивач, ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" відмовилося переказати на рахунок ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010", мотивуючи це тим, що у банку є підозри, що деякі транзакції є шахрайськими.

Також позивач звертає увагу суду на те, що 1.03.2013р. відповідачем було надіслано прокурору Одеської області заяву про скоєний злочин, в якій ним було зазначено, що операції по сайту позивача 27.07.2012р. банком заблоковані, а відшкодування грошових коштів по раніше проведеним операціям на суму 247 863,49 грн. призупинено. Також, як зазначено у вказаній заяві, банком було зроблено зворотні платежі на суму 34 002,12 грн. та повернення коштів на вимогу інтернет-торговця у сумі 20 729,24 грн.

Отже, як зазначає позивач, залишок коштів, що підлягають відшкодуванню позивачу, складає 193 132,13 грн.

Враховуючи те, що строк, на який, відповідно до п. 3.4. договору, банк мав право зупинити переказ грошових коштів, минув, та те, що грошові кошти у сумі 193 132,13 грн. не були перераховані ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010", позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2014р. було порушено провадження у справі №916/673/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 12.05.2014р. не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідною розпискою представника відповідача на ухвалі суду (а.с.83), про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

При цьому обізнаність позивача про розгляд судової справи №916/673/14 підтверджується присутністю його представника у судовому засіданні, яке відбулося 19.03.2014р., а також численними клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.69,73,79).

Крім того, ухвалою суду від 25.04.2014р. за клопотанням Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПІВДЕННИЙ" розгляд справи відповідно до ст. 69 ГПК України було продовжено на п'ятнадцять днів до 12.05.2014р.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, а також, приймаючи до уваги закінчення 12.05.2014р. процесуального строку розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012р. між ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" (Банк) та ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" (Торговець) було укладено договір Інтернет-еквайрингу №1320-і (а.с.16-20), відповідно до умов якого Торговець взяв на себе зобов'язання приймати для оплати товарів, робіт чи послуг картки платіжних систем, перелік яких визначений у додатку №2 до цього договору, а Банк зобов'язався забезпечувати проведення переказу грошових коштів, які надійшли у якості покриття по транзакціях еквайрінгу на користь Торговця, в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом необмеженого строку, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (п.9.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору Банк зобов'язаний здійснювати переказ грошових коштів на користь Торговця на суму всіх операцій, що здійснюється з використанням Карток їх держателями через Web-Сайт(и) Торговця. Строк відшкодування становить три банківських дні з моменту проведення операції. Грошові кошти перераховуються Торговцю Банком у повному обсязі, за винятком комісії Банку, що утримується Банком як належна плата за надані послуги згідно додатку №2 до цього договору, а також за винятком випадків, визначених умовами цього договору.

Пунктом 2.5. договору встановлено обов'язок Банку повідомляти Торговця про призупинення переказу на його користь сум операцій, здійснених з використанням карток або утримання сум згідно п.п.3.3-3.4. протягом 3-х банківських днів із дня фактичного призупинення/утриання.

При цьому, згідно до п.3.4. договору банк має право не здійснювати переказ коштів на користь Торговця на час проведення розслідування по транзакціях, що викликають підозру, та по шахрайських транзакціях на термін не більше 180 діб .

З пояснень позивача судом встановлено, що у період з 2.07.2012р. по 9.08.2012р. проведено операції з використанням платіжної картки по придбанню товарів або послуг ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" на загальну суму 492 728,50 грн.

Разом з тим, вказана сума була сплачена відповідачем частково, також було здійснено зворотні платежі на суму 34 002,12 грн., та повернуто на вимогу позивача грошові кошти у сумі 20 729,24 грн., у зв'язку з чим у ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" перед ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" утворилась заборгованість у сумі 193 132,13 грн.

При цьому, як встановлено судом з пояснень представника позивача, 27.07.2012р. ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" операції по сайту ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" було заблоковано, а відшкодування грошових коштів по раніше проведеним операціям призупинено, у зв'язку з виявленням ряду операцій, заявлених у платіжній системі, як шахрайські.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із заяви про скоєний злочин (а.с.28-39), наявність заборгованості у сумі 193 132,13 грн. відповідачем не заперечується, а отже у суду не виникає сумнівів щодо достовірності її існування.

Між тим, в порушення умов, укладеного між сторонами, договору, після спливу терміну, на який було призупинено відшкодування грошових коштів по проведеним операціям, відповідачем так і не було перераховано ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" грошові кошти у сумі 193 132,13 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сумі 193 132,13 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 064,25 грн. та 3% річних у розмірі 5 809,84 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку неправомірної затримки переказу коштів з вини Банку, Банк виплачує Торговцю пеню в розмірі 0,1% від сум, що не була вчасно перерахована, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки.

Згідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, виходячи з правової природи пені, суд доходить висновку про необхідність відрахування початку періоду її стягнення з дати порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень., зокрема при розгляді майнових спорів обов'язковим є надання позивачем обґрунтованого розрахунку суми позову. При цьому, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, означає те, що його зміст дозволяє суду зробити висновок про підстави стягнення заявленої суми та її розмір. В порушення вимог суду, що були сформульовані в ухвалах суду від 28.02.2014р., 07.04.2014р., 25.04.2014р., відомості, що свідчать про дату порушення грошового зобов'язання по кожній з транзакцій суду позивачем не надано, що унеможливлює здійснення відповідного розрахунку.

За таких обставин, у задоволенні вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, судом було встановлено його помилковість у зв'язку з невірним (помилковим) визначенням у розрахунку початкової дати нарахування трьох відсотків річних (22.01.13р. замість вказаної у позовній заяві 23.01.2013р.). Враховуючи зазначене, судом, з використанням системи „Ліга-Закон", було зроблено власний розрахунок 3 % річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 193132.13 23.01.2013 - 22.01.2014 365 3 % 5793.96

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення 3 % річних у сумі 5 793,96 грн.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 1.10.2013р.. між ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" (клієнт) та адвокатом Єфтеній С.В. (адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2464 від 30.10.2012р., було укладено договір про надання правової допомоги №5-С (а.с.47-50), відповідно до якого адвокат зобов'язався надавати клієнту правову допомогу в справах щодо юридичного захисту прав та інтересів ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з будь-яких питань, що стосуються клієнта, зокрема, у справі щодо стягнення грошової суми боргу з ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" за договором Інтернет-еквайрингу, а клієнт зобов'язався сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.1. вказаного договору встановлено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 24 000 грн.

Як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок за договором про надання правової допомоги №5-С, сплативши адвокату гонорар у розмірі 24 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №00001 від 24.01.2014р. (а.с.52).

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд, при розгляді питання щодо стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, бере до уваги те, що жодних доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у сумі 24 000 грн. суду надано не було.

З урахуванням вищезазначеного, на думку суду, розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне обмежити цей розмір до 8 000 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПІВДЕННИЙ" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСПЕКТИВА-ФАРМ 2010" (65082 м. Одеса, пров. Ляпунова, буд. 9, код ЄДРПОУ 37224319) основну заборгованість у розмірі 193 132 /сто дев'яносто три тисячі сто тридцять дві/ грн. 13 коп., 3 % річних у розмірі 5 793 /п'ять тисяч сімсот дев'яносто три/ грн. 96 коп., 3 978 /три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім/ грн. 52 коп. судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 8 000 /вісім тисяч/ грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.