Рішення

від 19.05.2014 по справі 922/1294/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р.Справа № 922/1294/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради, м. Харків про стягнення 75832,20 грн. за участю представників сторін:

позивача - Радобарова П.В., за довіреністю від 24.03.2014 року;

відповідача - Клименко В.О., за довіреністю № 378/01 від 18.04.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради про стягнення 75832,20 грн. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 9 від 08.08.2013 року щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 квітня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.04.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 13455) про надання справи № 922/1294/14 для ознайомлення та зняття фотокопій матеріалів справи. Також в своєму клопотанні відповідач просить суд відкласти розгляд справи для надання часу підготувати обґрунтований відзив по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2014 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено судома; розгляд справи відкладено на 19.05.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.05.2014 року представник позивача надав заяву (вх. № 16289) про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 832,20 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.05.2014 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 16158) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові. Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що причиною несвоєчасного виконання відповідачем договору № 9 від 08.08.2013 року укладеного з позивачем є відсутність дозволу органів Казначейства провести оплату за вказаним договором.

Представник позивача в судовому засіданні 19.05.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи заперечував .

Представник відповідача в судовому засідання 19.05.2014 року визнав позовні вимоги, підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, з наступних підстав.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи було відкладено для надання можливості ознайомитись із відзивом на позов, із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем вже подавалося клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 13455 від 22.04.2014 року) для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи та надати відзив на позов, яке було задоволено судом.

Проте, відповідачем не було надано до суду відзиву на позов, що розцінюється судом, як зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд, дослідивши клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові, відмовляє в його задоволенні у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Пунктом 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду достатніх доказів того, що рішення по справі може вплинути на права Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

08.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (позивач) та Департаментом по взаємодії з правоохоронними органами, оборонної, мобілізаційної роботи та громадської оборони Харківської міської ради (відповідач) було укладено договір № 9, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначеному даним договором, рукав пожежний напорний ф-51 мм. тип «Т» у комплекті з гайкою ГР-50 (для техніки) код 28.13.3-ДК 016-2010 (товар).

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач сплачує вартість товару протягом 60 календарних днів після його отримання, згідно накладної підписаної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.3 договору загальна вартість договору, на момент його укладення, складає 75000,00 грн.

Специфікацією № 1 від 08.08.2013 року до договору сторони визначили найменування, кількість, та вартість товару.

Судом встановлено, що договір № 9 від 08.08.2013 року, укладений між сторонами по справі, за своєю природою є договором купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 75000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-08/29/41 від 29.08.2013 року на суму 75000,00 грн. (а.с. 11), яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 10 від 27.08.2013 року (а.с. 12).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в п. 2.2. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 75000,00 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно видаткової накладної № РН-08/29/41 від 29.08.2013 року та недоведеність з боку відповідача факту розрахунку з позивачем за отриманий товар за цією накладною, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 75000,00 грн. обґрунтованими, правомірними, доведені матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 832,20 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 19.05.2014 року було подано заяву (вх. № 16289) про відмову від позову в частині стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі, до прийняття рішення по справі, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п.4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Розглянувши вищевказану заяву позивача про часткову відмову від заявлених позовних вимог, судом встановлено, що її підписано Раздобаровим П.В., що діє на підставі довіреності від 24.03.2014 року, яка видана Генеральним директором ТОВ "МІК" Рябовим С.М.

Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії щодо відмови від позову, враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача та оскільки, згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову, тому суд приймає клопотання позивача як таке, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд прийшов до висновку, що клопотання позивача про відмову від позову щодо стягнення 3% річних в сумі 832,20 грн. не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача підлягає стягненню 1806,96 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 625, 655 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, ч. 1 п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, р/р 35411001004431 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 34469193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, р/р 26005001000579 в ПАТ «Мотор-банк», МФО 313009, код ЄДРПОУ 30105738) 75000,00 грн. суми основної заборгованості та 1806,96 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 832,20 грн. 3% річних провадження у справі припинити на підставі ч. 1 п.4 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 21.05.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1294/14