Рішення

від 20.05.2014 по справі 927/551/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

« 20» травня 2014р. Справа № 927/551/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТТ", пр-т. Миру, 139, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Київська 17, м. Чернігів, 14005

про стягнення 64351,35 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Жура В.Ф. - юрисконсульт, довіреність № б/н від 15.03.2014р.

від відповідача: Шокур А.Ю., довіреність № б/н від 31.12.2013р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТТ" подано позов до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 64351,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки та обслуговування № 01/1 від 04.01.2011р., своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар та надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 64351,35 грн.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не надав. Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 20.05.2014р., позовні вимоги визнав в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТТ» (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець) було укладено договір поставки та обслуговування № 01/1 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити бензо- та електроінструмент, запчастини, масло та витратні матеріали до них (далі - продукція, товар), а також за замовленням Покупця виконувати ремонтно-відновлювальні роботи поставлених інструментів (далі - обслуговування), а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити таку продукцію та послуги (п. 1.1 Договору).

Загальна кількість продукції, що є предметом поставки і її обслуговування визначається замовленнями Покупця і підтверджується відповідними накладними та актами виконаних робіт (п.1.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в день отримання товарів або попередньо.

Відповідно до п. 10.1 Договору, даний Договір набуває чинності в день підписання обома Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не більше, ніж до 31 грудня 2011 року.

04 січня 2012 року між сторонами укладено Додаткову угоду про продовження дії Договору поставки та обслуговування № 01/1 від 04.01.2011р., згідно п. 1 якої сторони на підставі взаємодомовленості прийшли згоди щодо продовження дії Договору до 31.12.2014р.

Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а саме в продовж 2011- 2014 років на підставі видаткових накладних та актів виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 25- 69), поставив відповідачу продукцію та надав послуги щодо її ремонту та відновлення на загальну суму 64351,35 грн.

Відповідач товар отримав на підставі довіреностей на отримання товару (а.с. 70-103), акти виконаних робіт підписав, будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак всупереч обумовленим умовам і строкам оплати товару відповідач, оплату за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 22 від 09.01.2014р. з вимогою сплати заборгованості в сумі 63452,62 грн. У відповіді на претензію відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі та просив відтермінувати час звернення до суду, посилаючись на можливість досудового врегулювання спору.

Станом на 01 квітня 2014 року між сторонами була проведена звірка взаємних розрахунків. Згідно акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача склала 64351,35 грн.

Таким чином, на день прийняття судом рішення заборгованість відповідачем не сплачена та становить 64351,35 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також визнання відповідачем позову в повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005, р/р 26004005943 в КФ АБ «Експрес Банк», МФО 337212, код ЄДРПОУ 32016315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ» (проспект Миру, 139, м. Чернігів, 14033; р/р 26006000002421 в ПАТ Банк «Демарк», МФО 353575, код ЄДРПОУ 30149246) 64351,35 грн. (шістдесят чотири тисячі триста п'ятдесят одну грн. 35 коп.) заборгованості та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТТТ» (проспект Миру, 139, м. Чернігів, 14033; р/р 26006000002421 в ПАТ Банк «Демарк», МФО 353575, код ЄДРПОУ 30149246) з державного бюджету 100,00 грн. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням № 809 від 31.03.2014р., яке знаходиться в матеріалах справи господарського суду Чернігівської області № 927/551/14.

В судовому засіданні 20.05.2014р., на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.05.2014р.

Суддя Ю.М. Бобров