Рішення

від 14.05.2014 по справі 910/20923/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20923/13 14.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ «ПОЛІССЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легас Трейд»

про стягнення 100 207, 67 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Странніков А.В.

від відповідача: Півторак М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ «ПОЛІССЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легас Трейд» про стягнення заборгованості у розмірі 97 767, 67 грн. за поставлений товар, а також 1 986, 23 грн. - пені та 453, 74 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/20923/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що 22.11.2013 р. Товаристом з обмеженою відповідальністю «Легас Трейд» здійснено часткове погашення заборгованості за накладною № 84 від 20.09.2013 р. у розмірі 18 000, 00 грн.

Також відповідач відзначає, що товар за видатковою накладною № 54 від 25.07.2013 р. поставлений до укладення договору № 130726 ПМДП/1 від 26.07.2013 р., яким позивач обґрунтовує заявлені вимоги, а відтак - вимоги останнього не є взаємопов'язаними та не підлягають задоволенню.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання призначене на 14.04.2014 р. не відбулось у зв'язку з участю судді Пригунової А.Б. у загальних зборах суддів Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. (обрання нового керівництва суду).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.05.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 38 531, 70 грн., що підтверджується видатковою накладною № 54 від 25.07.2013 р.

26.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ «ПОЛІССЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легас Трейд» укладено договір поставки товару № 130726 ПМДП/1, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.1. договору погоджена сторонами ціна договору формується на кожну партію окремо і зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.5. договору відповідач зобов'язується провести 100 % оплати кожної партії товару з моменту виставлення рахунку.

Згідно з п. 6.3. договору порушення строку оплати товару тягне за собою право позивача на стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Договір, відповідно до п. 9.1., вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2014 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 59 236, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 84 від 20.09.2013 р.

16.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 73 від 25.09.2013 р. про погашення заборгованості за поставлений товар на загальну суму 97 767, 70 грн.

Відомостей щодо надання відповіді на вищевказану претензію або погашення заборгованості сторонами суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено грошові зобов'язання в частині оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 97 767, 67 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, врегульовані норами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом зобов'язання, що випливає із правовідносин сторін, суд вважає, що фактично між сторонами укладений договір у спрощений спосіб шляхом поставки товару за видатковою накладною № 54 від 25.07.2013 р., передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом вчинення фактичних дій, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Крім того, між сторонами укладений договір поставки № 130726 ПМДП/1 від 26.07.2013 р., у простій письмовій формі, що врегульовано нормами статті 626 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Як встановлено судом, у процесі провадження у справі відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 18 000, 00 грн. за договором № 130726 ПМДП/1 від 26.07.2013 р., що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший м'ясний дім «Полісся».

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший м'ясний дім «Полісся» грошові кошти у розмірі 18 000, 00 грн., що є предметом розгляду спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/20923/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший м'ясний дім «Полісся» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легас Трейд» в частині стягнення 18 000, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Розглядаючи даний спір по суті, суд виходить з того, що заявлені вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 54 від 25.07.2013 р., а також за договором № 130726 ПМДП/1 від 26.07.2013 р.

Тож виходячи із вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд відзначає, що наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується поставка позивачем товару за договором № 130726 ПМДП/1 від 26.07.2013 р. на суму 59 236, 00 грн., а також поставка товару за договором, укладеним у спрощений спосіб відповідно до видаткової накладної № 54 від 25.07.2013 р. на суму 38 531, 70 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі первинами документами підтверджується поставка позивачем товару на загальну суму 97 767, 67 грн. та його часткова оплата на суму 18 000, 00 грн. суд дійшов про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший м'ясний дім «Полісся» в частині стягнення основного боргу у сумі 79 767, 67 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 923 , 86 грн. - пені та 453, 75 - 3 % річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, суд відзначає, що неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язань та відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання застосовуються лише до зобов'язань, що виникли з договору № 130726 ПМДП/1 від 26.07.2013 р.

Згідно розрахунку суду, який виконано у відповідності до вимог чинного законодавства України, розмір пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 31.09.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 23.10.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 30, 84 грн. та 453, 74 грн. - 3 % річних.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 79 767, 67 грн. - сума основного боргу, 30, 84 грн. - пені та 453, 74 грн. - 3 % річних.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження у справі № 910/20923/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший м'ясний дім «Полісся» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легас Трейд» в частині стягнення 18 000, 00 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший м'ясний дім «Полісся» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легас Трейд» (02113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 51, код ЄДРПОУ 37469966), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший м'ясний дім «Полісся» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 1, код ЄДРПОУ 37413075) заборгованість у розмірі 79 767, 67 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят сім грн. 67 коп.) грн., 30, 84 (тридцять грн. 84 коп.) грн. - пені, 453, 74 (чотириста п'ятдесят три грн. 74 коп.) грн. - 3 % річних та 1 965, 04 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 04 коп.) грн. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.