Рішення

від 20.05.2014 по справі 914/968/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 р. Справа № 914/968/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Локо", с. Миклашів, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства „Сінатех", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 40024,73грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Держицький І.Р. - представник (довіреність б/н від 17.03.2014р.)

від відповідача: Бакун О.А. - представник (довіреність №10/04-2 від 10.03.2014р.)

Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Локо", с. Миклашів, Пустомитівський район, Львівська область до відповідача: Приватне підприємство „Сінатех", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 40024,73грн.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.04.2014р.

Ухвалою суду від 15.04.2014р. розгляд справи відкладено на 20.05.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2014р. позовні вимоги просив задоволити та подав уточнений розрахунок пені до позовної заяви.

У судове засідання 20.05.2014р. представник відповідача подав відзив, відповідно до якого не заперечив проти позовних вимог та просив розстрочити виконання рішення з оплатою рівними частинами на пів року. Представник позивача заперечив проти розстрочення рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, засхуавши представників сторін суд

встановив:

20.12.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки № 11/12, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов"язувався передати у встановлені строки за договірними цінами у власність відповідача, а відповідач зобов"язувався прийняти та оплатити оливи моторні, охолоджуючі рідини та автотовари, на умовах викладених в цьому договорі.

У п. 4.2. договору сторони узгодили, що відповідач зобов"язаний проводити оплату за кожну отриману партію товару, згідно рахунків та/або накладних на розхід, на умовах передбачених додатком №1, на умовах попередньої оплати, наступна поставка здійснюється після розрахунку за попередню.

На виконання умов Договору поставки № 11/12 від 20.12.2011р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №ТВВВ-01101 від 11.10.2012р., №01110 від 12.10.2012р., №ТВВВ-01111 від 12.10.2012р., №ТВВВ-01229 від 05.11.2012р., №ТВВВ-01248 від 08.11.2012р., №ТВВВ-01249 від 08.11.2012р., №ТВВВ-01270 від 13.11.2012р., №ТВВВ-01285 від 15.11.2012р., №ТВВВ-01286 від 15.11.2012р., №ТВВВ-01403 від 14.12.2012р., №ТВВВ-01404 від 14.12.2012р., №ТВВВ-01469 від 28.12.2012р., №ТВВВ-00001 від 02.01.2013р., №ТВВВ-00037 від 22.01.2013р., №ТВВВ-00083 від 31.01.2013р., №ТВВВ-00121 від 14.02.2013р., №ТВВВ-00147 від 25.02.2013р., №ТВВВ-00370 від 19.04.2013р., №ТВВВ-00406 від 25.04.2013р., №ТВВВ-00453 від 15.05.2013р., №ТВВВ-00570 від 10.06.2013р., №ТВВВ-00732 від 17.07.2013р., №ТВВВ-00733 від 17.07.2013р., №ТВВВ-00861 від 28.08.2013р. на загальну суму 88726,56 грн., долученими до матеріалів справи.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 34920,64 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 07.11.2013р. позивач звернувся до відповідача із претензією №05/13 про погашення забогованості за отримані товари. У відповідь 29.11.2013р. відповідач надіслав позивачу лист № 27/11-1, відповідно до якого свою заборгованість перед позивачем визнав.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати, ТзОВ НВП „Локо" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34920,64 грн. основного боргу.

Крім того, позивач згідно умов п. 7.2 договору від 20.12.2011р. нарахував відповідачу 714,42грн. пені, п. 7.3 угоди від 20.12.2011р. 3492,06 грн. штрафу та відповідно до положень ст. 625 ЦК України 220,22грн. 3% річних та 677,93грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки № 11/12 від 20.12.2011р. виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 34920,64 грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 11/12 від 20.12.2011р. Крім того, відповідач у відзиві долученому до матеріалів справи, визнав позовні вимоги.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3492,06грн. штрафу від простроченої суми суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Пунктом 5.5 Договору поставки № 11/12 від 20.12.2011р. сторонами узгоджено, що у разі протермінування платежу більше як на 10 днів покупець сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 10% штрафу, суд прийшов до висновку вимогу позивача задоволити та стягнути з відповідача 3492,06грн. штрафу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 714,42грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.4.1. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 17.03.2013р. по 17.03.2014р. в розмірі 714,42грн.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із змісту вказаної статті, позивачем неправильно обраний період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Судом самостійно проведено перерахунок суми пені відповідно до п. 8.4.1. Договору, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обмежень, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлено, що до стягнення підлягає 420,57грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних у розмірі 220,22грн. та інфляційних втрат у розмірі 677,93грн., відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 220,22грн. 3% річних та 677,93грн. інфляційних втрат.

Клопотання представника відповідача про розчтрочення рішення судом відхиляється, як таке що не підтверджене належними та допустими доказами.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Сінатех" (79032, м. Львів, вул. Січинського, 7А/29, ідентифікаційний код 35720903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Локо", (81140, Львівська область, Пустомитівський район, с. Миклашів, ідентифікаційний код 13833658) 34920,64 грн. основного боргу, 3492,06 грн. штрафу, 220,22грн. 3% річних та 677,93грн. інфляційних втрат, 420,57грн. пені та 1800,00грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.05.2014р.

Суддя Деркач Ю.Б.