Постанова

від 12.05.2014 по справі 823/880/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року справа № 823/880/14

м. Черкаси

17 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

при секретарі - Дудці Г.О.,

за участю представників позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреністю від 08.04.2014р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Бакалини В.В. - за довіреністю від 22.10.2013р. №14409/23-01-10-016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах від 27.03.2014р. №0000661701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 498282 грн. 50 коп.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, обґрунтовуючи їх тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової перевірки від 18.03.2014р. №58/23-01-17-01/НОМЕР_1, яким встановлено заниження податку на додану вартість за 2012 рік на суму 398626,00 грн., внаслідок безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій з приватним підприємством «Черкаситрейдсервіс» за договором поставки товарно-матеріальних цінностей.

Представники позивача зазначають, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами та даними господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з огляду на те, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Факт поставки товарно-матеріальних цінностей контрагентом позивача в повній мірі підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку: податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, банківськими виписками.

Придбані у ПП «Черкаситрейдсервіс» товари були реалізовані в ході здійснення господарської діяльності іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується наданими до суду первинними документами бухгалтерського обліку.

Перевезення товару здійснювалось власним вантажним автомобілем позивача у межах м.Черкаси та Черкаського району, а тому з спірних господарських операцій фінансових витрат на транспортування позивач не мала.

Товарно-транспортна накладна є документом, що свідчить тільки про переміщення товарно-матеріальних цінностей, її наявність в податковому обліку Податковим кодексом не передбачена.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично не здійснені і не підтверджені належним чином складеними первинними документами. Зокрема, позивачем не надано: акти приймання-передачі товару, докази здійснення вантажно-розвантажувальних робіт за відсутності найманих працівників (згідно накладних здійснювалась поставка великогабаритних та важких товарів: шаф, дошок, кабелю, ін.), сертифікати якості товару, докази транспортування товару та його зберігання тощо.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрована виконавчим комітетом Черкаської міської ради 25.02.1999р.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; взята на облік в контролюючому органі 21.06.1999р. за №10392, нині перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області; є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 22.06.1999р. №84452905, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

З 04.03.2014 по 11.03.2014 (з перервою в роботі 8-10 березня 2014р.) посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаєморозрахунків з приватним підприємством «Черкаситрейдсервіс» (код ЄДРПОУ 34503569) за період діяльності з 01.02.2012 по 30.04.2012, з 01.08.2012 по 31.08.2012.

Під час перевірки відповідачем використано:

- акт державної податкової інспекції у м. Черкасах від 10.09.2013р. №193/22-11/34503569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Черкаситрейдсервіс» (код ЄДРПОУ 34503569) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-постачальниками та контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг) за період з 01.09.2010 по 30.10.2012», в якому встановлено, що у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів, неможливо документально підтвердити реальність здійснення господарських операцій ПП «Черкаситрейдсервіс» із платниками податків-постачальниками та подальшу реалізацію контрагентам-покупцям (в т.ч. ФОП ОСОБА_1) за період з 01.09.2010 по 30.10.2012;

- акт державної податкової інспекції у м. Черкасах від 14.08.2013р. №146/22-11/34503569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Черкаситрейдсервіс» (код ЄДРПОУ 34503569) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-постачальниками ТОВ «Енергія-Сила» (код за ЄДРПОУ 32932155) та ПП «Геобудпроект» (код за ЄДРПОУ 13734815) та контрагентами-покупцями (в т.ч. ФОП ОСОБА_1) за період з 01.03.2012 по 30.04.2012, за результатами якого у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів неможливо документально підтвердити реальність здійснення господарських операцій ПП «Черкаситрейдсервіс» із платниками податків-постачальниками ТОВ «Енергія-Сила», ПП «Геобудпроект» та подальшу реалізацію контрагентам-покупцям (в т.ч. ФОП ОСОБА_1) за період з 01.03.2012 по 30.04.2012.

За результатами перевірки позивача ДПІ у м. Черкасах складено акт від 18.03.2014р. №58/23-01-17-01/НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки), в якому встановлено порушення п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за 2012 рік у розмірі 398626,00 грн.

На підставі акта перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014р. №0000661701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 498282,50 грн., в тому числі за основним платежем 398626,00 грн., за штрафними санкціями 99656,50 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Судом встановлено, що 14.04.2011 року між позивачем (Покупець) та приватним підприємством «Черкаситрейдсервіс» (Постачальник) укладено договір поставки №33 (далі по тексту - Договір №33), відповідно до якого Постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти, а Покупець одержувати і оплачувати згідно встановлених Постачальником цін та в обумовлені строки товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) (п.1.1 Договору №33).

Згідно розділу 2 Договору №33 продукція відпускається Покупцеві по цінах, діючих на момент її отримання. Ціна на продукцію встановлюється Продавцем і в залежності від чинників, що її обумовлюють може змінюватися протягом дії цього договору. Про зміни цін Постачальник додатково попереджає покупця листом, факсимільним зв'язком або телефонограмою. Загальну (фактичну) суму договору становить сума вартості продукції, що поставлена Постачальником протягом строку дії Договору.

Пункт 3.1. Договору №33 визначає, що оплата продукції Покупцем здійснюється в безготівковій формі, згідно наданих постачальником рахунків.

Відповідні рахунки позивачем до суду не надано.

Суд звернув увагу, що з умов вказаного Договору не видається зрозумілим, як здійснювалося замовлення товару у Постачальника.

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей за Договором №33 у лютому - квітня 2012 року, серпні 2012 року, позивач надав до суду:

- видаткові накладні та податкові накладні за лютий 2012 року на загальну суму 662782,37 грн., в т.ч. ПДВ 110463,71 грн.;

- видаткові накладні та податкові накладні за березень 2012 року на загальну суму 968411,97 грн., в т.ч. ПДВ 161402,00 грн.;

- видаткові накладні та податкові накладні за квітень 2012 року на загальну суму 255644,01 грн., в т.ч. ПДВ 42607,24 грн.;

- видаткові накладні та податкові накладні за серпень 2012 року на загальну суму 504918,88 грн., в т.ч. ПДВ 84153,15 грн.

Суд зазначає, що більшість податкових накладних, виписаних ПП «Черкаситрейдсервіс» на ім'я ФОП ОСОБА_1 у лютому 2012 року (а.с. 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76; т. 1) містять посилання на інші цивільно-правові договори, ніж договір поставки від 14.04.2011р. №33.

Також, аналіз первинних документів свідчить про те, що за Договором №33 поставлялись товари широкого асортименту: електроди ЦЛ-11, щітки абразивні, запчастини до автобусів Богдан, кабелі КВВГнг, кабелі ВВГ, сповіщувачі пожежні, металорукав, двері з замками та упаковкой, гіпсокартон, дошки для підлоги, дюбеля, електролампочки, проволока сварочна, плінтуси, умивальники, авторезини, шини, вагонки, і т.д.

Вивчаючи первинні документи, суд звернув увагу, що за Договором №33 також здійснювалась поставка великогабаритних та великовагових товарів, зокрема, за податковою накладною від 30.03.2012р. №79 (а.с. 54, т. 2) здійснювалась поставка брусів 50х50 в кількості 3,590 куб.м., брусів 60х120 в кількості 1,5 куб.м., вагонки пластикової в кількості 23 куб.м., дошки 30 мм (ясень) в кількості 3 куб.м.; за податковою накладною від 31.08.2012р. №94 (а.с. 38, т. 3) - поставка комерційного лінолеуму в кількості 90 кв.м.; за податковою накладною від 24.08.2012р. №82 (а.с. 31, т. 3) - поставка цементу в кількості 200 мішків; за податковою накладною від 10.08.2012р. №35 (а.с. 15, т. 3) - поставка плитки керамогранітної для підлоги в кількості 77,5 кв.м.; за податковою накладною від 13.08.2012р. №41 (а.с. 17, т. 3) - поставка бетону в кількості 8,5 куб.м., і т.д.

Стосовно перевезення товару за Договором №33, суд зазначає, що самим Договором не визначені зобов'язання Сторін щодо транспортування ТМЦ. Відповідно до письмових пояснень позивача, перевезення великогабаритних товарів здійснювалось її власним автомобілем - Volkswagen Transporter-B, 1997 року випуску, р.н. НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САС 107376 та товарно-транспортними накладними. Транспортування негабаритних вантажів здійснювалось найманими перевізниками, які були знайдені в рекламних оголошеннях періодичних рекламних видань.

Відповідно до п. 3.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Правила) договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

На перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (п. 3.7 Правил).

Відповідно до п. 11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3 Правил). Згідно п. 1 Правил дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 11.4. Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п. 11.5. Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п. 11.6. Правил).

Згідно п. 11.7. Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження перевезення товару власним автомобілем позивачем надано копії товарно-транспортних накладних за лютий - квітень 2012 року, серпень 2012 року.

Оглянувши товарно-транспортні накладні, судом встановлено, що при їх заповненні: не вказано серія та номер ТТН; дата виписки ТТН складає від декількох днів до декількох тижнів; відсутні відомості про вантаж - у розділі ТТН «Дані про вантаж» з 4-ї по 14-у графи; не вказані відомості про вантажно-розвантажувальні операції; не вказано відстань перевезення.

Так, наприклад, з товарно-транспортної накладної за лютий 2012 року (а.с. 107, т. 1) вбачається: період перевезення 16.02.2012 - 23.02.2012, автомобіль - Фольцваген СА 07-89 ВА; автопідприємство - самовивіз; водій - ОСОБА_5; замовник - ФОП ОСОБА_1; вантажовідправник - ПП «Черкаситрейдсервіс»; вантажоодержувач - ОСОБА_1; пункт навантаження - м.Черкаси, вул. Р. Люксембург, 177; пункт розвантаження - м. Черкаси, с.Сокирно, вул. Польова, 6; назва продукції - лента транспортерна, будматеріали, запчастини Богдан, ПАЗ, Еталон.

За вказаних обставин, суд скептично оцінює вказані товарно-транспортні накладні і вважає, що останні не можуть підтверджувати факт перевезення товару за Договором №33.

Щодо посилань позивача на те, що перевезення негабаритних товарів здійснювалось найманими перевізниками, суд зазначає, що позивачем не надано до суду договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом, заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортні-накладні, дорожні листи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що первинними документами не підтверджено транспортування товару за Договором №33, що поряд з іншими обставинами ставить під сумнів рух активів в процесі здійснення господарської діяльності і, як наслідок, факт здійснення господарської операції.

Суд звернув увагу на економічну недоцільність транспортування великогабаритних товарів власним транспортом, а негабаритних - за допомогою найманих перевізників.

В своїх письмових поясненнях позивач стверджує, що зберігання придбаного за Договором №33 товару здійснювалось у нежитловому приміщенні за адресою: Черкаський район, с. Сокирно, вул. Польова, 6. Разом з тим, за Договором позивач не надав доказів перевірки кількості та якості придбаного товару, прийняття товару на склад, його переміщення та вибуття зі складу.

Крім того, не зважаючи на зобов'язання суду, позивач не надав книги складського обліку за 2012 рік, не підтвердив рух придбаного товару на складі, отже не довів у повному обсязі зміни майнового стану у зв'язку з правочином.

Під час судового розгляду справи представник позивача стверджував, що придбані у ПП «Черкаситрейдсервіс» товари були реалізовані в ході здійснення господарської діяльності товариству з обмеженою відповідальністю «Сінбуд», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, приватному підприємцю ОСОБА_7, приватному підприємству «Сервіс-Плюс-К», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8, приватному підприємцю «ВІП-Термал», приватному підприємству «Комплексні системи безпеки - 2005», товариству з обмеженою відповідальністю «Арманд Трейд», приватному виробничо-комерційному підприємству «Амарант-А», приватній виробничо-комерційній фірмі «Ензім», приватному підприємству «Норія», публічному акціонерному товариству «ПФ Перше Травня», приватному підприємству «Спецелектромонтаж».

На підтвердження факту реалізації товару позивач надав до суду: договори купівлі продажу з вищевказаними суб'єктами господарювання, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.

Суд вважає за потрібне зазначити, що документи по реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей не є безумовним доказом їх придбання у ПП «Черкаситрейдсервіс».

Також, досліджуючи питання реальності виконання умов Договору поставки від 04.04.2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Черкаситрейдсервіс», суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товару власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. ст. 632, 656, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його предмет, ціна, кількість, якість та асортимент.

Таким чином, істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, якою врегульовані положення про предмет, кількість і асортимент поставки, встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та ПП «Черкаситрейдсервіс» договір поставки від 14.04.2011 року не містить положень щодо предмету договору, ціни, кількості, якості товару, до договору не надані специфікації про основні характеристики товару, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину.

Таким чином, суд зазначає, що наявність у позивача виписаних ПП «Черкаситрейдсервіс» податкових накладних, видаткових накладних за відсутності виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, відсутності документів про фізичне переміщення придбаних товарів, зберігання товару не створює належного права для формування податкового кредиту та витрат.

Відповідно до акту державної податкової інспекції у м. Черкасах від 10.09.2013р. №193/22-11/34503569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Черкаситрейдсервіс» (код ЄДРПОУ 34503569) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-постачальниками та контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг) за період з 01.09.2010 по 30.10.2012» приватне підприємство «Черкаситрейдсервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.07.2006р., код ЄДРПОУ 34503569; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.07.2006р. за №102610200000, станом на дату складання акта перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах зі станом платника - 3 «Прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)»; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.07.2006р. №32159805, індивідуальний податковий номер 345035623010, анульоване 05.12.2012р. (причина анулювання - 41 «Ліквідація за власним бажанням»; основний вид діяльності - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (46.18).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ПП «Черкаситрейдсервіс» не поставляло позивачу товарно-матеріальні цінності у лютому - квітні, серпні 2012 року і лише надало останньому бухгалтерські документи, податкові та видаткові накладні, з метою формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Встановленими у судовому засіданні обставинами підтверджується, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах від 27.03.2014р. №0000661701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 498282 грн. 50 коп. є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до Державного бюджету України 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 16.05.2014р.