Рішення

від 11.06.2009 по справі 29/244-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/244-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2009 р.                                           Справа № 29/244-09     вх. № 4309/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Беженський А.В. за довіреністю б/н від 27.05.2009р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Ліга-Транс", м. Київ  до  Статутного територіально-галузевого об"єднаня  "Південна залізниця", м. Харків  

про стягнення 15034486,00 грн.

та зустрічну позовну заяву Статутного територіально-галузевого об"єднаня  "Південна залізниця", м. Харків до Приватного підприємства "Ліга-Транс", м. Київ   про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 15034486,00грн. грошових зобов”язань згідно договору №П/Л-081616/НЮ від 03.09.2008р.; судові витрати у вигляді сплати державного мита за подання позовної заяви та збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 05.06.209р. надав зустрічну позовну заяву (вих. №НЮ-21/578 від 04.06.2009р., в якій просить суд визнати недійсним договір від 03.09.2008р. №П/Л-081616/НЮ на поставку обладнання для пральні та облаштування прального комплексу, укладений між позивачем та відповідачем, застосувати наслідки передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України; судові витрати покласти на Приватне підприємство „Ліга-Транс”. Разом з зустрічною позовною заявою були надані докази в обґрунтування позовних вимог, у тому числі докази сплати державного  мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у втановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2009р. зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено на 10.06.2009р.

Позивач 10.06.2009р. надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Статутного територіально-галузевого об"єднаня  "Південна залізниця".

У судовому засіданні призначеному на 10.06.2009р. було оголошено перерву до 11.06.2009р., для надання сторонами доказів по суті спору.

Представник позивача підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання після перерви не з"явився.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № П/Л-081616/НЮ, за яким Підрядник взяв на себе зобов'язання поставити та  передати  у зумовлені строки у власність Замовнику Товар у кількості відповідно до Специфікації до даного Договору, Замовник, в свою чергу, зобов'язався його прийняти та своєчасно здійснити оплату вартості отриманого на протязі строку дії Договору Товару та Робіт згідно договірної ціни даного Договору.

Згідно ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

На виконання умов Договору та ст. 662 ЦК України, Підрядником було поставлено у період з 22.09.2008р. по 17.10.2008р наступний товар:  за видатковою накладною № ЛТ-0000019 від 22.09.2008р прасувальний каток Kannegisser  у кількості 1 шт. та вкладач Kannegisser у кількості 1 шт. разом на суму  3912174,00 (три мільйони дев'ятсот дванадцять тисяч сто сімдесят чотири грн. 00 коп) грн.; за видатковою накладною № ЛТ-0000020 від 17.10.2008р  комплект тунельна лінія прання Lavatec Tunel washer LT 50-13 у кількості 1 шт.,  прасувальний каток Lavatec Ironer LR 2x800x3300 D, складач Lavatec E 122 у кількості 1 шт., та дозуюча станція E-control у кількості 1 шт. разом на суму 13422312,00 грн. (тринадцять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі триста дванадцять грн. 00 коп).

Таким чином, зобов'язання по Договору Підрядником були виконані в обсязі поставленого товару на загальну суму 17 334 486 ,00 грн. (сімнадцять мільйонів триста тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят шість гривень)  

П. 7.2. Договору передбачає, що оплата за товар здійснюється протягом 15 банківських днів з дати поставки товару. Тобто за видатковою накладною № ЛТ-0000019 від 22.09.08 р. оплата в сумі 13422312,00 (тринадцять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі триста дванадцять грн. 00 коп.) грн повинна була бути здійснена не пізніше 13 жовтня 2008 року, за видатковою накладною №ЛТ-0000020 від 17.10.08 року платня у розмірі 3912174,00 грн. (три мільйони дев'ятсот дванадцять тисяч сто сімдесят чотири грн. 00 коп)  – не пізніше 7.11.2008 року.

СТГО «Південна залізниця» було перераховано на рахунок ПП «Ліга-Транс» 2000000,00 (два мільйони грн 00 коп.) грн. згідно договору №  П/Л-081616/НЮ від 03.09.2008р., що підтверджується банківськими виписками від 27.10.2008р. та від 04.11.2008р.

18.03.2009р. на виконання ст. 6 ГПК України Підрядником була направлена претензія на адресу Замовника з вимогами виконати грошові зобов'язання за договором №  П/Л-081616/НЮ від 03.09.2008р. З матеріалів справи вбачається, що відповіді на вищевказану претензію Підрядником не отрмано.

05.05.2009р. СТГО «Південна залізниця» було зроблено платіж, згідно договору № П/Л-081616/НЮ від 3.09.2008р у розмірі 300000,00 (триста тисяч грн. 00 коп.) грн., якій підтверджено банківською випискою від 05.05.2009р.

Тобто, станом на 25.05.2009р. сплати за отриманий товар згідно договору №  П/Л-081616/НЮ від 03.09.2008р. отримано у розмірі 2300000,00 (два мільйони триста тисяч грн. 00 коп).

Таким чином, сумма грошових зобов'язань перед Підрядником, виходячи з вищезазначеного, становить 15034486,00  (п'ятнадцять мільйонів тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят шість грн. 00 коп.).  Замовником оплачено поставлений товар згідно договору П/Л-081616/НЮ від 3.09.2008р., в порушення умов Договору та норм  чинного законодавства, частково.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі заборгованості у розмірі  15034486,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги СТГО «Південна залізниця»до ПП «Ліга-Транс»щодо визнання недійсним договору на поставку обладнання для пральні та облаштування прального комплексу від 03.09.2008р. №П/Л-081616/НЮ мотивовані тим, що згідно п. 4.1. зазначеного договору ПП «Ліга-Транс» гарантує якість та надійність товару, що постачається відповідно до нормативної документації, але не менше 12 місяців з дати ведення в експлуатацію. Технічними паспортами на виріб визначений моторесурс обладнання –25 років.  Позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що згідно інформації оприлюдненої в засобах масової інформації фірма LAVATEC, що є виробником товару за спірним договором,  оголосила про банкрутство. Отже, оскільки виробник продукції, що є предметом поставки за договором банкрут, то ПП «Ліга-Транс»не зможе виконати умови договору щодо якості та надійності товару протягом гарантійного терміну.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як визначено у ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналогічне положення міститься в ст. 610 Цивільного кодексу України, яка визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено у ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що на виконання вимог договору, ПП «Ліга-Транс» було поставлено товар: за видатковою накладною №ЛТ-0000019 від 22.09.2008р. та за видатковою накладною №ЛТ-0000020 від 17.10.2008р.

Відповідно до п. 4.1. спірного договору Підрядник гарантує якість та надійність товару, що постачається відповідно до нормативної документації, але не менше 12 місяців з дати ведення в експлуатацію.

Згідно п. 4.3. договору термін усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійного терміну – 20 днів з моменту виявлення дефектів. Підрядник усуває недоліки та проводить заміну товару на якісний за свій рахунок.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що за порушення умов даного договору Підрядник відшкодовує у повному обсязі спричинені ним збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством. За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків Підрядник сплачує штраф у розмірі 10% від вартості Договору (п. 7.5. договору). За неякісне виконання обов'язків за договором, Підрядник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості робіт та своїми силами та засобами усуває виявлені недоліки (п. 7.6. договору). Сплата пені та штрафу не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань за даним Договором (п. 7.11. договору).

Крім того, відповідно до п. 2.3. договору, Замовник має право повернути Підряднику неякісний товар.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договором чітко визначені усі умови щодо якості, надійності та гарантійного обслуговування товару та відповідальності щодо невиконання цих вимог.

Господарським кодексом України (ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179) встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, тощо.

Як зазначено у ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Посилання позивача за зустрічним позовом про банкрутство виробника товару за спірним договором не може бути підставою для неможливості виконання Підрядником зобов'язань за укладеним договором.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що договір є недійсним, оскільки виробник товару за договором банкрут і Підрядник не зможе виконати умови договору щодо якості та надійності товару протягом гарантійного терміну, тобто, укладений між СТГО «Південна залізниця» та ПП «Ліга-Транс» договір не може бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не є правомірними.

Іншою підставою для визнання договору недійсним СТГО «Південна залізниця» вважає те, що відповідно до п.п.1.1.2. Договору Підрядник зобов'язався виконати на свій ризик із свого матеріалу і своїми засобами таку роботу (крім будівельно-монтажних робіт) – розробити проектно-кошторисну документацію на облаштування прального комплексу та навчання обслуговуючого персоналу, однак, відповідно до договірної ціни (Додаток №2 до Договору) роботи по розробці проектно-кошторисної документації та навчанню обслуговуючого персоналу не включені до переліку, за яким визначалась договірна ціна.

Суд приходить висновку про неправомірність вищезазначеного твердження з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В силу ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» ціни і тарифи по яких не здійснюється державне регулювання є вільними. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1.1.2. договору Підрядник зобов'язався виконати на свій ризик із свого матеріалу і своїми засобами таку роботу: розробити проектно-кошторисну документацію на облаштування прального комплексу; будівельно-монтажні роботи згідно розробленої проектно-кошторисної документації; монтаж та пусконалагоджування прального обладнання; навчання обслуговуючого персоналу.

Пунктом 6.4. договору визначено, що вартість робіт за цим договором визначається згідно з договірною ціною (додаток №2), який є невід'ємною частиною договору, і складає 35000,0004 тис.грн. (тридцять п'ять мільйонів грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 20% 5833,3334 тис. грн..

Згідно п. 1.1.3. договору Підрядник зобов'язався виконати повний об'єм робіт в термін, передбачений п. 1.3. цього договору (240 календарних днів), договірною ціною (додаток №2) і здати роботи Замовнику в відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами, правилами по охороні праці, пожежної безпеки.

Суд зазначає, що Додаток №2 був підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що сторони погодили усі умови стосовно ціни правочину та у повному обсязі погодились з нею. Тобто, Підрядник – ПП «Ліга-Транс» погодився виконати умови договору в повному обсязі за ціною визначеною договором.

Дослідивши договір від 03.09.2008р. №П/Л-081616/НЮ, судом встановлено відсутність факту невиконання, або неналежного виконання з боку ПП «Ліга-Транс» зобов'язань перед СТГО «Південна залізниця» за спірним договором, а також те, що не було допущено порушень правил здійснення господарської діяльності в частині визначення ціни на роботи.

Тому, суд вважає, що в даному випадку відсутній склад фактичних обставин, визначених ст. 203 Цивільного кодексу України, які є підставами для визнання договору від 03.09.2008р. №П/Л-081616/НЮ недійсним.

За таких обставин суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання договору від 03.09.2008р. №П/Л-081616/НЮ недійсним,  оскільки договір відповідає вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З урахуванням цього, суд покладає державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 25500 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень на відповідача, судові витрати понесені за зустрічним позовом - залишаються за відповідачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України,  ст.ст. 215, 217, 536, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 60, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-     

ВИРІШИВ:

Позов Приватного Підприємства «Ліга-Транс» задовольнити повністю.

Стягнути зі Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» (вул. Червоноармійська, 7, м . Харків, 61052, код ЄДРПОУ 22677051) на користь Приватного Підприємства «Ліга-Транс» (Вул. Віскозна, 32 м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 31519843) заборгованість у розмірі 15034486,00 грн., 25500,00грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В позові Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» відмовити повністю.

Суддя                                                                                              

рішення підписано 16.06.09