Рішення

від 15.04.2014 по справі 465/11135/13-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/11135/13-ц

2/465/379/14

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

15.04.2014 року м.Львів

Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Мигаль Г.П.

при секретарі Гевко А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯТЕСС" про визнання правочинів недійсними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовом про визнання правочинів недійсними та стягнення коштів.

В позовних вимогах позивач пояснив, що 30 листопада 2010 року між ним та ТзОВ «ЯТЕСС» укладено договір №1262 про участь в Програмі «Кому гроші?». При підписанні даного договору консультант запевнила, що після оплати вступного Гарантійного платежу в сумі 3450 грн. (чистий внесок - 750 грн. та адміністративні витрати за перший місяць - 2700 грн.) через 2 місяці позивач претендуватиме на безвідсоткову позику в розмірі 90000 грн. Позивачем було оплачено вступний внесок та щомісячно сплачувались 1200 грн. ( чистий внесок - 750 грн. та адміністративні витрати - 450 грн.), однак, не дивлячись на подану заявку на асигнаційний захід від 24 лютого 2011року, грошей він не отримав. За умовами Договору для участі в Програмі «Кому гроші?» в подальшому позивач повинен був щомісячно протягом 120 місяців сплачувати 750грн. чистого внеску та 450грн. адміністративних витрат без будь-яких зобов'язань конкретного строку надання позики. На підставі листа позивача 01 квітня 2011 року Договір було розірвано та надіслано позивачу повідомлення про те, що гарантійний платіж (3450грн.) та адміністративні витрати (450грн. щомісячно) не повертаються, а чисті внески (750грн. щомісячно) будуть повернуті протягом 30 банківських днів від дня закриття Групи, до якої належав Учасник. Проте позивачу не було повернуто жодних коштів. Оскільки позивач розраховував на швидке надання позики у розмірі 90000грн, яка була йому потрібна для задоволення власних потреб і він розраховував на дані кошти, проте позики отримано не було та кошти після розірвання договору повернуті не були, вважає, що йому було завдано моральну шкоду. Позивач просить визнати недійсним договір №1262 від 30.11.2010р., стягнути з відповідача в його користь 3450грн. вступного (гарантійного) платежу для участі в Програмі «Кому гроші?», 4350 грн. щомісячних платежів та завдану йому моральну шкоду у розмірі 3000грн.

Представник позивача подала на адресу суду заяву про слухання справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. На підставі ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), проти чого представник позивач не заперечив.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що 30 листопада 2010року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЯТЕСС» укладено договір №1262 з додатками до нього. За цим договором відповідач за згодою позивача зобов»язується вчинити від його імені та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання Товару, зазначеного у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми «Кому гроші?» (п.1.1 Договору). Згідно Додатку №1 до Договору вартість товару складає 90000грн.

З метою отримання позики, позивач звернувся до представника ТзОВ «ЯТЕСС» Надільної Ірини Михайлівни, яка пояснила умови необхідні для отримання грошей у позику, а саме оплати вступного гарантійного платежу у розмірі 3450грн.

Згідно п.2.1.1 Договору позивач зобов'язується сплатити гарантійний платіж, який включає в себе суму чистого внеску та адміністративних витрат за перший місяць і підлягає сплаті не пізніше 3 календарних днів з моменту підписання Договору.

30.11.2013р. позивачем було оплачено у центральній філії ПАТ «КРЕДОБАНК» на рахунок ТОВ «ЯТЕСС», адміністративні витрати за перший місяць у розмірі 2700грн. та чистий внесок - 750грн. згідно квитанцій № ПН5444 від 30.11.2010року та № ПН5411 від 30.11.2010року (а.с.10).

Як вбачається із п.2.1.2 Договору, позивач зобов'язувався, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає в себе чистий внесок (750грн), за рахунок якого Адміністратор (відповідач) надає відповідні суми у позику, здійснює оплату вартості товару та адміністративні витрати (450грн), що є платою за послуги Адміністратора з організації діяльності Програми.

Так, позивачем на рахунок ТОВ «ЯТЕСС» було оплачено 750грн., що підтверджується квитанцією від 14.12.2010р., 750грн. (квитанція від 14.01.2011р.), 1500грн. (квитанція від 15.02.2011р.), тричі по 450грн. (три квитанція від 17.02.2011р.) (а.с.10,11).

Згідно п.1.3 Договору, ОСОБА_1 як учасник програми доручив ТзОВ «ЯТЕСС» використовувати суми його чистих внесків для формування фонду групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь учасників групи чи надавати відповідні суми у позику.

Тобто, у відповідності до умов даного договору про надання безвідсоткової позики, товариство зобов'язувалось вчинити від імені позивача та за його рахунок надання йому як учаснику програми «Кому гроші ?» безвідсоткової позики у розмірі 90 000 грн.

Згідно із ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимогами ч. 1 ст.202 ЦК України, передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець послуг не повинен включати у договорі із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2, п. 3 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч.5, ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому.

Відповідно до умов даного договору, договір активується в день надходження на рахунок Адміністратора гарантійного платежу, що сплачується не пізніше 3 календарних днів з моменту підписання Договору. Після активації Договору, учасник реєструється у програмі «Кому гроші?».

У разі виявлення бажання у позивача, розірвати договір після закінчення вказаного вище терміну, застосовується положення п.8.2 додатку №2 до даного Договору, згідно з яким гарантійний платіж та адміністративні витрати Учаснику не повертаються.

У той же час Договір, відповідно до умов п.8.3 Додатку № 2 до Договору, вважається розірваним на вимогу Відповідача в односторонньому порядку з першого числа місяця в якому виникла заборгованість, за умови, якщо учасник (Позивач), якому ще не надано рішення про надання безвідсоткової позики, не сплатить в строк до 15-го числа поточного місяця гарантійний платіж, загальний платіж, адміністративні витрати.

Згідно умов п.8.2 Додатку до Договору, відповідач здійснює повернення сплачених учасником (позивачем) чистих внесків протягом 30 банківських днів від дня закриття групи, до якої належав учасник, про закриття даної групи ТзОВ «ЯТЕСС» повідомляє учасника не пізніше 10 робочих днів з моменту закриття групи.

Так, з одного боку із умов оспорюваного Договору випливає, що згідно із програмою «Кому гроші?» в Додатку № 2 до Договору, предметом Договору є позика, яку надає Товариство (відповідач), або сам учасник, за рахунок своїх же грошей, шляхом загальний розстрочених платежів. Однак з аналізу інших умов Договору слідує, що Відповідач не надає позик, а реєструє (формує) учасників програми (п. 1.4 додатку № 2 до Договору), які за рахунок власних внесків формують фонд учасників рахунку відповідача, після цього здійснюється захід з розподілу фонду учасників, на одержання права на отримання позики вибірковим учасником програми.

Відповідно до визначення понять (термінів), які використовуються в договорі, передбачено, що право учасника програми на одержання безвідсоткової позики, яке отримане учасником програми за результатами рішення із врахування фонду учасників, є підставою для отримання позики за рахунок загальних внесків учасника, який входить в дану програму (ст. 4 Додатку № 2 Договору).

Таким чином, розподіл фонду учасників проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача надає позику іншому учаснику програми.

Згідно з п.2 ч.1, п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється нечесна підприємницька діяльність практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману. Відповідно до ч.6 ст.19 вказаного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

ч.1 ст.230 ЦК України, передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця ніж встановлено договором.

У п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Вищий спеціалізований суд України рекомендує, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055),статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Відповідно до ст.18 Закону продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Також, згідно ч. 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину .

Аналізуючи наведені обставини, суд вважає, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання недійсним договору №1262 від 30.11.2011р., укладеного між ТзОВ «ЯТЕСС» та ОСОБА_1, оскільки такий укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», із використанням нечесної підприємницької діяльності та вводить в оману споживача - позивача у справі. Стягненню із ТзОВ «ЯТЕСС» на користь позивача підлягає 3450 грн., сплачених в якості вступного (гарантійного) платежу для участі у програмі «Кому гроші» та 4350 грн. сплачених щомісячних платежів.

Відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як зазначено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону

"Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підставні, ґрунтуються на вимогах закону та підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки позивач розраховував на швидке надання позики, яка була потрібна йому для задоволення власних потреб, однак позику він не отримав та кошти після розірвання Договору позивачу не повернуті.

Керуючись ст.ст.11, 23, 202, 203, 215, 216, 230, 526, 626 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 213, 215, 224-226 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договір №1262, укладений 30 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» в особі Надільної Ірини Михайлівни.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» (код ЄДРПОУ 37189568, п/р 26004133942980 філія «Слобожнське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», юридична адреса: 04080, м.Київ, вул.Межигірська,78, фактична адреса: проспект Московський,247 м.Харків, 61037) в користь ОСОБА_1 3450 (три тисячі чотириста п'ятдесят) гривень сплачених в якості вступного (гарантійного) платежу для участі в програмі «Кому гроші?», 4350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) гривень, сплачених щомісячних платежів та 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди, а всього 10800 (десять тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» (код ЄДРПОУ 37189568, п/р 26004133942980 філія «Слобожнське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», юридична адреса: 04080, м.Київ, вул.Межигірська,78, фактична адреса: проспект Московський,247 м.Харків, 61037) в користь держави 243,60 гривень (двісті сорок три грн. шістдесят коп.) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя: Мигаль Галина Петрівна