Ухвала

від 21.05.2014 по справі 805/2434/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №805/2434/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Нікуліна О.А., секретар судового засідання Турко І.Б., за участю представника відповідача Булиги В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 р. у справі № 805/2434/14 за позовом Товариств з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Державної податкової інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо корегування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт",-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Державної податкової інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в якому просить: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо корегування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт" за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року в АІС "Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" на підставі акту перевірки від 11 лютого 2013 року № 743/12-34-22-04/35554609, та у зв'язку з тим, що з 01 січня 2014 року є платником податків в органах ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області; зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС "Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт" за зазначений період на підставі наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість (том 1 а.с. 3-13).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, висновки акту перевірки є безпідставнми, які ґрунтуються виключно на припущеннях щодо нікчемності угод із з ТОВ "С.М.П.", ПП "Барабулька", ТОВ "ФВФ Промконтракт" за період 01 січня 2012 року по 31 січня 2013 року.

Вказує, на реальність господарських операцій між ним та контрагентами, яке підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 р. у справі № 805/2434/14 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо корегування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт" за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року в АІС "Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" на підставі акту перевірки від 11 грудня 2013 року № 743/12-34-22-04/35554609.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт" за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року, які зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, вказуючи, що акт зустрічної звірки є різновидами податкової інформації, самі по собі акти не породжують для позивача певних правових наслідків, позивачем не було надано доказів порушення його прав. Вказує, що внесення змін до податкових баз відносно позивача не вносилось, та на порушенням прав позивача. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 20 листопада 2013 року № 400 (т. 15 а.с. 212) та направлення на проведення перевірки від 26 листопада 2013 року № 195 головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Рубежанською Вікторією Олегівною проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт" (код ЄДРПОУ 35554609) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "С.М.П." (код ЄДРПОУ 37047112), ПП "Барабулька" (код ЄДРПОУ 37204140), ПП "ФВФ "Промконтракт" (код ЄДРПОУ 20042785) за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області складено акт від 11 грудня 2013 року № 743/12-34-22-04/35554609 про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Луга Крим Продукт", з висновків якого вбачається, що перевіркою ТОВ "Луга Крим Продукт" встановлені наступні порушення: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого, підприємством завищено податковий кредит за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року на загальну суму ПДВ 31 806 067,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року на загальну суму ПДВ 32 227 940,00 грн.; пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Луга Крим Продукт" безпідставно завищено витрати на загальну суму 100 884 260,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 2 499 415,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 27 771 440,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 51 139 955,00 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 19 473 450,00 грн.; пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Луга Крим Продукт" завищено дохід на загальну суму 102 238 805,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 2 532 820,00 грн.,за ІІ квартал 2012 року на суму 28 144 190,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 51 826 740,00 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 19 735 055,00 грн. (т. 1 а.с. 14-21).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не приймались податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 11 грудня 2013 року № 743/12-34-22-04/35554609.

На підставі акту перевірки, податковим органом ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області самостійно здійснена зміна в автоматизованій системі співставлення показників податків податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття повідомлення - рішення та без зміни цих показників позивача шляхом подання декларацій (розрахунків).

Відповідно до п.п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податквого кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні виписані ТОВ "Укрімпексгруп" за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем відповідають вимогам діючого законодавства.

Частина 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, при формуванні податкового кредиту з ПДВ в податковому обліку позивача дотримані положення п. 44.1 ст. 44. п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, Податкового кодексу України.

Статтею 74 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Невідповідність показників податкової звітності, що задекларовані позивачем в декларації з податку на додану вартість, показникам системи "Податковий блок", має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність має для позивача негативні наслідки, зокрема: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Вказана правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року № К/9991/74156/12.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необґрунтованість висновків акту перевірки, позивача наявні всі визначені законодавством необхідні первинні документи, які є підставою для врахування у податковому обліку та отримання податкової вигоди, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача, викладених в акті перевірки, про відсутність реального характеру господарської операції за договором, укладеним позивачем з контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача відновити в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Луга Крим Продукт" за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року, які зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі № 805/16633/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 21.05.2014 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.П. Лях

О.А. Нікулін