Рішення

від 22.05.2014 по справі 909/306/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа № 909/306/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.

при секретарі судового засідання Ткач Т.В.

за участю:

представника позивача - Щербінського Р.Л.

представника відповідача - Кудиби З.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Рік буд", пр. Л. Українки, 15а/196, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій", вул. Чорновола, 52, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 20000 грн. та 1827 грн. судових витрат

встановив, що Приватне підприємство "РІК БУД" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинкового розважального комплексу "Меркурій" про стягнення заборгованості в сумі 20000 грн. та 1827 грн. судових витрат.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, в обґрунтування зазначив, що відповідач всупереч нормам ЦК України, ГК України, умовам договору позики № П 2912/11 від 29.12.2011р. не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення позики в сумі 20000,00 грн. в порядку та строк визначений договором.

Представник відповідача, щодо позову заперечив, вказавши, що позивач не підтвердив повноважень директора ПП "Рік Буд" на підписання договору позики №П 2912/11 від 2.12.2011. та не надав доказів наявності права на проведення діяльності по наданню позик. Факт отримання коштів в судовому засіданні 22.05.14. підтвердив.

20.05.2014р. судом оголошено перерву до 22.05.2014р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов слід задоволити, судові витрати стягнути з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому суд виходив з наступного:

29.12.2011р. між приватним підприємством "Рік Буд" (надалі Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Готель Меркурій" (надалі Відповідач) було укладено договір позики № П 2912/11 від 29 грудня 2011 року (наділі Договір.) Згідно умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу безпроцентну позику ( у порядку ст.1046-1052 ЦК України), а останній зобов'язується повернути позику у визначений термін.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу ЄДРЮО та ФОП від 19.05.2014р., 17.01.2012р. відбулась зміна повного найменування відповідача.

Відповідно до п.4.1 Договору термін надання позики визначається з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок і складає один рік.

П.5.1 Договору встановлено, що після закінчення терміну, вказаного в п. 4.1 цього договору, Позичальник зобов'язується протягом п'яти банківських днів з дня витребування грошових коштів позикодавцем повернути суму позики.

На виконання умов договору, позивач 29.12.2011р. перерахував кошти в сумі 20000 грн. на рахунок відповідача. Даний факт підтверджується, банківською випискою.

26.02.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів в сумі 20000 грн., однак дана вимога залишена відповідачам без задоволення.

Статтею. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Приписами ч.1 п.1 ст.530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Враховуючи викладене та те, що документами наявними в матеріалах справи, підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту невиконання зобов'язання по поверненню позики, вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, щодо правомірності укладення позивачем договору позики, судом не приймається, оскільки юридичні особи - суб'єктам господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації доходів одержаних злочинним шляхом.

Своїми діями спрямованими на надання коштів та їх отримання, сторони підтвердили легітимність укладеної угоди.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

У відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій", вул. Чорновола, 52, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 32224073 на користь Приватного підприємства "Рік буд", пр. Л. Українки, 15а/196, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 35518199 - 20000,00 грн. та 1827 грн. судових витрат

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.14

Суддя Скапровська І.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"