Рішення

від 20.05.2014 по справі 906/421/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" травня 2014 р. Справа № 906/421/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко В.В. - дов. №21/14-CCS від 14.05.14 р., дійсна до 31.12.14 р.

від відповідача: ліквідатор Кузьмін Д.Л. ( виписка з ЄДР серії НОМЕР_1)

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна" (м.Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" (м.Житомир)

про стягнення 286533,33 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна" (м. Боярка, Києвської області) звернулося до господарського суду Житомирської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" (м. Житомир) про стягнення на його користь 286 533, 33 грн. заборгованості за Договором поставки №Z-1201 від 27.03.2012р., з яких: 266 387, 20 грн. - основного боргу, 16 679, 51 грн. - 3% річних з простроченої суми, 3466, 62 грн. - сума інфляційних нарахувань.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних умов стосовно здійснення належної оплати за поставлений товар згідно Договору поставки №Z-1201 від 27.03.2012р.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 230-232 ГК України.

Ухвалою від 04 квітня 2014р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, відповідно до ст.ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Позивач в засіданні суду надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 20.05.14р., відповідно до якої просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 16 679, 51 грн., а також суми інфляційних нарахувань в розмірі 3466, 62 грн. В частині стягнення суми основного боргу позов підтримує.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позовних вимог повністю (або частково).

Господарський суд приймає заяву позивача, іменовану заявою про зменшення розміру позовних вимог від 20.05.14р. , до розгляду по суті (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011р. № 18).

Відповідно, на дату розгляду справи спір вирішується по суті із нової ціни позову - 266 387, 20 грн.

Відповідач в особі ліквідатора Кузьміна Д.П. відзиву на позов не подав, однак в своїх усних поясненнях 06.05.14р. зазначав, що йому не було відомо про існування вимог позивача як кредитора; на виконання вимог ухвали суду від 06.05.14р. надав суду витребувані докази.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, у судовому засіданні 20.05.14р. представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про задоволення позову та припинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2012р. між позивачем ТОВ "Азеліс Україна" (м. Боярка) як постачальником та відповідачем ТОВ "Екопласт-Укр" (м. Житомир) був укладений Договір поставки №Z-1201, відповідно до предмету якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у цього Договорі, приймати та оплачувати хімічні продукти , асортимент яких визначається в заявках відповідача на кожну окрему поставку (надалі за текстом - Договір поставки).

Умови поставки, якість товару сторони обумовили у розділах 2,3 Договору поставки.

Покупець оплачує вартість товару у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі відповідних рахунків постачальника протягом 14 календарних днів від дати поставки (п. 4.1. Договору поставки).

Сума до сплати по кожній партії товару вказується в рахунку (п. 4.2. Договору поставки).

Відповідальність сторін передбачено розділом 5 Договору поставки, відповідно до якого сторони у пункті 5.3. домовились, що за кожний прострочення оплати товару за даним Договором покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару, але не більше 5% (п'яти) від його вартості.

Строк дії даного Договору, відповідно до п. 7.1. становить до 31 грудня 2013р. та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.

Факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань підтверджується наступними доказами:

- рахунком-фактурою №СФ-0000742 від 27.03.2012р. на суму 255024, 00 грн. (а.с. 13);

- рахунком-фактурою №СФ-0000743 від 27 березня 2012р. на суму 61363, 20 грн. (а.с. 14);

- видаткова накладна №РН-004560 від 28 березня 2012р. на суму 255 024, 00 грн. (а.с. 15);

- видаткова накладна №РН-0004563 від 28.03.2012р. на суму 61363, 20 грн. (а.с. 16);

- довіреністю №14/а від 27.03.2012р., виданої на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 17);

- довіреністю №14 від 27.03.2012р., виданої на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 18).

Загалом позивачем поставлено товару відповідачу на загальну суму 316 387, 20 грн.

Відповідач, всупереч умовам укладеного Договору поставки №Z-1201 від 27.03.2012р. провів частково розрахунок на суму 50 000, 00 грн., залишок боргу в сумі 266 378, 20 грн. залишився несплаченим.

Разом з тим, 10 жовтня 2013р. на позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Елкопласт-Укр" було прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації у добровільному порядку та призначено ліквідатором - Кузьміна Дениса Леонідовича.

Одночасно цим рішенням затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури. У числі заходів, вжиття яких є обов'язковим значиться - виявлення кредиторів боржника та направлення їм відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства протягом двох місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення Товариства шляхом ліквідації у відповідному друкованому органі ( п. 6 Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Елкопласт-Укр" від 10 жовтня 2013р.).

Оголошення про припинення юридичної особи-боржника ТОВ "Елкопласт-Укр" шляхом ліквідації було опубліковано у Спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №263 928) від 28 жовтня 2013р., як це вимагає ст. 105 ЦК України.

Всупереч прийнятому учасником товариства рішення та ч. 3 ст. 60 ГК України, ліквідатором боржника ТОВ "Елкопласт-Укр" Кузьміним Д.Л. не здійснено персонального повідомлення позивача ТОВ "Азеліс Україна" як кредитора.

Відтак, позивач ТОВ "Азеліс Україна" не був обізнаний про здійснення ліквідаційної процедури юридичної особи-боржника ТОВ "Елкопласт-Укр" (м. Житомир), та про строк заявлення вимог до ліквідатора.

Згідно пояснень ліквідатора йому не було відомо про позивача як явного кредитора відповідача , про що ним було подано докази , а тому персонально позивач не був повідомлений .

До винесення рішення у справі позивач наполягає на задоволенні позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 266 387,20 грн. , а від решти позовних вимог відмовляється.

Ліквідатор відповідача при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

З господарського договору виникають господарські зобов'язання (ч.1 ст. 174 ГК України). Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання ( ч.1 ст. 173 ГК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки договору поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

У статті ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, як встановлено судом грошове зобов'язання, що виникло із Договору поставки у період з 28.03.12р. по 11.04.12р. не виконав , та лише 28.12.12року провів частково розрахунок на суму 50 000,00 грн.

В свою чергу, стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема стаття 609 ЦУ України визначає ліквідацію юридичної особи як підставу припинення зобов'язання. Водночас ч. 2 ст. 104 ЦК України унормовує, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На дату винесення рішення у справі відповідач не є юридичною особою, що припинилася, однак перебуває у ліквідації за рішенням її учасника ( п.1 ч.1 ст. 110 ЦК України).

У зв'язку з цим, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 105 ЦК України ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Ліквідатор юридичної особи представляє її у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У частині 5 цієї статті зазначено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно ч. 6 цієї статті кожна окрема вимога кредитора, розглядається ліквідатором, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Судом встановлено, що у Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №263 (28) від 28 жовтня 2013р. було опубліковано оголошення про припинення юридичної особи-боржника ТОВ "Елкопласт-Укр" , зі змісту якого можна встановити, що повноваження ліквідатора здійснює фізична особа Кузьмін Д.Л., а також зазначені дві календарні дати: 10.10.13року та 21.12.13року.

Зміст останніх можна встановити із ч.2 ст. 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" про те, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення, зокрема про:

- дату реєстрації рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи;

- дату публікації у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

- дату обрання (призначення) ліквідатора.

Відповідно, відомості про дату початку та закінчення перебігу строку для заявлення кредиторами вимог до боржника до ЄДР не заносяться, а відтак не є загальнодоступними.

З огляду на це, частина 3 ст. 60 ГК України зобов'язує ліквідаційну комісію (ліквідатора) не тільки вмістити в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про ліквідацію юридичної особи та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомити персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Лише за умови дотримання юридичною особою, що припиняється , вище зазначеного порядку повідомлення кредиторів , настають правові наслідки , визначені у ч.ч. 3-5 статті 112 ЦК України.

Так, у ч. 3 ст. 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Згідно ч. 4 цієї статті вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Натомість згідно з ч. 5 цієї статті вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З врахуванням вище викладеного, вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 266 387, 20 грн., заявлені в ході його ліквідації в судовому порядку, є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу, позивач до винесення рішення у справі відмовився від позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3466, 62 грн. та 3% річних в сумі 16 679, 51 грн.

Передбачене приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови.

Відмова від позову частково можлива у випадку, коли заявлено кілька вимог, і позивач відмовився не від усіх заявлених вимог. Якщо позивач відмовився від позову, провадження у справі припиняється повністю або в частині вимог, щодо яких заявлено про відмову. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом в загальному порядку.

Відповідно до ст. 78 ГПК України заява позивача про відмову від позову повинна бути подана в письмовій формі та підписана особою, уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії.

Правові наслідки прийняття судом відмови від позову в частині зазначеної позовної вимоги позивачу роз'яснені та зрозумілі.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Встановивши наявність повноважень у представника позивача Бойка В.В. вчиняти відповідну процесуальну дію, яка не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає відмову позивача від позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 16 679, 51 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 3 466, 62 грн., та припиняє провадження за ними на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України згідно резолютивної частини рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Щодо розподілу судового збору.

Заява позивача про повернення йому сплаченого судового збору у розмірі 402, 93 грн. у зв'язку з відмовою від вище зазначених вимог, задоволенню не підлягає, оскільки ст.7 Закону України "Про судовий збір" не визначає такої підстави для повернення судового збору з Державного бюджету України (п.5.1. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України")/

На підставі ч.ч. 2 та 5 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у повному обсязі на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, ч.ч. 2 та 5 ст. 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" (10001, м. Житомир, майдан Згоди, будинок 6, ідентифікаційний код 33643985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна" (м. Боярка, Києво-Святошинського р-ну, Київської області, вул. Ленінградська, 7, ідентифікаційний код 30472967):

- 266 387, 20 грн. основного боргу,

- 5730, 67 грн. судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення 16 679, 51 грн. 3% річних та 3466, 62 грн. інфляційних нарахувань та припинити провадження у справі за цими вимогами.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.05.14р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2-позивачу (рішення надіслати разом із наказом згідно його заяви)

3-відповідачу в особі ліквідатора Кузьміна Д.Л. на адресу : АДРЕСА_1