Постанова

від 20.05.2014 по справі 5015/5287/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа № 5015/5287/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бонк Т. Б.,

суддів: Дякович О.В.

Желік М.Б.

при секретарі судових засідань Борщ І.

за участю представників:

від позивача: Потинський А.М. (пред-к за довіреністю)

від відповідача-1 : не з'явився.

від відповідача-2 : не з'явився.

від відповідача-3 (скаржника) : не з'явився.

від відповідача-4 : не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТІ-КОМ" № 07-08/13 від 29.04.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2013 року, суддя Чорній Л.З.

у справі за № 5015/5287/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Маркет", м. Київ,

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства „Євротек", м. Львів,

до відповідача-2: Приватного підприємства „Фараон", м. Львів,

до відповідача-3: Приватного підприємства „Сіті-Ком", м. Львів,

до відповідача-4: Приватного підприємства „Тіпікон", м. Львів,

про стягнення 112 947 210, 04 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.2013 року у справі за № 5015/5287/12 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Євротек", Приватного підприємства "Сіті-Ком", Приватного підприємства "Фараон", Приватного підприємства "Тіпікон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 73 897 698,34 грн., штраф в розмірі 36 948 849,17 грн., пеню в розмірі 1 741 064,98 грн., 3% річних в розмірі 359 597,55 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Євротек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" - 16 095,00 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Сіті-Ком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" - 16 095,00 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Фараон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" -16 095,00 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Тіпікон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" - 16 095,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що ні відповідачами як поручителями, ні боржником ПрАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" не було виконано зобов'язання щодо повернення ТзОВ "Альянс Маркет" поворотної фінансової допомоги в сумі 73 897 698,34 грн. за договором №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року, пені, штрафу та 3% річних. Крім того, відповідачами було визнано позов у даній справі.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2013 року скасувати повністю та припинити провадження у даній справі. Покликається на те, що 1) в матеріалах справи відсутні будь які відомості про стягнення заборгованості, що є предметом спору, з безпосереднього боржника за основним зобовязанням на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги. При цьому, суд першої інстанції не скористався своїм правом щодо залучення іншого відповідача у справі - ПАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» як безпосереднього боржника. 2) на час оскаржуваного рішення відповідачі 1-4 перебували в стадії ліквідації. Суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у даній справі до вирішення справ про банкрутсво відповідачів 1-4 або ж до спливу часу, наданого для предявлення вимог кредиторів у справах про банкрутсво останніх. Оскілки позивач звернувся до відповідачів 1-4 із кредиторськими вимогами в справах про їх банкрутство та його вимоги були визнані ліквідаторами, тому місцевим господарським судом мало би бути поновлено провадження у справі та припинено у звязку з вісутністю предмету спору як такого.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін мотивуючи це тим, що 1) у разі невиконання або неналежного виконання зобовязання кредитор має право заявити вимогу до поручителів про виконання договору поруки у солідарному порядку. При солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого : боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності предявляти свої вимоги. За відсутності достатніх підстав, клопотань сторін про залучення до участі іншого відповідача (основного боржника ПрАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»), згоди позивача на таке залучення, самостійне визначення позивачем кола відповідачів, у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави для залучення до участі у справі іншого відповідача. Крім того, вважає, що у нього як позивача були відсутні підстави для звернення з позовом до ПрАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», оскільки у звязку з визнанням останнім заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги між позивачем та основним боржником предмет спору відсутній. 2) на дату винесення оскаржуваного рішення в матеріалах справи були відсутні докази публікації оголошень про банкрутство відповідачів і місцевий господарський суд не був зобовязаний самостійно збирати ці докази. Сам факт винесення ухвали про порушення справ про банкрутство чи винесення постанов про визнання банкрутом не підставою для зупинення провадженння у справі про стягнення заборгованості. Також, апелянт і до апеляційної скарги не долучив доказів про опублікування оголошення про порушення справ про банкрутство щодо відповідачів у даній справі. Вважає, що фактично рішення оскаржене апелянтом з процесуальних підстав, що, однак, не є причиною для скасування правильного по суті рішення.

Представником скаржника подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Однак господарський суд, враховуючи обставини справи, думку присутнього представника позивача, невизнання судом явки представників сторін обовязковою, вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" та Закритим акціонерним товариством "Ритейлінгова компанія "Євротек" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Ритейлінгова компанія "Євротек"), укладено договір №АМ0603/0-12 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно п.1.1. якого надавач-позивач зобов'язується надати отримувачу- відповідач-1 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором, а отримувач-відповідач-1 зобов'язується повернути допомогу у визначений договором строк.

Згідно до п.3.1. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року розмір допомоги складає 123 000 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобовязання по вищезазначеному Договору, 21 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет"- кредитор, Закритим акціонерним товариством "Ритейлінгова компанія "Євротек"- боржник, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Ритейлінгова компанія "Євротек", Закритим акціонерним товариством "Євротек" - поручитель-1, правонаступником є Приватне акціонерне товариство "Євротек", Приватним підприємством "Фараон"- поручитель- 2, Приватним підприємством "Тіпікон" -поручитель-3, Приватним підприємством "Сіті-Ком"-поручитель- 4 було укладено Договір поруки АМ0603/0-12/П (далі - Договір поруки), яким забезпечено належне виконання боржником перед кредитором-позивачем зобов'язань, що випливають з укладеного договору про надання поворотної фінансової допомоги №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього (договір про зобов'язання).

У зазначеному Договорі поруки визначено, що зобов'язання щодо повернення допомоги, та/або сплати комісій, та/або пені, та/або штрафів, та/або компенсацій (відшкодувань), витрат (збитків), здійсненних понесених кредитором-позивачем у зв'язку з договором про зобов'язання та/або у зв'язку з невиконанням та/або неналежним виконанням боржником-відповідачем-1 положень договору про зобов'язання в порядку, розмірі та на умовах, встановлених в договорі про зобов'язання та чинного законодавства України.

Згідно п. 1.1. договору поруки поручителі безумовно та безвідклично приймають на себе зобов'язання відповідати перед кредитором-позивачем за повне, своєчасне та належне виконання боржником-відповідачем-1 зобов'язання, у повному обсязі зобов'язання; та зобов'язуються перед кредитором, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язання, протягом 3-х днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати таке зобов'язання на користь кредитора, якщо інше не буде вимагатися кредитором у письмовій формі.

Згідно п.1.2. укладеного Договору поруки між сторонами у справі, поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, поручителі зобов'язані виконувати зобов'язання в тому порядку та на тих самих умовах, що передбачені договором про зобов'язання для боржника. Кредитор має право звернутися з вимогою про виконання зобов'язань як до Боржника, так і до будь кого з поручителів, чи до всіх одночасно. Кредитор має право звернутися до поручителів з вимогою про виконання зобов'язання в повному обсязі чи в частині.

Відповідно до підпункту 3.3.1. п.3.1. договору поруки поручителі зобов'язані виконати зобов'язання протягом 3-х днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора на умовах та у порядку, передбачених цим договором.

Встановлено, що на виконання Договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року надавачем-позивачем надано отримувачу - Приватному акціонерному товариству "Ритейлінгова компанія "Євротек" поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 122 890 398,34 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Як вбачається з п.п. 5.1., 5.2. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року, кожна частина допомоги повертається отримувачем не пізніше 20 -ти календарних днів з моменту надання відповідної частини допомоги. У цей строк отримувач зобов'язується повертати надавачу надану допомогу. Отримувач- відповідач-1 має право повернути суму допомоги достроково без додаткового погодження із надавачем -позивачем.

Згідно п.5.3. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року допомога вважається повернутою отримувачем надавачу в момент зарахування повної суми грошових коштів на рахунок надавача.

Відповідно до п.8.5. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно до ст. 14.1.257. Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням умов, передбачених п.п. 5.1., 5.2. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року, граничний строк повернення усієї суми фінансової допомоги настав 12.11.2012 року, тобто через 20 календарних днів з дати надання останньої частини фінансової допомоги.

Матеріалам справи встановлено, що ПрАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" частково було повернено позивачу суму фінансової допомоги в розмірі 48 992 700,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази повернення ПрАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" позивачу решти отриманої згідно договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року поворотної фінансової допомоги в сумі 73 897 698,34 грн. Вказана заборгованість рахується у ПрАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" перед ТзОВ "Альянс Маркет" станом на 22.01.2013 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.01.2013 року за договором № АМ0603/0-12, який підписаний предстаниками обох сторін та скріплений печатками (а.с. 108 Т.1).

Пунктом 6.2. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання, передбаченого п.5.1. даного договору, отримувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно поверненої суми, а також штраф в розмірі 50% від суми несвоєчасно поверненої фінансової допомоги.

Згідно до ст. 230 ГК України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем на підставі п.6.2. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" зобов'язань перед ним щодо повернення поворотної фінансової допомоги нараховано штраф у розмірі 50% від суми несвоєчасно поверненої фінансової допомоги, що складає 36 948 849,17 грн. з розрахунку 73 897 698,34 грн. х 50%.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Також на підставі п.6.2. договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року позивач нарахував пеню за період з 15.11.2012 року по 12.12.2012 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення в сумі 1 741 064,98 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних від суми заборгованості за період з 15.11.2012 року по 12.12.2012 року в розмірі 359 597,55 грн.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Станом на момент розгляду спору в апеляційному порядку в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили повернення позивачу вищезазначеного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2012 року ТзОВ "Альянс Маркет" звернувся до усіх поручителів ПрАТ "Євротек", ПП "Сіті-Ком", ПП "Фараон", ПП "Тіпікон" з вимогою про стягнення заборгованості по поворотній фінансовій допомозі по договору №АМ0603/0-12 від 21.09.2012 року в сумі 73 897 698,34 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені станом на дату повернення допомоги, а також сплатити штраф в розмірі 50% від суми несвоєчасно поверненої фінансової допомоги, що складає 36 948 849,17 грн. протягом 3-х днів з дати отримання цієї вимоги.

Судом встановлено, що вказану вимогу позивачем вручено наручно кожному з відповідачів в особі голови ліквідаційної комісії 16.11.2012 року, що підтверджується відповідними відмітками на копіях вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вищезазначені аналогічні вимоги про повернення фінансової допомоги пред'являлися кожному з відповідачів у ліквідаційній процедурі, і такі вимоги були визнані кожним з відповідачів в повному обсязі як до звернення позивача до суду, так і в судовому порядку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп-2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. (справа №28/5005/640/2012) наголошується, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відтак, борг відповідачами погашений не був, що свідчить про існування спору та що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення такої заборгованості у примусовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з укладеного Договору поруки, у ньому не передбачено субсидіарну (додаткову) відповідальність поручителів, натомість п.1.2 Договору поруки передбачено саме солідарну відповідальність останніх.

За змістом ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст.555 ЦК України). (Постанова Верховного суду України від 18 червня 2012 року 6-73 цс12).

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема, лише від поручителів, які солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (Постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. у справі N 6-84цс11).

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись статтею 543 Цивільного кодексу України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Тобто, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги. (Постанова Вищого господарського суду від 21.09.2010, справа № 33/415-09)

Згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Альянс Маркет» (позивач, кредитор) звертався до основного боржника з претензією від 15.11.2012 року про повернення заборгованості за Договором № АМ0603/0-12 про надання поворотної фінансової допомоги. Боржник у відповіді визнав наявність боргу, але водночас повідомив, що у зв'язку з фінансовими труднощами не має можливості погасити існуючої заборгованості (а.с.140 Т.3)..

Отже, враховуючи неможливість повернення боргу боржником, самостійну відповідальність поручителів перед кредитором, а також передбачені ст.559 ЦК України обмежені строки пред'явлення позову кредитора до поручителя, позивач (кредитор) правомірно скористався своїм правом на звернення з позовом про стягнення заборгованості з поручителів.

Нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкової процесуальної співучасті основного боржника та поручителів. Крім того, згідно п. 1.2. Договору поруки кредитор має право звернутися до поручтелів про виконання зобовязання боржника в повному обсязі чи в частині.

Відтак, відповідачі 1-4 (поручителі) у даній справі є належними; вони перебувають у самостійних договірних відносинах із позивачем, який вправі, виходячи із принципу диспозитивності, звернутися до поручителів окремо від основного боржника.

Згідно ч.1 ст.555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Однак, в даній справі, ніким з відповідачів, в тому числі і скаржником, таке клопотання в суді першої інстанції не подавалося.

Крім того, у даній статті немає імперативної вказівки про те, що такий боржник повинен бути залучений як відповідач.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відтак, враховуючи вищенаведене, визнання відповідачами спірної суми, господарський апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 73 897 698,34 грн., штраф в розмірі 36 948 849,17 грн., пеню в розмірі 1 741 064,98 грн., 3% річних в розмірі 359 597,55 грн.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідачі 1-4 перебували в стадії ліквідації на момент прийняття оскаржуваного рішення, а тому провадження мало бути зупинено до вирішення справ про банкрутство відповідачів, то слід зазначити наступне.

Закон і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону ( п. 54 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство»).

Однак, на дату винесення оскаржуваного рішення у даній справі, в матеріалах справи були відсутні докази публікації оголошень про банкрутство відповідачів, Учасниками процесу клопотання про витребування таких доказів в суді першої інстанції не подавалися. Такі докази не було подано і скаржником в суді апеляційної інстанції на підтвердження своїх доводів. Господарський процесуальний кодекс України не зобовязує господарський суд самостійно збирати докази.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку. Водночас ліквідаційна комісія не є ні юридичною, ані фізичною особою і не може брати участі в судовому процесі, в тому числі й від імені суб'єкта господарювання, що ліквідується. Від імені останнього в суді з підстав, передбачених частиною першою статті 28 ГПК та частиною четвертою статті 105 Цивільного кодексу України, виступають голова і члени названої комісії, ліквідатор юридичної особи.

Слід зазначити, що основні доводи апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваного рішення стосуються лише порушення та неправильного застосування норм процесуального права, зокрема, стосовно припинення провадження у справі та незалучення відповідача.

Згідно ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Доводи скаржника не спростосують висновку господарського суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення заявленого боргу з відповідачів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2013 року у справі за № 5015/5287/12 - залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТІ-КОМ" № 07-08/13 від 29.04.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст рішення складено 22.05.2014 року.

Головуючий -суддя: Т. Б. Бонк

Судді: О.В. Дякович

М.Б. Желік