Рішення

від 24.01.2007 по справі 26/481-06-11250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/481-06-11250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2007 р.Справа  № 26/481-06-11250

За позовом : товариства з обмежнноюв ідповадальністю „АГРО-СОЮЗ-ОДЕСА”

до відповідача : Агропромислового торгівельного дому „СГ”

(підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)

про стягнення 24090,67 грн.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю  представників :  

від позивача : Станков О.С. за довіреністю;

від відповідача : Розенбойм Ю.О. за довіреністю;

Суть спору : заявлена вимога про стягнення з відповідача сум основного боргу, пені , 3% ічрічних та інфляційних  витрат, всього в розмірі 24090,67 грн., за порушення умов договору поставки товару № 4/4 .

Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача вимоги не визнає пованіст, про що зазщначив у відзитву п на позов.  

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача сум основного боргу, пені , 3% ічрічних та інфліційних  витрат, всього в розмірі 24090,67 грн., за порушення умов договору поставки товару № 4/4  за таких підстав.

 18 лютого 2005 року між  Підприємством матеріально-технічного забезпечення „Агро-Тех” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачем по справі укладений договр аоставки № 4/4.

Згідно пункту 1.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Союз-Одеса”, зареєстрованого 07.10.2002 р. Суворовською районної адміністратацією виконкому Одеської міськради, реєстраційний № 0404, товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Союз-Одеса”  є правонаступником Підприємства матеріально-технічного забезпечення „Агро-Тех” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно накладних № 13836/03 від 13.09.2005 р. та № 13837/03 від 13.09.2005 р. відповідачем було отримано запчастини (товар) на загальну суму 19290,67 грн., але дотепер вкаана сума ним не погашено.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штафні санкції за порушення грошових зобов*язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування їми.

Згідно  ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач повинен сплатит суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми стягнення, з врахуванням вказаних вимог закону, її розмір складає : пеня в розмірі 3934,77 грн.; інфляційні витрати –226,25 грн., 3% річних в розмірі 638,8 грн.

Таким чином,загальна сума боргу складає суму позову.

Заперечуючи проти вимог позивача, представник відповідача  зазначеає у відзиву на позов наступне.

Зазначені позвиаечм запчастини віждповачем отрммані не були.

Доказом прийняття віповідачем вказаного товару є, на думку позивача, вказані у позові накладні. При цьому надані накладні не містять посиалоння на документ, на підставі якого  відповідачем був зазначений у них товар отримманий.

З пункту 2.5 договору № 4/4 вбачається, що приймання продукції здійснюється покупцем відповідно до Інструкцій Держарбітражу при РМ СРСР П-7 та П-7, затверджених відповідно 15.06.1965 р. та 25.04.1996 р.  ( далі - Інструкції  П-6 і П-7)

Згідно п.11 Інструкції П-6, приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на то керівником або заступником керівника підприємства-одержувача.  

Згідно пункту 21 цієї ж Інструкції, представникові, виділеному для участі в прийманні продукції по кількості, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства, разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

У посвідченні на право участі в прийманні продукції по кількості повинно бути вказано: дата видачі посвідчення і його номер; прізвище, ім'я і по батькові, місце роботи і  посада особи, якому видано посвідчення; на участь в прийманні який саме продукції  уповноважений представник.

Вказаних вказавок  наданя позвиаечм накладні не містять.

Крім того, видана довіреність серії ЯКФ № 186372 від 08 вересня 2005 р. , що надана позвиачем, не містить переліку товарів, на отримання яких вона видана. Це суперечить самої суті довіреності на отримання матеріальних цінностей, а також вимогам пункту 21 Інструкції П-6, згідно якого посвідчення видане з порушенням правил цієї Інструкції є недійсним.

Крім того, наказом Міністерства статистики України № 192 від 21.06.96 р. затверджено типова форму первинного обліку М-2 "Довіреність" і введена в дію з 1 жовтня 1996 року, та за узгодженням  з  Мінфіном  України  віднесено до бланків суворої звітності.

Згідно пункту 1 Інструкції про  порядок  реєстрації  виданих,  повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів   України від 16 травня 1996 р. N 99, дана Інструкція  поширюється  на  підприємства,  установи  та організації,  їхні  відділення, філії, інші відособлені підрозділи  та  представництва  іноземних  суб'єктів  господарської діяльності (далі-підприємство).

Згідно абзацу 3 пункту 6  цієї Інструкції, при виписуванні  довіреності перелік цінностей,  які належить отримати по ній (графа  "Найменування   цінностей"   у   бланку довіреності), наводиться обов'язково   із  зазначенням  назви  і кількості цінностей для одержання,  незалежно від того,  чи є такі відомості  у  документах  на відпуск (наряді,  рахунку,  договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені  рядки  довіреності прокреслюються.

Пунктом 7 цієї Інструкції забороняється  видавати  довіреності,  які  повністю   або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Довереність надана позивачем не містить інформації, передбаченої абзацем 3 пункту 6 наказу Мінфіну № 99 від 16.05.1999 р., та, крім того, взагалі не містить інформації, з якої можно зробити висновок, на отримання якої продукції вона видана.

Проаналізував надані сторонами докази, суд вважає, що заперечення відповідача заслуговують уваги та вважаються об*єктивними, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно вимог статті 33 Господарського процсуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З наданих позивачем накладних не вбачається факту отримання відповідачем цього товару взагалі. Про наявність вказаної довіреності у вказаних накладній нічого не зазначено.

Надана довіреність не заповнена повністю, в ній не зазначено на отримання якого саме товар вона виписана, тому вона не відповідає вимогам пункту 7 Інструкції про порядок  реєстрації  виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. N 99.

За таких обставин, вважати об*єктивними та обгрунтованими вимоги позивача суд не можє, тому у позові слід відмовти.

Враховуючи викладене і, керуючись статями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

в и р і ш и в :

У позові відмовити.

Суддя                                                                                       Никифорчук М.І.