Постанова

від 20.05.2014 по справі 809/962/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа № 809/962/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Ткачук І.М.

за участю представника позивача Тєрьохіної Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: приватного малого підприємства "Іско"

про стягнення заборгованості в сумі 4104,56 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного малого підприємства "Іско" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4104,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 38 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з плати за землю в сумі 4104,56 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.

Так, судом 02.04.2014 року винесено ухвалу про відкриття провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову на адресу зазначену в позові та підтвердженій довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 15-16). Дані матеріали 09.04.2014 року, 30.04.2014 року, 12.05.2014 року повернуто на адресу суду із повідомленням підприємства поштового зв`язку, яким зазначено причини повернення: "за відмовою адресата від одержання" (а.с. 56, 68, 77).

Частина 4 статті 33 КАС України передбачає, що у разі відсутності осіб, які не беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місце проживання) зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до вимог частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і належний до задоволення виходячи із наступних підстав.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Іско" 01.01.2001 року зареєстроване, як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.15-16).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Предметом адміністративного позову є стягнення плати за землю. При цьому, спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку з плати за землю регулюються розділом XIII Податкового кодексу України.

Пунктом 286.2 статті 286 вказаного вище Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

В судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем самостійно відповідно до вимог п.286.2 ст.286 ПК України подано податкові декларації з плати за землю: за 2010 рік - №1441 від 31.01.2011 року, №1443 від 31.01.2011 року; за 2011 рік - №33220 від 18.12.2012 року, №33223 від 18.12.2012 року, №43410 від 18.12.2012 року; за 2012 рік №20920 від 18.12.2012 року, №20921 від 18.12.2012 року; за 2013 рік №1800012362 від 23.09.2013 року, №1800012364 від 23.09.2013 року (а.с. 23-43, 83-97).

Крім того, 11.02.2013 року державною податковою інспекцією у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в результаті проведеної камеральної перевірки податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) складено Акт за №135/15-03/19392540 від 11.02.2013 року, яким встановлено факт порушення термінів подання податкової звітності з плати за землю за 2012 рік (а.с. 44). Згідно підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 120.1 ст. 120 ПК України на підставі зазначеного вище Акту ДПІ в Косівському районі винесені податкові повідомлення-рішення №0000011503 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 170,00 грн та №0000021503 від 11.02.2013 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 170,00 грн (а.с. 45-46).

Державною податковою інспекцією у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 04.11.2013 року проведено перевірку за результатами якої складено Акт за №27/22-0/19392540 від 04.11.2013 року, яким встановлено факт порушення термінів подання податкової звітності з плати за землю за 2013 рік (а.с. 47). Згідно підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 120.1 ст. 120 ПК України на підставі Акту №27/22-0/19392540 ДПІ в Косівському районі винесене податкове повідомлення-рішення №0001872200 від 22.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 2040,00 грн (а.с. 48). Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені (а.с. 80).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач самостійно визначені зобов'язання за вказаний вище період сплатив частково, а тому на момент розгляду справи податковий борг з плати за землю в загальному становить 4104,56 гривень в тому числі пеня в сумі 251,49 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, обліковою карткою платника податків та розрахунком суми податкового боргу (а.с. 8-14, 81-82).

Наявність податкового боргу підтверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою про борг платника, який ним не сплачений (а.с. 63).

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю податкового боргу відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/148 від 12.11.2001 року та другу податкову вимогу №5774 від 25.12.2001 року (а.с. 49-50). На час розгляду справи вищезазначені податкові вимоги є не оскаржені та не відкликані.

Таким чином, у відповідача наявний податковий борг з земельного податку в загальному розмірі 4104,56 гривень, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного малого підприємства "Іско" (78663, вул. Шевченка, 62, с. Старі Кути, Косівський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 19392540) в дохід бюджету податковий борг в сумі 4104 (чотири тисячі сто чотири) гривні 56 копійок, з рахунків у банках, які обслуговують платника та за рахунок готівки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 23.05.2014 року.