Рішення

від 19.05.2014 по справі 910/4897/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4897/14 19.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Спеціаліст"

про стягнення 72 000,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Нижик Г. Г. - представник за довіреністю, Софійський С. Ю. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Спеціаліст" безпідставно отриманих коштів в розмірі 72 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що позивачем було перераховано аванс за виконання підрядних робіт, проте відповідач до виконання робіт не приступив. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 72 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 порушено провадження по справі № 910/4897/14, розгляд справи призначено на 14.04.2014.

У зв'язку з проведенням зборів суддів Господарського суду м. Києва судове засідання по справі № 910/4897/14 призначене на 14.04.2014 не відбулося. Розгляд справи призначено на 19.05.2014.

В судове засідання 19.05.2014 з`явився представник позивача та надав документи на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленням сторони господарському суду поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності за такою адресою, вважається ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі та ухвалу суду про призначення розгляду справи було направлено відповідачу на адресу реєстрації, про що свідчать списки відправлення кореспонденції.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 25.03.2014, у зв'язку з чим у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання 19.05.2014 представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Спеціаліст" була досягнута попередня домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався виконати певні роботи, а позивач зобов'язався оплатити вартість робіт.

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Господарського процесуального кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов домовленості позивачем перераховано відповідачу аванс в розмірі 72 000,00 грн. за цегляну кладку, що підтверджується платіжним дорученням № 587 від 03.09.2013.

При цьому, у призначенні платежу, вказано про оплату згідно умовами Договору 30-08-2013 від 30.08.2013.

За твердженням позивача, договірні відносини між сторонами відсутні і відповідно, договір 30-08-2013 від 30.08.2013 не укладався. Тому, зазначення у платіжному дорученні вказаного договору є помилковим.

Доказів виконання робіт відповідачем на перераховану позивачем суму матеріали справи не містять.

01.11.2013 та 10.02.2014 позивач направив відповідачу претензію № 49 та вимогу № 43/14 відповідно про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 72 000,00 грн. На доказ направлення претензії та вимоги відповідачу позивач надав суду копії фіскальних чеків: № 5895 від 04.11.2013, № 9854 від 11.02.2014.

Проте відповідач відповіді на претензію та вимогу не надав, отримані кошти в розмірі 72 000,00 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази наявності у відповідача правових підстав для набуття спірних коштів відсутні.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 72 000,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Спеціаліст" (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, будинок 7Б, офіс 1, код ЄДРПОУ 35334531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36590344) 72 000,00 грн. (сімдесят дві тисячі гривень 00 копійок) безпідставно отриманих коштів, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 23.05.2014

Суддя О.А.Грєхова