Рішення

від 12.05.2014 по справі 906/385/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" травня 2014 р. Справа № 906/385/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ленський І.О. - довіреність № 3 від 28.03.2014;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Спецтехсервіс" (с. Стрижівка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бостон Кераміка" (м.Москва, Російська Федерація)

про стягнення 610883,00 руб. РФ (186282,66 грн.)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 610883,00 руб. РФ (станом на 28.03.2014 еквівалентно 186282,66 грн.) заборгованості за поставлену продукцію.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Під час судового засідання судом здійснено електронний запити на сайт Укрпошти та отримано витяг (а.с. 46), згідно якого направлене відповідачу поштове відправлення, відправлене 20.04.2014 з місця міжнародного поштового обміну України Київ ММПО з індексом 03928 за межі України.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наявні у справі документи, а також те, що явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач вдруге, без зазначення поважності причин, не направив свого уповноваженого представника в судове засідання та не виконав викладених в ухвалах суду вимог, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, зважаючи на те, що 28.05.2014 закінчується встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору і клопотань про його продовження сторонами не подавалося, а часу що залишився до закінчення вказаного строку може бути недостатньо для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2013 року між Приватним підприємством "Спецтехсервіс" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бостон Кераміка" (покупець, відповідач) укладено Контракт №2 (далі - Контракт (а.с. 7-8)), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити продукцію з натурального граніту в об'ємі та асортименті по цінам згідно Додатків до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною. Кількість товару буде вказано в рахунку, що виставляється на кожну партію (п. 1.1. Контракту).

Як вказує позивач, у Специфікації №6 від 15.11.2013 сторони узгодили номенклатуру, кількість і ціну для поставки продукції, виготовленої із граніту Покостовського родовища на загальну суму 195000,00 рублів РФ. Також, у Спеціфікації №8 від 20.11.2013 сторони узгодили номенклатуру, кількість і ціну для поставки продукції, виготовленої із граніту Покостовського та Анастасіївського родовищ на загальну суму 254600,00 рублів РФ.

Зазначає, що на виконання умов Контракту, він здійснив дві поставки партій товару на суму 440600,00грн., однак відповідач розрахувався лише частково, сплативши 106200,00рублів РФ, внаслідок чого, станом на 28.03.2014 заборгованість відповідача перед позивачем склала 334400,00рублів РФ.

Також вказує, що 21 листопада 2013 між сторонами було укладено Контракт №12 (а.с. 9-10), згідно п. 1 якого позивач зобов'язався продати відповідачу продукцію із натурального граніту. За умовами п. 2 Контракту, товар поставляється партіями, на умовах, у відповідності до Специфікацій (Додатків) на кожну партію.

Зазначає, що у Специфікації №2 від 09.12.2013 сторони погодили номенклатуру, кількість і ціну для поставки продукції, виготовленої із Граніту Покостовського та Анастасіївського родовищ на загальну суму 276483,00 руб. РФ.

Пояснює, що на виконання умов вищевказаного Контракту у грудні 2013 здійснив поставку товару на загальну суму 276483,00 руб. РФ, однак відповідач розрахунки по вказаній поставці не провів.

Таким чином, за даними позивача, по двох вищевказаних Контрактах за відповідачем рахується заборгованість в сумі 610883,00 руб. РФ, що також підтверджується актом звірки між сторонами станом на 17.03.2014.

Оскільки, як зазначає позивач, в укладеному Контракті сторони не встановили законодавство, яким будуть врегульовані їх взаємовідносини при виконанні умов контракту, тому останній керується ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної країнами-учасницями СНД 20.03.92р., згідно якої права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін. Так як Контракт підписано в Україні, даний позов пред'явлено на основі законодавства України.

Також, звертаючись з позовом до суду, позивач керується ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", п. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної країнами-учасницями СНД 20.03.92р., та п. 12 Контрактів, умовами яких передбачено, що якщо сторони не зможуть досягти компромісу шляхом переговорів в спорах і розбіжностях по виконанню Контракту, спори підлягають розгляду та остаточному вирішенню в господарському суді за місцезнаходженням тієї сторони, яка порушила позов, у відповідності з діючим законодавством країни позивача.

Відповідач, згідно поданого позивачем листа №38 від 26.03.2014 (а.с. 39), заборгованість перед позивачем в сумі 610883,00 руб. РФ визнає. При цьому вказує, що у зв'язку із заборгованістю перед ТОВ "Бостон Кераміка" як покупців так і постачальників, Товариство не може виконати свої зобов'язання перед ПП "Спецтехсервіс". Також у листі відповідач вказав, що зобов'язання по оплаті 610883,00 руб. РФ приймає на себе ВАТ "Євро Торг" згідно Договору №17/14 від 17.03.2014 (а.с .40), у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем буде погашена до 31.05.2014.

Представник позивача щодо уступки права вимоги по Договору №17/14 від 17.03.2014 в процесі розгляду справи заперечив. Вказав, що копію цього договору отримав від відповідача, оригіналу зазначеного договору позивач не має, тому підтвердити сам факт його укладення та його відповідність оригіналу не має можливості. Наголосив, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладених між сторонами Контракті №2 від 01.10.2013 та №12 від 21.11.2013 (а.с .7-10), які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до п. 3. Контрактів, ціни на товар встановлюються в рублях РФ та включають в себе вартість тари, упаковки, маркування, укладання товару, транспортування у відповідності з умовами поставки. Товар буде поставлятися партіями, в асортименті, кількості і по цінам у відповідності до Специфікації (Додатку) до Контракту, яка є його невід'ємною частиною партії товару. Загальна вартість товару, що поставляється по даному Контракту, складає 10000000,00 (Десять мільйонів) рублів РФ.

У відповідності до пункту 4 Контрактів, оплата товару, здійснюється в рублях РФ, шляхом перерахування покупцем 100% вартості товару на банківський рахунок, вказаний продавцем, напротязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту відвантаження продукції. Умови оплати за товар по даному Контракту обумовлюються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Контракту...

Так, наявними в матеріалах справи Специфікаціями, рахунками-фактурами, вантажно-митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними (а.с. 13-24, 37-38) підтверджено, що на виконання умов вищевказаних Контрактів, в листопаді-грудні 2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 726083,00 руб. РФ.

Наданими до справи банківськими виписками (а.с. 34-35) підтверджено, що відповідач провів розрахунки лише частково, на суму 106200,00 руб. РФ.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді непогашеною залишилась заборгованість на суму 610883,00 руб. РФ. Вказана сума боргу вбачається з довідки позивача (а.с. 31) та підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків від 17.03.2014 (а.с. 26).

Стосовно вказаної в копії листа відповідача інформації про те, що зобов'язання по оплаті 610883,00 руб. РФ приймає на себе ВАТ "Євро Торг" (а.с.39), слід зазначити наступне.

Як вбачається з копії Договору №17/14 від 17.03.2014 уступки права вимоги (а.с. 40), останній укладено між ПП "Спецтехсервіс" (цедент), ВАТ "Євро Торг" (цессіонарій) та ВАТ "Бостон Кераміка" (боржник).

Згідно п. 1.1. Договору, цедент (ПП "Спецтехсервіс") уступає, а цессіонарій (ВАТ "Євро Голд") приймає права (вимоги) по Контракту №12 від 21 листопада 2013 і Контракту №2 від 01 жовтня 2013, укладеного між цедентом (позивачем) та боржником (відповідачем).

Сума уступленого у відповідності до п. 1.1. даного Договору права (вимоги) складає 610883,00 (Шістсот десять тисяч вісімсот вісімдесят три рублі 00 коп.).

Стаття 512 Цивільного Кодексу України визначає відступлення права вимоги, - одним із способів заміни кредитора у зобов'язанні.

Натомість, зважаючи на заперечення відповідача щодо факту укладення вказаного Договору, ненадання відповідачем документів на спростування обґрунтованості позовних вимог та на неможливість оглянути в судовому засіданні оригінал зазначеного Договору, у зв'язку з відсутністю останнього у позивача, слід зазначити наступне.

У відповідності д ст. 36 ГПК України та пп. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

... Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. ... У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із з а з н а ч е н н я м ї ї п р і з в и щ а , і н і ц і а л і в т а п о с а д и (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

За пп.5.27 п.5 ДСТУ 4163-2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "З г і д н о з о р и г і н а л о м", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії...

Натомість, ні оригіналу, ні належним чином завіреної копії Договору №17/14 від 17.03.2014 матеріали справи не містять, тому, враховуючи заперечення представника позивача, суд не розцінює надану до справи копію Договору №17/14 від 17.03.2014, як належний доказ по справі.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу, що згідно п.2.1.1 копії Договору №1-17/14, цедент зобов'язаний передати цесіонарію в 3-х денний строк з дати підписання даного Договору всі необхідні документи, що посвідчують права (вимоги), а саме: Контракт №2 від 21.11.2013р., вказаний в п. 1.1. даного Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами і ншими документами, які являються його невід'ємною частиною.

Однак, на час розгляду справи оригінали документів, які станом на 21.03.2014, згідно п. 2.1.1 наведеної вище копії Договору, повинні були знаходитися у цесіонарія, представником позивача надавалися для огляду в судових засіданнях при розгляді даної справи, що також вказує на обґрунтованість тверджень позивача про правомірність його позовних вимог.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

При цьому, згідно 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 610883,00 руб. РФ, що еквівалентно 186282,66 грн., обґрунтовані, підтверджені документально матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бостон Кераміка" (125502, Російська Федерація, м. Москва, вул. Петрозаводська, буд. 9, корп. 2, оф. 8, ідентиф. код 1027739825310)

на користь Приватного підприємства "Спецтехсервіс" (12525, Україна, Житомирська обл., Коростишівський р-н., с. Стрижівка, вул. Мікаберідзе, 32-Д, ідентиф. код 20413262):

- 610883,00 руб. РФ, що еквівалентно 186282,66 грн.;

- 3725,65грн. судового збору, що еквівалентно 12217,65 руб. РФ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).