Рішення

від 19.05.2014 по справі 910/7306/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7306/14 19.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецспектор"

про стягнення 2 428,76 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача - Бєлік А. В. представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецспектор" заборгованості за Договором № 200-11 про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів в розмірі 2 428,76 грн., 2 000,00 грн. основного боргу, 349,65 грн. пені, 79,11 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобіля останнього, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо своєчасної оплати спірних робіт не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 порушено провадження по справі № 910/7306/14, розгляд справи призначено на 19.05.2014.

В судове засідання 19.05.2014 року з`явився представник позивача та через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 349,65 грн. пені та 79,11 грн. 3% річних.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, що свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 28.04.2014.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.05.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

23.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росавто", як виконавцем (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецспектор", як замовником (надалі - відповідач) укладено Договір № 200-11 про технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги/виконати роботи з ремонту та технічного обслуговування (надалі за текстом роботи/послуги) автомобілів, зо належать замовнику або використовуються ним на законних підставах (надалі за текстом разом - автомобілі, а окремо - автомобіль), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані/надані виконавцем роботи/послуги, а також оплатити вартість використаних матеріалів (запасних частин), відповідно до умов договору.

Вартість виконаних/наданих робіт/послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт/послуг та вказується у відповідній заявці. Остаточна вартість наданих/виконаних робіт/послуг визначається сторонами у відповідних актах виконаних робіт/наданих послуг (п. 4.1 договору).

Згідно акту виконаних робіт від 12.07.2013, який підписаний уповноваженими представниками сторін (замовника та виконавця) (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, з урахуванням вартості запасних частин склала 9582,70 грн.

В пункті 4.4 договору сторони погодили, що оплата виконаних/наданих виконавцем робіт/послуг здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з дня узгодження (підписання) відповідного акту виконаних робіт/наданих послуг, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Відповідач розрахувався за виконані роботи в повному обсязі, проте з порушенням строку встановленого в умовах договору, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 760 від 29.08.2013 та листом-вимогою № 18 від 25.02.2013 про оплату заборгованості. На доказ отримання зазначених документів відповідачем позивач надав суду копії повідомлень про вручення поштової кореспонденції.

Проте, відповідач відповіді на вимоги не надав, заборгованість за договором вчасно не сплатив.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо вчасної оплати виконаних позивачем та прийнятих замовником (відповідачем) робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 349,65 грн. пені та 79,11 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Укладений між сторонами договір № ТО-284 на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт від 26.12.2013 є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Гл. 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, вищенаведений акт виконаних робіт свідчить про належне виконання позивачем умов Договору № 200-11 про технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт та про надання останнім відповідачу послуг на загальну суму 9582,70 грн.

По матеріалам справи судом також встановлено, що акт виконаних робіт, відповідачем в строк, передбачений спірним Договором, не оплачений.

За таких обставин, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення з відповідача 349,65 грн. пені нарахованої в період з 18.07.2013 по 08.04.2013.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання за весь період прострочення.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені за період який перевищує 6 місяців.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 291,95 грн. за розрахунком суду.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 79,11 грн. 3% річних нарахованих у період з 18.07.2013 по 08.04.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних відповідно до умов договору та у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Таким чином стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 79,11 грн. за розрахунком позивача.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовним вимог.

Керуючись 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецспектор" (03151, м. Київ, вулиця Очаківська, 9, ідентифікаційний код 36184035), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" (04111, м. Київ, вулиця Салютна, 2, код ЄДРПОУ 30929127) 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 95 коп. пені, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 11 коп. 3% річних та 1581 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) грн. 13 коп. судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 23.05.2014

Суддя О.А. Грєхова