Постанова

від 16.05.2014 по справі 826/3094/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2014 року 09:14 № 826/3094/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій та рішень, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 року №0010342201, №0010332201, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" (далі - позивач або ТОВ "Авалон") з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон";

- визнати протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.12.2013 року № 0010342201 та від 16.12.2013 року № 0010332201, які були винесені відносно ТОВ "Авалон" (код ЄДРПОУ 31281607).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 01.04.2014 року.

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги викладені у такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон";

- визнати протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.12.2013 року № 0010342201, від 16.12.2013 року № 0010332201, від 11.03.2014 року № 0003392201, які були винесені відносно ТОВ "Авалон" (код ЄДРПОУ 31281607).

В судове засідання 10.04.2014 з'явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі та просила суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши 10.04.2014 до відділу документального обігу та контролю суду клопотання про розгляд справи без участі представника. При цьому, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Суд в судовому засіданні 10.04.2014 на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка та експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

ТОВ "Авалон" (ідентифікаційний код 31281607) зареєстровано 10.01.2001 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10691200000025953.

ТОВ "Авалон" взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 2088 від 16.01.2001 року та перебуває на обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36729942 від 13.01.2003 року, позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 312816026548).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Основним видом діяльності контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Компані ЛТД" (далі - ТОВ "Онікс Компані ЛТД") відповідно до КВЕД є: 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 63.40.0 Організація перевезення вантажів.

Основним видом діяльності контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мармур ЛТД" (далі - ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД") відповідно до КВЕД є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Основним видом діяльності контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (далі - ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь") відповідно до КВЕД є: 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 63.40.0 Організація перевезення вантажів.

Основним видом діяльності контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" (далі - ТОВ "Ю.О. Електронікс-1") відповідно до КВЕД є: 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1058 від 14.11.2013 року, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Онікс Компані ЛТД" (код ЄДРПОУ 37817014), ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" (код ЄДРПОУ 37889288), ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" (код ЄДРПОУ 37889322), ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" (код ЄДРПОУ 32799525) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт від 27.11.2013 року № 744/26-54-22-01-10/31281607 (далі - Акт перевірки від 27.11.2013 року № 744/26-54-22-01-10/31281607).

За результатами перевірки встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаних контрагентів-постачальників. У зв'язку з вищевикладеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0010342201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 173 199,00 грн. (за основним платежем - 138 559,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 640,00 грн.), прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0010332201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 196 318,00 грн. (за основним платежем - 157 054,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 264,00 грн.) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0010352201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 102 892,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.02.2014 року № 1660/10/26-15-10-06-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0010342201 та від 16.12.2013 року № 0010332201, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0010352201 та зобов'язано ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винести податкове повідомлення-рішення форми "П" про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у розмірі 102 892,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 27.11.2013 року № 744/26-54-22-01-10/31281607 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.02.2014 року № 1660/10/26-15-10-06-15 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0003392201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 102 892,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправним наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон", вважаючи протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.12.2013 року № 0010342201, № 0010332201, від 11.03.2014 року № 0003392201, звернувся за їх скасуванням до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" та визнання протиправними дій ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року суд зазначає наступне.

Зі змісту Акта перевірки від 27.11.2013 року № 744/26-54-22-01-10/31281607 вбачається, що перевірка позивача проводилася на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Статтями 77 та 78 ПК України передбачено ряд вимог до порядку проведення документальних перевірок органами державної податкової служби, в тому числі визначені обставини, за наявності яких може бути проведена перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, проведення перевірки із вказаної підстави можливе виключно у випадку ненадання платником податків органам податкової служби пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит податкового органу.

Судом встановлено, що на виконання запиту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 11575/10/22.2-21 від 16.05.2013 року щодо надання пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року з дотриманням передбачених законодавством строків позивач листом № 12196/10 від 27.05.2013 року надав відповідачеві пояснення та запитувані документальні підтвердження щодо взаємовідносин з вказаними контрагентами, підтвердженням чого є констатація даного факту в Акті перевірки позивача.

Жодних пояснень або спростувань того, що позивачем не було надано відповідачеві пояснення та запитувані документальні підтвердження щодо взаємовідносин з вказаними контрагентами відповідач суду не надав.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для призначення перевірки позивача.

Разом з тим, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві протиправно було видано наказ № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Крім того, в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві порушено вимоги статтей 78 та 79 ПК України в частині недотримання обов'язку щодо вручення, направлення копії наказу та повідомлення об'єкту контролю про дату та місце здійснення перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За твердженням представника позивача, наказ № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та повідомлення № 12639/10/26-54-22-01-20 від 14.11.2013 року про дату початку та місце проведення такої перевірки позивач отримав лише під час проведення перевірки (з 14.11.2013 року по 20.11.2013 року) в приміщенні ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що вбачається зі змісту Акта перевірки позивача та дати наказу № 1058 та повідомлення № 12639/10/26-54-22-01-20 (14.11.2013 року).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, всупереч зазначеним вимогам, під час призначення перевірки ТОВ "Авалон" було порушено норми чинного податкового законодавства України, внаслідок чого перевірку призначено за відсутності підстав для її призначення та після початку проведення зазначеної перевірки.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року у справі № 2а-16746/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.).

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" та визнання протиправними дій ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авалон" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 року № 0010342201, № 0010332201 та від 11.03.2014 року № 0003392201 суд зазначає наступне.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності поставки деталей та приладдя для автотранспортних засобів, та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований позивачем податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" в розмірі 138 559,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в т.ч. за лютий - листопад 2012 року.

Крім того, відповідач дійшов помилкового висновку, що позивач повинен бути позбавлений права включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2012 році, суми у розмірі 157 054,00 грн., та позивачу необхідно зменшити суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 102 892,00 грн. за декларацією з податку на прибуток № 9014816377 від 02.02.2012 за ІІ - IV квартали 2011 року.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У якості доказу було використано висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Онікс Компані ЛТД" ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.03.2013 року № 531/22.4-13/37817014, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2013 року № 817/22-90/32799525, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288, згідно яких ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" та ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" мають ознаки фіктивності, а саме: відсутність підприємств за місцезнаходженням, на підприємствах відсутні наймані працівники та виробничі потужності.

Також у якості доказу відповідачем було використано висновки акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.11.2012 року № 7593/22-7/37889322, згідно якого не підтверджено наявність поставок ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Так, відповідач, на думку суду, дійшов помилкового висновку, щодо не підтвердження отримання ТОВ "Авалон" деталей та приладдя для автотранспортних засобів від ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" в перевіряємому періоді, а правочини, укладені ТОВ "Авалон" з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Разом з тим, суд вважає доцільним зазначити, що сам факт відсутності підприємств за місцем реєстрації не може бути доказом фіктивності їх фінансово-господарської діяльності. Цей факт може бути встановлено лише на підставі рішення суду. Однак, таких рішень суду відповідачем не надано.

Також не може бути підставою для відмови ТОВ "Авалон" у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", оскільки, як встановлено судом, дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи належним чином оформлені первинні документи, зокрема, податкові накладні.

Таким чином, наданий суду доказ - Акт перевірки позивача, сформовано бездоказово. Висновок про невідповідність первинних документів про поставку деталей та приладдя для автотранспортних засобів зроблено безпідставно.

Відтак, суд вважає вищевказані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нереальними господарськими операціями, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 ПК України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою, згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки від 27.11.2013 року № 744/26-54-22-01-10/31281607, суд встановив, що висновки відповідача про відсутність господарських операцій є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки від 27.11.2013 року № 744/26-54-22-01-10/31281607, у лютому - листопаді 2012 року ТОВ "Авалон" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", в розмірі 138 559,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Авалон" (Покупець) та ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" (Продавці) було укладено у спрощеній формі договори купівлі-продажу товару від 16.11.2011 № 161103, від 21.11.2011 № 211103, від 01.12.2011 № 011203, від 07.12.2011 № 071203, від 26.12.2011 № 261203, від 10.01.2012 № 100102, від 23.01.2012 № 230102, від 01.02.2012 № 010201, від 09.02.2012 № 090201, від 21.02.2012 № 210201, від 28.02.2012 № 280202, від 05.03.2012 № 050301, від 13.03.2012 № 130302, від 23.03.2012 № 230302, від 06.08.2012, від 30.08.2012, від 16.08.2012, від 06.09.2012, від 20.09.2012, від 27.09.2012, від 03.10.2012, від 15.10.2012, від 29.10.2012, від 09.11.2012, від 19.11.2012, від 22.11.2012, від 23.11.2012, від 29.11.2012, від 05.04.2012 № 050401, від 17.04.2012 № 170401, від 25.04.2012 № 250401, від 03.05.2012 № 30501, від 14.05.2012 № 14501, від 18.05.2012 № 180501, від 23.05.2012 № 230501, від 29.05.2012 № 290501, від 05.06.2012 № 50601, від 11.06.2012 № 110601, від 14.06.2012 № 140601, від 21.06.2012 № 210601, від 22.06.2012 № 220601, від 25.06.2012 № 250601, від 04.07.2012, від 11.07.2012, від 12.07.2012, від 16.07.2012, від 23.07.2012, від 07.05.2012, згідно умов яких Продавці зобов'язувалися поставити Покупцю деталі та приладдя для автотранспортних засобів, а Покупець зобов'язувався оплатити вартість такого товару.

Суд зауважує, що серед умов договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаних договорів факт поставки позивачу деталей та приладдя для автотранспортних засобів ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" було оформлено та підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, довідкою та договором оренди нежитлових приміщень (Т. 1, арк. 43 - 69, 84 - 100, 103 - 130, 146 - 158, 162 - 197, 218 - 235, 238, 240 - 241; Т. 2, арк. 157 - 160, 169 - 184, 218 - 276), ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 138 559,00 грн. (Т. 1, арк. 70 - 83, 131 - 145, 198 - 217, 239), що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагентів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Отримані позивачем деталі та приладдя для автотранспортних засобів призначені були не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "Авалон". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманих позивачем від ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" деталей та приладдя для автотранспортних засобів іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, банківськими виписками (Т. 1, арк. 245 - 250; Т. 2, арк. 1 - 146).

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документом, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів, може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так, згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи наведене, суд критично ставиться до твердження відповідача про недоведеність реальності вищевказаних господарських операцій у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних.

Крім цього, суд критично ставиться до посилань відповідача на матеріали Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 18.03.2012 року № 12/2-2979 щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Ю.О. Електронікс-1"; на пояснення гр. ОСОБА_1, який нібито повідомив про свою непричетність до здійснення господарської діяльності вказаного підприємства, внаслідок чого 24.01.2013 року зазначені відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013110000000099 за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України; на постанову від 30.08.2012 року щодо порушення кримінальної справи за фактом створення ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та об'єднання її в одне кримінальне провадження з кримінальною справою № 70-00539.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, так як у платника, в даному випадку позивача, відсутній обов'язок з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Крім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, в той же час, з інформації щодо розслідування кримінальних справ, про які йдеться в актах перевірок контрагентів позивача, не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Крім того, посилання відповідача в Акті перевірки позивача на порушення податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", встановлені в актах перевірок зазначених контрагентів, суд відхиляє, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагентів. Усі операції, вчинені контрагентами платника податку до припинення таких контрагентів, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичних осіб або анулювання їх податкового статусу.

Аналогічна позиція відображена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі № 826/8924/13-а (колегія суддів у складі головуючого Губської О.А., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.).

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, вони були платниками податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагенти якого на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосередніми контрагентами, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації отриманих деталей та приладдя для автотранспортних засобів, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки деталей та приладдя для автотранспортних засобів, щодо яких була здійснена оплата у лютому - листопаді 2012 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху поставлених деталей та приладдя для автотранспортних засобів по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угод на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки товару, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що на час розгляду даної справи не встановлено наявності умислу у директора ТОВ "Авалон" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки від 27.11.2013 року № 744/26-54-22-01-10/31281607 доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", фіктивності правочинів, укладених між цими юридичними особами та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати поставки деталей та приладдя для автотранспортних засобів, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентами порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України, щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагентів позивача виступали від імені підприємств, не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 № 0010342201, № 0010332201 та від 11.03.2014 № 0003392201, прийняті за результатами даної перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 № 0010342201, № 0010332201 та від 11.03.2014 № 0003392201 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1058 від 14.11.2013 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон".

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.12.2013 року № 0010342201, № 0010332201 та від 11.03.2014 року № 0003392201.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" (ідентифікаційний код: 31281607, адреса: 04073, м. Київ, вул. Вербова, 20-а) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38765858, адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58) у розмірі 560,28 грн. (п'ятсот шістдесяти грн. 28 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок