Постанова

від 22.01.2007 по справі 14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "22" січня 2007 р.                                                                  Справа №  14/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді  Марача В.В. при секретарі судового засідання Катеринчику А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне адміністративну справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лісовий ринок”

до відповідача   Рівненської обласної державної адміністрації

про                       скасування п. 1.6 та п. 8 розпорядження № 458 від 16.10.2006 р.

за участю представників сторін: від позивача     – Грень Т.Я. (дов. у справі);                

        від відповідача– Музика А.І. (дов. у справі).

За участю представника прокуратури Рівненської області – Гриняви О.Л. (посвідчення № 61 від 17.10.2001 року).                

Статті  27, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз'яснені.

ВСТАНОВИВ: Позивач–Товариство з обмеженою відповідальністю “Український лісовий ринок”– звернувся в господарський суд з адміністративним позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, в якому просить скасувати п. 1.6 та п. 8 розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації (далі по тексту –РОДА) № 458 від 16.10.2006 р.  В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

Статтею 207 Земельного кодексу України, передбачено умови відшкодування втрати  сільськогосподарського виробництва. Згідно ч. 2 цієї статті –відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь  (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб. Не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Таким чином, умовою відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, є їх вилучення (викуп) для несільськогосподарських потреб.

Згідно ст.ст.141, 143, 151 Земельного кодексу, вилучення (викуп) земельних ділянок є підставами припинення права власності (користування) землею.

Позивачем по справі подано заяву до Рівненської міської ради стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить ТзОВ “Український лісовий ринок” на праві власності, тобто без викупу (вилучення) такої ділянки. Зміна цільового призначення землі не є підставою припинення прав на землю, а тому не передбачає проведення відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502, прийнятий на виконання ст.20 Земельного кодексу України, визначає механізм щодо зміни призначення даної категорії земель. Проте жодним пунктом даного Порядку не передбачено обов'язку особи, яка подала заяву про зміну цільового призначення належної їй земельної ділянки, відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у поданих суду запереченнях на позов ТзОВ “Український лісовий ринок” проти вимог останнього заперечив, пославшись на те, що оскаржуване розпорядження голови облдержадміністрації видане в межах його повноважень, визначених статтею 119 Конституції України, статтями 13, 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, та статтею 17 Земельного кодексу України, згідно з якими до повноважень голови облдержадміністрації належить питання використання землі, розпорядження землями державної власності відповідно до закону, здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.

Таким чином, відповідач стверджує, що голова обласної державної адміністрації, видаючи розпорядження від 16 жовтня 2006 року № 458 “Про затвердження втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва” діяв відповідно до ст.19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України “Про місцеві державні адміністрації”, Земельним кодексом України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1279.

На підставі наведеного просить в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лісовий ринок” до Рівненської облдержадміністрації про скасування пункту 1.6 та пункту 8 розпорядження голови облдержадміністрації від 16.10.06 р. № 458  відмовити повністю.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

ТзОВ “Український лісовий ринок”– позивач–  на підставі договорів купівлі-продажу від 21.07.2006 р., є власником земельних ділянок для ведення підсобного сільського господарства на території Рівненської міської ради. Право власності на земельні ділянки підтверджується державними актами серії ЯГ №№ 380742-380747.

Згідно ч.2 ст.20 Земельного кодексу України,  зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування. Як передбачено ч.3 даної правової норми, зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку із виникненням необхідності щодо зміни цільового призначення частини земель, які перебувають у власності ТзОВ “Український лісовий ринок”, позивач звернувся з відповідною заявою до Рівненської міської ради.

17.10.2006 р. Рівненська міська рада прийняла рішення № 263 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок ТзОВ “Український лісовий ринок”.

16.10.2006 р. головою Рівненської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження № 458 Про затвердження втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (надалі –розпорядження).  Пунктом 1.6 вказаного розпорядження, ТзОВ “Український лісовий ринок” затверджено втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 1 151 934, 79 грн., спричинені зміною цільового призначення земельних ділянок загальною площею 6,4249 га, пунктом 8 розпорядження зобов'язано позивача перерахувати вказану суму на відповідні рахунки обласної та міської ради.

Вказані пункти розпорядження № 458 від 16.10.2006 року голови Рівненської обласної адміністрації є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

Дана стаття до повноважень місцевих державних адміністрацій, зокрема, відносить здійснення контролю за використанням коштів, що надходять в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,  пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок. Однак, дана стаття не надає місцевій державній адміністрації таких повноважень, як затвердження розмірів втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, встановлення термінів та способів відшкодування таких втрат і визначення певних рахунків, на які слід перерахувати затверджену суму втрат. Не надають таких повноважень місцевій державній адміністрації і статті 207, 208 та 209 Земельного кодексу України, які регулюють умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, звільнення від їх відшкодування та порядок використання коштів, які надходять у порядку відшкодування вказаних втрат.

Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міської державної адміністрації належить вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Однак, жодним законом України не надано права обласній державній адміністрації  встановлювати (затверджувати) втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва внаслідок вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Не надають такого права місцевим держадміністраціям і статті 13 та 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, на які посилається відповідач, як на підставу прийняття оспорюваного розпорядження.

Відповідно до вказаних статей до відання місцевих державних адміністрацій належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Однак, крім того, в ст. 13 відмічено, що вирішення вказаних питань належить до відома місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України.

А, як уже зазначалося вище, ні Конституцією України, ні законами України, в тому числі і тими, на які посилається відповідач, місцевим державним адміністраціям не надано повноважень на вирішення тих питань, які РОДА вирішила в оспорюваному розпорядженні по відношенню до позивача.

Не надає таких повноважень місцевим державним адміністраціям і Постанова Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 р. “Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”.

Таким чином, з наведеного слідує, що Рівненська обласна державна адміністрація, приймаючи п. 1.6 та 8 розпорядження № 458 від 16.10.2006 р., діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, статтею 207 Земельного кодексу України передбачено умови відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Згідно ч. 2 цієї статті, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Таким чином, умовою відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, є їх вилучення для несільськогосподарських потреб.

Згідно ст.ст. 141, 143, 151 Земельного кодексу України, вилучення (викуп) земельних ділянок і підставами припинення права власності (користування) землею.

Позивачем по справі подано заяву до Рівненської міської ради стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить ТзОВ  “Український лісовий ринок” на праві власності, тобто без викупу (вилучення) такої ділянки. Зміна цільового призначення землі не є підставою припинення прав на землю, а тому не передбачає проведення відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502, прийнятий на виконання ст. 20 Земельного кодексу України, визначає механізм щодо зміни цільового призначення даної категорії земель. Проте, жодним пунктом даного Порядку не передбачено обов'язку особи, яка подала заяву про зміну цільового призначення належної їй земельної ділянки, відшкодовувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеному, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оспорюваної частини рішення.

На основі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 160–163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задоволити.

2.          Скасувати п. 1.6 та п. 8 розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 458 від 16.01.2006 року.

3.          Відшкодувати з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лісовий ринок” (м. Рівне, вул. П. Могили, 28, код ЄДРПОУ 31960658) 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

4.          Виконавчий лист видати в порядку статті 258 КАС України.

5.          Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

     Суддя                                                           

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "26" січня 2007 р.