Рішення

від 22.05.2014 по справі 905/2548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2014 Справа № 905/2548/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення м. Київ в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітком», м.Маріуполь

про стягнення 1941,80 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Романюк О.М. за довіреністю №3502/9 від 20.08.2013року,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

15.04.2014року Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення м. Київ в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Донецьк (далі - Концерн) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітком», м.Маріуполь ( далі - ТОВ «Ітком») з вимогами про стягнення 1941,80 грн., у тому числі основної заборгованості в сумі 1888,58грн., пені в сумі 53,22грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №46-11-3 від 01.01.2011року позивачем надані телекомунікаційні послуги, між сторонами договору підписано відповідні акти за вересень - жовтень 2013року, однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 18.04.2014року господарським судом Донецької області позовна заява Концерну прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/2548/14.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №46-11-3 від 01.01.2011року, додатків, додаткових угод до нього, листів №21 від 31.10.2013року, №1112 від 19.11.2013року, №1199 від 05.12.2013року, претензії №1199 від 05.12.2013року, актів надання послуг, акту звірки станом на 04.12.2013року, свідоцтва про державну реєстрацію АОО №017329, Статуту позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 526, ст.629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193,198 Господарського кодексу України(далі - ГК України), ст. ст. 2, 12, 22, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України).

29.04.2014року позивач надав суду письмові пояснення, в яких посилається, що строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2013року, інші договори між сторонами у справі не укладались, пеня розрахована вірно, з дотриманням умов п. 6.2 договору та ст.232 ГК України. Також позивач надав для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії довіреності №4905/9-09 від 02.12.2010року, Положення про Донецьку філію Концерну, а також оригінал витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача.

У судовому засіданні 22.05.2014року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав суду розрахунок пені з чітким зазначенням періодів її нарахування у календарних датах.

У судове засідання 22.05.2014року, як у попереднє судове засідання 30.04.2014року, уповноважений представник відповідача не з'явився, про час місце судового засідання повідомлений належним чином.

Зокрема, відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За даними, які містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Ітком» має наступну адресу місцезнаходження: 84534, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд.118, кв.80

Дана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві.

Вся кореспонденція суду направлялась на юридичну адресу відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи, відповідачеві судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності).

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 3 ЦК України , яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

01.01.2011року між Концерном (Виконавець) та ТОВ «Ітком» (Замовник) укладено договір №46-11-3, предметом якого згідно п.1.1 є надання Виконавцем телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензії Виконавця на надання в користування міжміських каналів електрозв'язку.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей. Зокрема, з боку Концерну договір підписано Гайдуком М.М., що діяв у межах повноважень, які передбачені довіреністю №4905/9-09 від 02.12.2010року, належним чином засвідчена копія якої знаходиться у матеріалах справи.

За п.9.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання - 01.01.2011року та діє до 31.12.2011року, а в частині виконання фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання.

Додатковими угодами від 02.12.2011року та 22.11.2012року строк дії вказаного договору продовжувався сторонами до 31.12.2012року та 31.12.2013року відповідно.

Листом №21 від 31.10.2013року відповідач повідомив позивача про намір розірвати договір.

Додатковою угодою від 27.11.2013року сторони дійшли згоди, що договір №46-11-3 є розірваним з 27.11.2013року, однак в частині фінансових зобов'язань договір діє до повного виконання останніх.

Згідно умов п.3.1 договору ціна на 2011рік визначається Додатком №1 до даного договору і складається з: договірної ціни на технічне обслуговування та експлуатацію антенно-фідерних пристроїв; договірної ціни на технічне обслуговування та експлуатацію засобів гарантованого електроживлення (ДГА) Замовника; договірної ціни на технічне обслуговування та експлуатацію обладнання ВОЛЗ, розташованого у окремих контейнерах.

Додатковими угодами від 02.12.2011року та 22.11.2012року передбачено складання аналогічних документів за 2012 та 2013роки.

Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії протоколу узгодження договірної ціни на послуги з експлуатаційно - технічного обслуговування обладнання Замовника та перелік обладнання Замовника, станом на 2013рік.

Згідно п. 2.2 договору Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та експлуатації антенно- фідерних пристроїв Замовника, контролю роботи систем гарантованого електроспоживання та обладнання ВОЗЛ згідно додатків №1, №2 до даного договору; забезпечити щоденний візуальний контроль за станом систем електроживлення, мікроклімату, контролю та сигналізації; інформувати Замовника про зміну тарифів на телекомунікаційні послуги, проведення планових ремонтних, профілактичних чи інших робіт, аварії на телекомунікаційних мережах, припинення діяльності з надання телекомунікаційних послуг, умови отримання або припинення надання послуг у випадку виникнення форс-мажорних обставин.

Замовник приймає на себе зобов'язання забезпечити відповідність обладнання вимогам сертифікатів, ліцензій на використання радіочастотного ресурсу та дозвільним документам на право експлуатації РЕЗ; надати перелік фахівців, що мають право допуску до обладнання; забезпечувати гарантійний та післягарантійний ремонт власних технічних засобів і своєчасно надавати Виконавцю запасні частини, необхідні для усунення виявлених пошкоджень, які виникли не з вини Виконавця; забезпечувати виконання правил охорони праці та безпечних умов при проведенні робіт на об'єктах ДФ КРРТ; своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими Виконавцем.(п.2.4 договору).

Умови надання і порядок надання телекомунікаційних послуг передбачений розділом 4 договору.

За умовами п. 5.1 договору розгляд підсумків виконання наданих телекомунакційних послуг і якісних показників технічних засобів проводиться щомісячно.

Зокрема, п.5.2 договору передбачено, що Виконавець щомісячно, не пізніше 3-го числа, складає Акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, акт і зведення Замовнику.

Замовник у триденний строк після отримання рахунку, Акту і зведення, розглядає їх, у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює його печаткою і повертає Виконавцю.(п.5.3 договору).

Пункти 5.4, 5.5 договору передбачають дії Замовника у разі наявності зауважень або заперечень до акту.

На виконання зазначеного договору між сторонами підписані акти надання послуг за період вересень - жовтень 2013року на загальну суму 1888,58грн.

Акти надання послуг містять посилання на договір №46-11-3 від 01.01.2011року, що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт надання послуг у обсягах, зазначених в актах, відповідачем будь-якими доказами не спростовано.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №46-11-3 від 01.01.2011року.

Одночасно, матеріали справи не містять рахунків та зведення на оплату наданих послуг, що істотно не впливає на доведеність факту надання послуг виходячи з умов п.п. 5.3, 5.4 договору, якими передбачено направлення вказаних документів разом з актом для підписання та можливість надання зауважень та заперечень на акт, у тому числі й щодо відсутності вказаних документів. Відповідачем акти підписано без заперечень відносно відсутності таких документів, відсутні докази звернення до позивача з претензіями з цього приводу.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено сторонами у п. 5.8 договору щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів. До 15 числа поточного місяця Замовник перераховує Виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтовної вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 15 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу.

Тобто, умовами договору щодо порядку оплати послуг обов'язок сплатити послуги виникає виключно з настанням певної календарної дати.

Однак, Замовник згідно п. 2.4 договору взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими Виконавцем.

Відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 30.05.11 р. № 31-08410-07-27/13794, за своїм призначенням рахунки (рахунки-фактури) не відповідають ознакам первинного документу, оскільки їм не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської операції, а носять виключно інформаційний характер.

Таким чином, рахунок-фактура призначений для інформування особи у якої існують зобов'язання по його сплаті про суму до сплати, розрахункові реквізити отримувача коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати. Саме з такою метою рахунок передбачений договором.

Наявність підписаних актів, до яких позивач за умовами договору при направленні для підписання надає відповідний рахунок, виключає можливість необізнаності відповідача щодо суми зобов'язання.

Крім того, у матеріалах справи міститься лист №1199 від 05.12.2013року, за яким позивач повторно направляє відповідачу, у тому числі, й рахунки на оплату.

Доказів оплати заборгованості за період вересень - жовтень 2013року у сумі 1888,58грн. відповідач суду не надав, підтвердив факт наявності заборгованості шляхом підписання та скріплення печаткою акту звірки розрахунків станом на 04.12.2013року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Концерн звернувся до відповідача з претензією №1199 від 05.12.2013року, в якій просить с сплатити вказану суму.

Докази наявності відповіді на претензію у матеріалах справи відсутні.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №46-11-3 від 01.01.2011року(у межах строку дії договору), строк виконання зобов'язання відповідача, передбачений п. 5.8 договору, на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг на суму 1888,58грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 1888,58грн. Відповідно ТОВ «Ітком» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1888,58грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки, так і відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2. договору за несвоєчасну оплату рахунку Виконавця, у строки передбачені п. 5.8 договору, Замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення у відповідності до п.41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Як вбачається з розрахунку пені, який наданий позивачем 22.05.2014року, Концерн просить стягнути з відповідача пеню в сумі 53,22грн., за заборгованістю, яка виникла за вересень - у період з 16.10.2013року по 07.04.2014року, за заборгованістю, яка виникла за жовтень - у період з 16.11.2013року по 07.04.2014року.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, виходячи з того, що згідно додаткової угоди від 27.11.2013року в частині фінансових зобов'язань договір діє до повного виконання його умов, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.6.2 договору.

Перевіривши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розрахунок суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 53,22грн.такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, внаслідок задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 509, 526, 530, 549, 610-612, 626, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення м. Київ в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітком», м.Маріуполь про стягнення 1941,80 грн., у тому числі, основної заборгованості в сумі 1888,58грн., пені в сумі 53,22грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітком» (84534, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд.118, кв.80, ідентифікаційний код 30364430) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд.10, ідентифікаційний код 01190043) в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (83016, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 61, ідентифікаційний код 34926672) основну заборгованість в сумі 1888,58грн., пеню в сумі 53,22грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 22.05.2014року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 23.05.2014року.

Суддя А.М. Осадча