Рішення

від 06.05.2014 по справі 922/697/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2014 р.Справа № 922/697/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай", вул. Вернадського, 2, м. Харків, Харківська область, 61010

до відповідача Приватного підприємства Фармацевтичної компанії "Фармконтракт", вул. Блюхера, 25-А, м. Харків, Харківська область, 61146 (юрид. адреса вул. Шептицького, 30, м. Тернопіль, 46008)

про стягнення заборгованості в сумі 6 412,99 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Представнику позивача Баулін А. О. в попередньому судовому засіданні 22.04.2014р. роз'яснено його права та обов'язки як учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

Сторони, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлай", вул. Вернадського, 2, м. Харків, Харківська область, 61010 (далі по тексту також - позивач або ТзОВ "Інлай") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства Фармацевтичної компанії "Фармконтракт", вул. Блюхера, 25-А, м. Харків, Харківська область, 61146 (юрид. адреса вул. Шептицького, 30, м. Тернопіль, 46008) (далі по тексту також - відповідач або ПП Фармацевтична компанія "Фармконтракт") про стягнення заборгованості в сумі 6 412,99 грн.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору поставки №251003 від 25.10.2012р., Додатком №1 до договору поставки №251003 від 25.10.2012р., Протоколом розбіжностей від 25.10.2012р., накладними: №010309 від 01.03.2013р., №020401 від 02.04.2013р., №020402 від 02.04.2013р., №310508 від 31.05.2013р., №310509 від 31.05.2013р., №040908 від 04.09.2013р., №040909 від 04.09.2013р., видатковими накладними (повернення): №РН-04893 від 23.10.2013р., №РН-04894 від 23.10.2013р., №РН-04895 від 23.10.2013р., №РН-04896 від 23.10.2013р., №РН-04897 від 23.10.2013р., №РН-04898 від 23.10.2013р., №РН-04899 від 23.10.2013р., рахунками: №399 від 23.10.2013р., №398 від 23.10.2013р., №397 від 23.10.2013р., №393 від 23.10.2013р., №392 від 23.10.2013р., №391 від 23.10.2013р., №390 від 23.10.2013р., довіреностями: №000262 від 01.03.2013р., №000378 від 02.04.2013р., №000599 від 31.05.2013р., №000747 від 04.09.2013р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 01.04.2014 р. о 15 год. 30 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 22.04.2014р. на 12 год. 00 хв. та на 06.05.2014р. на 16 год. 20 хв.

У судовому засіданні 22.04.2014р. суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.

Уповноважений представник позивача був присутній в судовому засіданні 22.04.2014р., де позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 06.05.2014р. ТзОВ "Інлай" участі свого довіреного представника не забезпечило, проте витребувані ухвалою господарського суду від 22.04.2014р. документи подало.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, письмових пояснень, заперечень, клопотань не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п.19 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482.

Разом з тим, як вбачається із позовної заяви поданої до господарського суду 12.03.2014р. місцезнаходження відповідача по справі - Приватного підприємства Фармацевтичної компанії "Фармконтракт", позивач вказав : вул. Блюхера, 25-А, м. Харків, Харківська область, 61146 (юрид. адреса вул. Шептицького, 30, м. Тернопіль, 46008).

В процесі розгляду справи позивач надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданої станом на 27.03.2014 року яким підтверджується, що місцезнаходженням Приватного підприємства Фармацевтичної компанії "Фармконтракт" є : 46008, вул. Шептицького, будинок 30, м. Тернопіль.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вказана справа прийнята судом з дотриманням правил підсудності визначених ст.ст. 15-17 ГПК України.

Разом з тим, копії ухвал про відкладення розгляду справи відповідачеві суд надсилав на зазначені адреси: вул. Блюхера, 25-А, м. Харків, Харківська область, 61146 (юрид. адреса вул. Шептицького, 30, м. Тернопіль, 46008). Проте, судова кореспонденція повернута суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Також, і згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. При цьому, суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 1,2 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Приписами статті 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 25 жовтня 2012р. між ТзОВ "Інлай" (далі по тексту також - Постачальник) та ПП Фармацевтична компанія "Фармконтракт" (далі по тексту також - Покупець) укладено Договір поставки №251003 (далі по тексту також - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладенням цього договору і після укладення сторонами є невід'ємним додатком до цього договору (п. 1.2 Договору).

На виконання зазначеного 25.10.2012р. між контрагентами було підписано Додаток №1 до Договору, яким оформлено відповідну Специфікацію, що погоджує асортимент, який є попереднім та остаточно узгоджується у накладній на поставку партії товару.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2000 р.), місце поставки - склад Покупця, розташований за адресою м. Харків.

Як передбачено п. 2.4 Договору, право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника (Перевізника) за накладною (товаротранспортним документом).

Ціни на товар, що постачаються Постачальником, згідно п.п. 6.1, 6.4 Договору є вільними відпускними і вказуються у прайс-листку Постачальника у національній валюті України.

Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару Постачальником, шляхом перерахування безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах договору (п. 7.1, 7.2 Договору).

Згідно п. 11.1 Договору, він вступає в дію з дати його укладення (підписання) та скріплення печатками і діє протягом одного року.

Вказаний Договір підписаний директорами сторін - ТзОВ "Інлай" і ПП Фармацевтична компанія "Фармконтракт" та завірений їх печатками.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, кожна із сторін, уклавши вказаний вище Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме Позивач поставити Товар, а Відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених Договором.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставки товару у період з 01.03.2013р. по 04.09.2013р.

Як доказ позивачем представлено суду накладні (на 7 арк.): №010309 від 01.03.2013р., №020401 від 02.04.2013р., №020402 від 02.04.2013р., №310508 від 31.05.2013р., №310509 від 31.05.2013р., №040908 від 04.09.2013р., №040909 від 04.09.2013р., із змісту яких покупець (відповідач) отримав від постачальника (позивача), товар усього на суму 16640.11 грн.

Дані накладні підписані представниками сторін та завірені печатками (штампами) як позивача ТзОВ "Інлай" так і відповідача Фармацевтична компанія "Фармконтракт".

Також, у кожній з накладних, як на підставу їх укладення, міститься посилання на договір №251003 від 25.10.2012р.

Окрім того, отримання товару представниками відповідача також підтверджується виписаними на них Довіреностями: №000262 від 01.03.2013р., №000378 від 02.04.2013р., №000599 від 31.05.2013р., №000747 від 04.09.2013р.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.1 Договору Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар.

В пункті 7.1 Договору сторони передбачили, що Покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару.

При цьому, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи відповідач свої зобов'язання за Договором з оплати поставленого товару виконав не в повній мірі та здійснив лише його часткову оплату у сумі 3586.47 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.10.2013р. та провів повернення товару на суму 6640.65 грн., що вбачається із видаткових накладних (повернення): №РН-04893 від 23.10.2013р., №РН-04894 від 23.10.2013р., №РН-04895 від 23.10.2013р., №РН-04896 від 23.10.2013р., №РН-04897 від 23.10.2013р., №РН-04898 від 23.10.2013р., №РН-04899 від 23.10.2013р. Внаслідок чого, станом на час звернення з позовною заявою, заборгованість за Договором відповідача перед позивачем складає 6412.99 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів у спростування позовних вимог.

Беручи до уваги зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання за Договором з оплати поставленого ним товару відповідач не виконав, суд вважає заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості у розмірі 6412.99 грн. правомірною, документально обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги задоволення позову, судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., згідно ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фармацевтичної компанії "Фармконтракт", вул. Блюхера, 25-А, м. Харків, Харківська область, 61146 (юрид. адреса вул. Шептицького, 30, м. Тернопіль, 46008), ідент. код 34630180 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай", вул. Вернадського, 2, м. Харків, Харківська область, 61010, ідент. код 33818150 - 6412 (шість тисяч чотириста дванадцять) грн. 99 коп. основної заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.05.2014р.

Суддя В.Л. Гевко