Рішення

від 06.05.2014 по справі 921/195/14-г/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2014 р.Справа № 921/195/14-г/9 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ-Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099)

до відповідача Приватного підприємства "Санте Люкс", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, 46023

про cтягнення заборгованості в сумі 37932 грн. 70 коп., з яких: 34692 грн. 96 коп. - основного боргу, 625 грн. 83 коп. - 3% річних та 2613 грн. 91 коп. пені.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Представникам позивача та відповідача (в попередніх судових засіданнях) роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

Сторони, в порядку ст. 77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ-Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099) (далі по тексту також - позивач, або ТОВ "ДАНАЯ-Україна") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "Санте Люкс", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, 46023 (далі по тексту також - відповідач, або ПП "Санте Люкс") про cтягнення заборгованості в сумі 43 543 грн. 59 коп., з яких: 38692,96 грн. основний борг , 909,55 грн. 3% річних та 3941,08 грн. штрафних санкцій.

Позов обґрунтовується поданими як докази: Договору поставки №2/12-СЛ від 01.03.2012р.; Договору №3/12-СЛ від 01.03.2012р.; протоколу розбіжностей по договору №2/12-СЛ від 01.03.2012р.; претензії по договору №2/12-СЛ від 01.03.2012р.; вимоги по договору №2/12-СЛ від 01.03.2012р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 25.03.2014 р. о 14 год. 40 хв.

У судовому засіданні 25.03.2014р. суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався та у судових засіданнях оголошувались перерви на 14.04.2014р. о 14 год. 40 хв., 22.04.2014р. на 14 год. 30 хв. та в останнє на 06.05.2014р. о 14 год.10хв.

Позивач участі повноважних представників у судовому засіданні 06.05.2014р. не забезпечив, додаткових письмових пояснень, заперечень, клопотань не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України, про що свідчать відмітки на рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень - ухвал суду про відкладення розгляду справи, а також особисті відмітки представника позивача у матеріалах справи.

Разом з цим, у судовому засіданні 14.04.2014р., уповноважений представник позивача позовні вимоги, з врахуванням поданої Заяви про уточнення позовних вимог від 13.04.2014р. (вх. №8191 від 14.04.2014р.), підтримав у повному обсязі.

Зокрема, в зазначеній заяві позивач, посилаючись на часткове повернення товару, яке відбулося після порушення провадження по справі просить суд стягнути з ПП "Санте Люкс" 34 692 грн. 96 основного боргу, 625 грн. 83 коп. 3% річних та 2613 грн. 91 коп. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Із змісту п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначену заяву позивача, суд розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, в заявлених до стягнення сумах основного боргу, 3% річних та пені, а тому суд приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення суми заборгованості у розмірі 37932 грн. 70 коп., з яких: 34692 грн. 96 коп. - основного боргу, 625 грн. 83 коп. - 3% річних та 2613 грн. 91 коп. пені.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 06.05.2014р. не забезпечив, додаткових письмових пояснень, заперечень, клопотань не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України, про що свідчать відмітки на рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень - ухвал суду про відкладення розгляду справи, а також особисті відмітки представника відповідача у матеріалах справи.

При цьому у судовому засіданні 14.04.2014р. уповноважений представник відповідача надав відзив на позовну заяву №24 від 11.04.2014р. (вх.№8192 від 14.04.2014), в якому не погоджуючись із загальним розміром позовних вимог, зазначає, що сума заборгованості ПП "Санте Люкс" перед ТОВ "ДАНАЯ - Україна" по Договору поставки є значно меншою, ніж вказує Позивач. Зазначає, що з врахуванням повернутого позивачу протягом березня 2014 року нереалізованого товару, станом на 11 квітня 2014 року сума основного боргу складає 34692,96 грн.

Разом з тим, 14.04.2014 року представником відповідача подано клопотання (вх.№8193 від 14.04.2014р.), в якому з огляду на подану позивачем Заяву про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог) відповідач визнає позов в частині 34692 грн. 96 коп. - основного боргу, 625 грн. 83 коп. - 3% річних та 2613 грн. 91 коп. пені. Одночасно, не визнає позов в частині суми сплаченої за юридичні послуги, оскільки на його переконання, дана сума не відноситься ні до збитків, ні до судових витрат.

Також, зазначає, що на виконання п.6.1. Договору Звіти про реалізований товар надсилалися Позивачу згідно умов Договору поставки (п.9.2.3. Договору) кожні 15 календарних днів. Форми надання звітів в договорі не передбачено, а тому вони подавались Позивачу в електронній формі (надсилалися електронною поштою), що є належним виконанням такого обов'язку зі сторони Відповідача. При цьому, жодні зауваження до його форми та порушення порядку надання звітів зі сторони Позивача Відповідачу не надходили з моменту укладення Договору (01.03.2012р.).

Тобто, оплата за товар здійснюється по мірі його реалізації кінцевим споживачам. Строк оплати товару Договором встановлений саме моментом реалізації такого товару, тому посилання Позивача на не оплату товару є невірним і таким що не відповідає дійсності.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи визначені ст. 69 ГПК України, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 1,2 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 01 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНАЯ - Україна" (далі по тексту також - позивач, Постачальник, ТОВ «ДАНАЯ - Україна") та Приватним підприємством «Санте Люкс» (далі по тексту також - відповідач, Покупець, ПП «Санте Люкс») укладено Договір поставки №2/12-СЛ (далі по тексту також - Договір або Договір поставки), за умовами якого Постачальник (TOB «ДАНАЯ-Україна») зобов'язується передати у власність Покупця (ПП «Санте Люкс») товар партіями згідно накладних у відповідності замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах Договору 2/12-СЛ від 1 березня 2012року. При цьому відповідно п. 2.2 Договору замовлення передається Постачальником одним із наступних способів: шляхом заповнення бланку замовлення електронною поштою факсимільним або телефонним зв'язком.

Асортимент та кількість товару погоджується Сторонами в замовленні і зазначаються в накладних на відпуск товару (п.3.1. Договору).

Місця поставки визначаються заявками покупця. Строк поставки : протягом 7-ми календарних днів з моменту погодження Сторонами замовлення. Завантаження товару на транспорт здійснюється силами та за рахунок Постачальника, а розвантаження здійснюється силами та за рахунок Покупця. (п.4.2. Договору).

Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі чи пошкодження відбувається в момент підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару Покупцю.(п.4.7. Договору).

Передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по назві, асортименту, кількості здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням Покупця. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах даного Договору. (п.п.4.8., 4.9. Договору).

Ціна товару погоджується Сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару. (п.5.1. Договору).

Оплата за товар здійснюється в міру його реалізації Покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника. (п.6.1. Договору, з урахуванням підписаного протоколу розбіжностей від 01.03.2012р.).

Згідно п.п.11.1, 11.2. Договору він набирає чинності з 01 березня 2012 року і діє до 31 грудня 2012 року. В тому випадку, якщо зобов'язання за Договором не будуть виконані Сторонами або однією із Сторін, то дія Договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним Договором. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця дії Договору від жодної Сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового Договору.

Вказаний Договір підписаний Директорами сторін - ТзОВ "ДАНАЯ - Україна" і ПП "Санте Люкс" та завірений їх печатками.

Крім того, 01 березня 2012 року між ТОВ «ДАНАЯ - Україна" та ПП «Санте Люкс» укладено Договір №3/12-СЛ від 01.03.2012р., відповідно до якого Покупець (ПП «САНТЕ ЛЮКС») з однієї сторони та Постачальник (TOB «ДАНАЯ - Україна») про виконання заходів щодо стимулювання збуту товару, поставленого Замовником Виконавцю на підставі договору поставки 2/12-СЛ від 1 березня 2012року, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги у розмірах та в порядку, встановленому договором №3/12-СЛ від 01.03.2012. Види та вартість маркетингових послуг вказані в договорі.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір поставки товарів, взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити товар, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином шляхом здійснення поставки товару у період з 02.04.2012р. по 16.05.2013р. Як доказ позивачем представлено суду видаткові накладні в кількості 24-х шт. на 39- ти арк.):

№2 від 02.04.2012р., №6 від 02.04.2012р., №9 від 02.04.2012р., №42 від 28.04.2012р., №1 від 04.05.2012р., №3 від 02.07.2012р., №10 від 06.07.2012р., №41 від 19.07.2012р., №61 від 23.07.2012р., №45 від 17.08.2012р., №51 від 17.08.2012р., №28 від 21.09.2012р., №31 від 21.09.2012р., №49 від 24.09.2012р., №57 від 24.09.2012р., №36 від 11.10.2012р., №43 від 11.10.2012р., №57 від 09.11.2012р., №63 від 09.11.2012р., №27 від 11.12.2012р., №29 від 11.12.2012р., №24 від 20.03.2013р., №36 від 23.03.2013р., №6 від 16.05.2013р., №11 від 16.05.2013р., із змісту яких покупець (відповідач) отримав від постачальника (позивача), товар усього на суму 189002,65 грн.

Дані накладні підписані представниками сторін та завірені печатками (штампами) як позивача ТзОВ "ДАНАЯ - Україна" так і відповідача - ПП "Санте Люкс".

Також, у накладних, як на підставу їх укладення, міститься посилання на договір №2/12-СЛ від 01.03.2012р.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.1.1. Договору поставки Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар.

В п. 6.1. Договору поставки та Протоколу розбіжностей до Договору від 01.03.2012р. сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється в міру його реалізації Покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 календарних днів з моменту надання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар , шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

При цьому, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи відповідачем свої зобов'язання за Договором з оплати поставленого товару виконано не в повній мірі, а саме частково оплачено його вартість та здійснено часткове повернення Постачальнику товару, внаслідок чого станом на час розгляду справи, заборгованість за Договором поставки відповідача перед позивачем складає 34692,96 грн.

У свою чергу, зі сторони відповідача доказів протилежного, які б спростовували зазначене твердження позивача в частині наявного розміру заборгованості за Договором поставки суду не надано та судом самостійно не здобуто.

Як зазначає позивач, на адресу відповідача неодноразово направлялись письмові вимоги (претензії) про погашення заборгованості, в яких вимагалось повернення сум на розрахункові рахунки Позивача, проте, зазначені претензії, вимоги залишені останнім без відповіді та задоволення.

Беручи до уваги наведене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання за Договором з оплати поставленого йому товару відповідач не виконав, суд вважає заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу у розмірі 34 692,96 грн. правомірно та документально обґрунтованою.

Щодо стягнення 2613,91 грн. пені, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем у позовній заяві та згідно поданих уточнень, заявлено до стягнення 2613,91 грн. - пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки за час прострочення боргу за отриманий товар, згідно видаткових накладних.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 2613 грн. 91 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Враховуючи зазначене, суд вважає заявлені позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2613 грн. 91 коп. є такими, що заявлені та обраховані позивачем правомірно із врахуванням умов Договору та Закону.

Щодо стягнення 3% річних, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Також, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

З огляду на зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за період прострочення, суд вважає, що нараховані 625 грн. 83 коп. - 3% річних є такими, що заявлені та обраховані позивачем правомірно із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

У процесі розгляду спору відповідачем надано суду письмове клопотання (вх.№8193 від 14.04.2014р.) із змісту якого та пояснень представника відповідача у судовому засіданні 14.04.2014р., відповідач позовні вимоги з врахуванням поданої позивачем Заяви про уточнення позовних вимог (вх.№8191 від 14.04.2014р.) в частині суми основного боргу, 3% річних та пені у розмірі 37932,70 грн. визнає в повній мірі .

При цьому згідно поданої довіреності від 11.04.2014р. представник відповідача ПП "Санте Люкс" - Мирончук І.М. наділена правом на визнання позову повність чи частково.

Відповідно до частини 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч. 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану письмову заяву відповідача щодо визнання заявлених до стягнення сум основного боргу, пені та 3% річних у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання заборгованості відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 32, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вище зазначене у сукупності, суд позовні вимоги позивача задовольняє повністю та стягує з приватного підприємства "Санте Люкс", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, 46023 (ідент. код 36936216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ - Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099) (ідент. код 37954503) - 34692 (тридцять чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 96 коп. - основної заборгованості, 2613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 91 коп. пені, 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 83 коп. - 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ч.1,2,5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 1, 4, Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 73080 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, і із змісту п. 2.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

За подання позову первинно у сумі 43543,59 грн. (100%) позивач згідно квитанції № 672 від 28.02.2014р. сплатив судовий збір у розмірі 1827 грн. (100%).

При цьому позивачем згідно поданого уточнення позовних вимог зменшено суму позову на 5610,89 грн. (12,89%) до 37932,70 грн. (87,11%).

З огляду на зазначене, суд, керуючись ст. 49 ГПК України, беручи до уваги, задоволення позовних із врахуванням їх зменшення, судовий збір у розмірі 1591,50 грн. (87,11%) покладає на відповідача у справі та він стягується у користь позивача. У свою чергу, враховуючи зменшення позовних вимог за заявами позивача у справі, судовий збір у розмірі 235,50 грн. (12,89%) підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Щодо вимог про стягнення судових витрат в частині надання юридичних послуг, то суд має за необхідне зазначити наступне.

Згідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача;при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача , адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" чинного з 15.08.2012р. адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно п.п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката , який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката , виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Конституційний Суд України в рішенні прийнятому 11.07.2013р. №6-рп/2013 у справі №1-4/2013. В даному рішення суд, зокрема, дійшов висновку про те, що в аспекті конституційного звернення щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, положення частини першої статті 44 Кодексу, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги , які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми , сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката .

Враховуючи зазначене, на думку суду, оскільки ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить саме оплата послуг адвоката, то судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом, стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, однією з вимог позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ - Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099), є стягнення з відповідача понесених судових витрат по оплаті юридичних послуг в розмірі 5000,00 грн.

Проте, до матеріалів справи позивачем ТОВ "ДАНАЯ - Україна" долучено лише довіреність від 07.02.2014р. видана представнику позивача - Готрій Т.В. При цьому у довіреності не зазначено про те, що такий представник є адвокатом не подано і інших доказів, які б про це свідчили як то Угоди про ведення справи у суді адвокатом, свідоцтва адвоката, ордера авдоката, тощо.

Не подано також і доказів оплати позивачем таких послуг адвокату як і їх структури та калькуляції їх вартості.

Таким чином, позивачем, в порядку зазначених вище вимог, не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що юридичні послуги дійсно були надані Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ - Україна" зі сторони саме адвоката та що вони пов'язані з розглядом саме даної справи № 921/195/13-г/9 та не подано належних доказів, які б підтверджували вартість таких послуг та їх дійсну оплату позивачем саме адвокату.

А тому, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача зазначених сум, з огляду на що відмовляє позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача у користь позивача суми сплаченої за надання юридичних послуг у розмірі 5000грн.

Також, розглянувши заяву про забезпечення позовних вимог викладену у тексті позовної заяви від 03.03.2014р. (вх. № 201 від 06.03.2014р.), підтриману представником позивача у судовому засіданні 14.04.2014р., згідно якої позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно ПП "Санте люкс" у тому числі на кошти на розрахункових рахунках ПП "Санте Люкс", суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, серед іншого, забезпечується шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Із змісту п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи те, що ТОВ «Даная-Україна» подає позовну заяву про стягнення боргу до ПП «Санте Люкс», так як в добровільному порядку врегулювати спір з Відповідачем Позивачу не вдалося, та те що Відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі та не бажає повертати борг, в позивача є підстави вважати, що Відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно , що знаходиться за юридичною адресою та адресами фактичних місць продажів або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду. Враховуючи значну ціну позову та збитки, що Позивач може зазнати внаслідок неможливості виконання рішення суду Позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позова.

Проте, позивачем суду не надано в обґрунтування своєї заяви належних доказів наявності фактичних обставин , з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Так, суду позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. А саме, що ним вчиняються дії з реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.

Навпаки обставини справи свідчать про те, що відповідач частину поставленого йому позивачем товару оплатив, а частину нереалізованого товару повернув позивачу. У свою чергу, в іншій частині він позовні вимоги визнав у повній мірі.

При цьому у своїй заяві позивач посилається лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у майбутньому. А саме про можливе в майбутньому зі сторони відповідача відчуження належного йому майно та можливе зняття ним коштів з рахунку. Проте, такі припущення позивача суд не вважає достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, суд, надавши оцінку доводам позивача, відмовляє в задоволенні поданої ним заяви про забезпечення позову, як необґрунтованої та документально не підтвердженої, а також мотивованої лише на припущеннях позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 66-68, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Санте Люкс", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, 46023 (ідент. код 36936216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ - Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099) (ідент. код 37954503) - 34692 (тридцять чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 96 коп. - основної заборгованості, 2613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 91 коп. пені, 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 83 коп. - 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання, 1591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ - Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099) (ідент. код 37954503) - 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В частині стягнення із Приватного підприємства "Санте Люкс", вул. 15 Квітня, 5А, м. Тернопіль, 46023 (ідент. код 36936216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даная-Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099) (ідент. код 37954503) суми сплаченої за юридичні послуги у розмірі 5000грн., відмовити.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАНАЯ - Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м. Київ, 01033 (поштова адреса: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м, Київ, 02099) (ідент. код 37954503) у задоволенні заяви про забезпечення позовних вимог викладеної у тексті позовної заяви від 03.03.2014р. (вх. № 201 від 06.03.2014р.).

6. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 13.05.2014р.

Суддя В.Л. Гевко