Постанова

від 25.07.2013 по справі 811/1997/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Справа № 811/1997/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми «Підйомник» доОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.06.2013 року №0000312210 та №0000302210,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Підйомник» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби з вимогою визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302210 від 06.06.2013 року Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби та податкове повідомлення - рішення №0000312210 від 06.06.2013 року Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем:

- ст. 203, 215, 216, 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар по вказаних правочинах, не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на 2839 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на 82,00 грн., ІІІ квартал 2011 року на 1240,00 грн., за ІV квартал 2011 року на 741,00 грн., І квартал 2012 року на 189,00 грн. ІІ квартал 2012 року на 519,00 грн., ІІІ квартал 2012 року на 67,00 грн. внаслідок включення до складу витрат вартості товарів, отриманих по нікчемних правочинах від ПП «Гамма Система», ТОВ «Энергосвеєт» та ТОВ «Сокол»;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2533,30 грн., в тому числі: за травень 2011 року в сумі 14,00 грн., за червень 2011 року в сумі 58,00 грн., за липень 2011 року в сумі 395,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 217,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 467,07 грн., за жовтень 2011 року в сумі 399,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 246,00 грн., за січень 2012 року в сумі 11,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 25,00 грн., за березень 2012 року в сумі 145,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 129,00 грн., за травень 2012 року в сумі 329,00 грн., за червень 2012 року в сумі 36,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 64,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ПП «Гамма Система», ТОВ «Энергосвет», ТОВ «Сокол», за відсутності факту отримання наданих послуг.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та контрагентами - ПП «Гамма Система», ТОВ «Энергосвет» та ТОВ «Сокол» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та ПП «Гамма Система», ТОВ «Энергосвет» та ТОВ «Сокол» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

У своїх запереченнях відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, та зазначав, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ПП «Гамма Система», ТОВ «Энергосвет» та ТОВ «Сокол» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судове засідання 25 липня 2013 року представники позивача та відповідача не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (т.4, а.с.278-279), клопотань чи заяв до суду не подали.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття сторін та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 25 липня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (п.п.3 п.1 постанови Пленуму).

Враховуючи викладене, суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Підйомник» зареєстроване як юридична особа Олександрійською районною Державною адміністрацією Кіровоградської області від 29.12.1994 року (т.1, а.с.36).

Види діяльності за КВЕД: виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; електромонтажні роботи; інші будівельно-монтажні роботи; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (т.1, а.с.37).

ТОВ НВФ «Підйомник» взято на облік як платника податків Олександрійською ОДПІ Кіровоградської області ДПС 13.01.1995 року згідно довідки Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 12.04.2011 року №1419 (т.1, а.с.38).

Позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №100333303 ДПА України (т.1, а.с.39).

Посадовою особою Олександрійської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми «Підйомник» (код за ЄДРПОУ 22215468) з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП «Гамма Система» (код 33771516) за вересень 2012 року ТОВ «Энегросвет» (код 31800052) за травень 2012 року, ТОВ «Сокол» (код 24990734) за травень 2011 року - червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 211/22-10/22215468 від 24.05.2013 року (т.1, а.с.66-106).

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки ТОВ НВФ «Підйомник» подало до начальника Олександрійської ОДПІ заперечення (т.1, а.с.107-124).

У відповіді на заперечення податковий орган погодився, що у висновках акту перевірки ТОВ НВФ «Підйомник» від 24.05.2013 року №211/22-10/22215468 допущені описки, але загалом вони відповідають вимогам чинного законодавства (т.1, а.с.125-128).

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000312210 від 06.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2839,00 грн. (т.1, а.с.129);

- податкове повідомлення - рішення № 0000302210 від 06.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2533,00 грн. - за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1232,00 грн. (т.1, а.с.130);

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами - ПП «Гамма Система», ТОВ «Энергосвет» та ТОВ «Сокол» на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ТОВ «Сокол» (постачальник) та ТОВ НВФ «Підйомник» (покупець) укладений договір поставки №1/011 від 12.12.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно з даним договором (товар) та відповідно до замовлення покупця у кількості та за ціною, вказаних у накладних які підтверджують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар, та оплатити його на умовах, визначених цим договором. (т.1, а.с.144-149).

Визначення вартості та фактичне отримання товару підтверджується накладними (т.2, а.с.52-101).

Оплата отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахункам (т.1, а.с.150-198; т.5, а.с.24-187).

Фактичне перевезення товару відбувалось транспортними засобами позивача та підтверджується подорожніми листами (т.5, а.с.201-235).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Энергосвет» (продавець) та ТОВ НВФ «Підйомник» (покупець) укладений договір купівлі - продажу від 21.02.2011 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та ціні, вказаних у рахунках, накладних на відпуск товару, що є невід'ємною частиною цього договору та оплатити його на умовах даного договору (т.2, а.с.102).

Визначення вартості та фактичне отримання товару підтверджується накладними (т.2, а.с.104-105).

Оплата отриманого товару підтверджується випискою по рахунку (т.2, а.с.106-108).

Перевезення товару здійснювалось через ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2, а.с.109).

На підставі усної угоди ТОВ НВФ «Підйомник» придбав у ПП «Гамма Система» ваги торгівельні на 30 кг.

Визначення вартості та фактичне отримання товару підтверджується накладною (т.2, а.с.111).

Оплата отриманого товару підтверджується випискою по рахунку (т.2, а.с.113-114).

Перевезення товару здійснювалось через ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2, а.с.115).

Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ НВФ «Підйомник» укладено договір оренди №1 від 01.04.2011 року відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення. Об'єкт що орендується, являє собою будівлю цеху №6 розміром 2759,4 м2, що складає частину комплексу виробничих будівель та споруд який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.5, а.с.4-7).

Виконання вищевказаного договору підтверджується актом прийому передачі приміщення та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т.5, а.с.8-23).

Оплата за оренду цеху підтверджується банківськими виписками (т.5, а.с.24-187).

Придбаний у контрагентів товар був оприбуткований на орендованому позивачем складі відповідно до оборотно-сальдової відомості (т.2, а.с.212-251).

В подальшому придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та актами списання товарів (т.3, а.с.211-249; т.4, а.с.1-15).

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Підйомник» випустило кабіни ескаваторні відповідно до специфікацій та паспортів (т.2, а.с.134167; т.6, а.с.1-60) та відвантажило їх на користь ТОВ «Із-картекс» відповідно до вантажно-митних декларацій (т.4, а.с.16-37).

Оплата за відвантажені кабіни підтверджується банківськими виписками (т.4, а.с.38-52; т.5, а.с.238-248).

Як вбачається з досліджених письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних (т.2, а.с.1-51, 103, 112).

На дату складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та як платники податку на додану вартість на підставі свідоцтв (т.1, а.с.40-47).

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, Олександрійською ОДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування, позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ НВФ «Підйомник» судові витрати у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0000302210 від 06 червня 2013 року Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби та податкове повідомлення - рішення № 0000312210 від 06 червня 2013 року Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби в повному обсязі.

3. Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми «Підйомник» код 22215468 судові витрати в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук