Рішення

від 16.05.2014 по справі 910/7080/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7080/14 16.05.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії доДержавної служби з лікарських засобів у Київській області простягнення 3715 грн. 67 коп. Представники: від позивача:Тарасюк Л.В. - представник за довіреністю № 570 від 11.12.2013 від відповідача:Ковальчук Г.А. - представник за довіреністю № 1 від 12.05.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.04.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії з вимогами до Державної служби з лікарських засобів у Київській області про стягнення 3715 грн. 67 коп. заборгованості за договором про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 7825547904 від 20.08.2008 та договором про надання телекомунікаційних послуг № 2554790 від 22.12.2011, в тому числі 3576 грн. 90 коп. основного боргу, 59 грн. 72 коп. пені, 27 грн. 55 коп. 3 % річних та 51 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 7825547904 від 20.08.2008 та договору про надання телекомунікаційних послуг № 2554790 від 22.12.2011 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 3576 грн. 90 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 59 грн. 72 коп., 51 грн. 50 коп. інфляційних втрат та 27 грн. 55 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2014 порушено провадження у справі № 910/7080/14 та справу призначено до розгляду на 16.05.2014.

15.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

15.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судове засідання 16.05.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав клопотання про залучення до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Крім того, відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В підтвердження своїх заперечень відповідач вказує на відсутність бюджетного фінансування та на невиконання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області платіжних доручень виданих на оплату телекомунікаційних послуг.

У судовому засіданні 16.05.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (укртелеком за договором) та Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів у Київській області (споживач за договором) укладено договір про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 7825547904, відповідно до умов якого укртелеком надає споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР-адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування.

Відповідно до статті 1 статуту Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», затвердженого Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного «Укртелеком» від 14.06.2011 (протокол № 18), Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27.12.1999 № 155 шляхом перетворення відповідно до Указу президента України від 15.06.1993 № 210-93 «Про корпоратизацію підприємств» Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» у Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» № 8 від 14.06.2011 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком», Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та всього майна, прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».

Згідно з Указом Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками, реорганізувавши Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України та Державний комітет України з питань контролю за наркотиками;

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 № 997 «Про утворення територіальних органів Державної служби з лікарських засобів» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з лікарських засобів за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом перетворення територіальні органи Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я.

Положеннями розділу 8 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дня укладення споживачем і діє протягом 1 року з дня укладання. Якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на цих самих умовах.

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів укртелекому і залежить від обраного споживачем тарифного плану.

Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості послуги входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги (пункт 5.2. договору).

Згідно з пунктом 5.3. договору споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця, на підставі рахунків укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяці, що наступає за звітним. Оплата послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством.

22.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (укртелеком за договором) та Державною службою з лікарських засобів у Київській області (абонент за договором) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 2554790, відповідно до умов якого укртелеком відповідно до умов договору зобов'язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Положеннями розділу 7 договору визначено, що даний договір вступає в силу з дня його підписання укртелекомом та абонентом і діє протягом одного року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Згідно з пунктом 3.1.1. договору укртелеком зобов'язаний надавати замовлені абонентом послуги цілодобово 365 (366) днів на рік відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», Привал надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, та інших нормативно-правових актів України.

У відповідності до положень пункту 4.2. договору сторонами встановлено форму розрахунків за договором - післяоплата.

Оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати). У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанції (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби рахунків укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму (пункт 4.15. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Нормами статті 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги

У відповідності до частини 2 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» умови надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про телекомунікації» тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Нормами статті 68 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу телекомунікаційні послуги на умовах, передбачених укладеними між сторонами договором про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 7825547904 від 20.08.2008 та договором про надання телекомунікаційних послуг № 2554790 від 22.12.2011 за період з серпня 2013 року по січень 2014 року. Факт, обсяги та вартість наданих телекомунікаційних послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями рахунків-актів за телекомунікаційні послуги з додатками, розшифровками по міжміських переговорам, розшифровками міжміських та міжнародних розмов за період з серпня 2013 року по січень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договорів та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих телекомунікаційних послуг за період з серпня 2013 року по січень 2014 року, у зв'язку з чим станом на 01.03.2014 в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3576 грн. 90 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих телекомунікаційних послуг за період з серпня 2013 року по січень 2014 року у розмірі 3576 грн. 90 коп. Крім того, факт порушення умов договорів визнано відповідачем, в підтвердження чого суду надано підписаний та скріпленим печатками сторін акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги за період з липня 2013 року по січень 2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності вини відповідача у зв'язку з тим, що Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області не виконує надані відповідачем платіжні доручення на оплату телекомунікаційних послуг, не приймаються судом до уваги, оскільки зобов'язаною стороною за договорами є відповідач, на якого покладено обов'язок своєчасної оплати отриманих послуг.

У судовому засіданні 16.05.2014 представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Розглянувши зазначене клопотання, суд прийшов до висновку про відмову у його задоволення у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки відповідачем не надано суду доказів в підтвердження того, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо однієї із сторін.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиті телекомунікаційні послуги, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 7825547904 від 20.08.2008 та договором про надання телекомунікаційних послуг № 2554790 віл 22.12.2011 по платі телекомунікаційних послуг за період з серпня 2013 року по січень 2014 року підлягають задоволенню у розмірі 3576 грн. 90 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 7825547904 від 20.08.2008 та договором про надання телекомунікаційних послуг № 2554790 від 22.12.2011, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пені у розмірі 59 грн. 72 коп., 3% річних в розмірі 27 грн. 55 коп. та інфляційних втрат у розмірі 51 грн. 50 коп. за період прострочення, вказаний в розрахунку, доданому до позовної заяви (з 21.09.2013 по 28.02.2014).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з положеннями пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 5.2. договору про надання телекомунікаційних послуг у разі несвоєчасності оплати наданих укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до норм статті 36 Закону України «Про телекомунікації» та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням розміру простроченого платежу, в межах визначеного позивачем періоду нарахування (а саме, початку нарахування пені) та окремо щодо кожного простроченого платежу:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 505.01 21.09.2013 - 28.02.2014 161 6.5000 % 14.48 487.27 21.10.2013 - 28.02.2014 131 6.5000 % 11.37 608.71 21.11.2013 - 28.02.2014 100 6.5000 % 10.84 544.55 21.12.2013 - 28.02.2014 70 6.5000 % 6.79 375.14 21.01.2014 - 28.02.2014 39 6.5000 % 2.61 Всього: 46.09 З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договорами, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 46 грн. 09 коп. за період нарахування: за простроченим платежем за серпень 2013 року за період з 21.09.2013 по 28.02.2013, за простроченим платежем за вересень 2013 року за період з 21.10.2013 по 28.02.2013, за простроченим платежем за жовтень 2013 року за період з 21.11.2013 по 28.02.2013, за простроченим платежем за листопад 2013 року за період з 12.12.2013 по 28.02.2013 та за простроченим платежем за грудень 2013 року за період з 21.01.2014 по 28.02.2013.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 27 грн. 55 коп. та інфляційних втрат у розмірі 51 грн. 50 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 27 грн. 55 коп. та інфляційних втрат у розмірі 51 грн. 50 коп., нарахованих за період прострочення з 21.09.2013 по 28.02.2014, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 82, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16, ідентифікаційний код 37078774) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) 3576 (три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 90 коп. основного боргу, 46 (сорок шість) грн. 09 коп. пеня, 27 (двадцять сім) грн. 55 коп. 3 % річних, 51 (п'ятдесят одна) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 30 коп. витрати по сплаті судового збору у розмірі

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.05.2014

Суддя І.М. Отрош