Рішення

від 14.05.2014 по справі 910/7661/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7661/14 14.05.14 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Босенко Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного підприємства "Говерла", Хмельницька обл., доПриватного підприємства "Вертикаль-857", м. Київ, простягнення заборгованості 64 499,50 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Ахтимчук С.І. від відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Говерла" (надалі - ПП "Говерла") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Вертикаль-857", (надалі - ПП "Вертикаль-857") про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 40 381,00 грн., пені у розмірі 23 475,50 грн. та 3% річних у розмірі 643,00 грн.

Ухвалою від 23.04.2014 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі № 910/7661/14.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2014 р. позовні вимоги, підтримав повністю та подав документи для залучення до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвалу суду про прийняття справи до провадження від 23.04.2014р., відправлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 62, офіс. 1 та отримані відповідачем 05.05.2014., про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке долучено до матеріалів справи..

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/7661/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 р. між ПП "Говерла" (постачальник, позивач) та ПП "Вертикаль-857" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 16, за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця мастильні та інші матеріали (в подальшому за текстом - товар) у кількості та асортименті, що вказані у додатках до цього договору (відвантажувальних накладних), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1 договору ціни на товар, що поставляється за цим договором, визначаються сторонами додатково і зазначаються у відвантажувальних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна сума цього договору становить суму, що дорівнює сукупній ціні товару, поставленого постачальником покупцеві за час його дії (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що ціна товару, який відвантажений покупцеві або заявка на поставку якого прийнята постачальником до виконання, перегляду не підлягає.

Відповідно до п. 3.4 договору передача товару постачальником покупцеві підтверджується одним або одночасно декількома документами: накладна, податкова накладна, акт передачі-приймання, які завіряються печатками та підписами продавця і покупця або дорученням покупця.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом оплати його ціни у грошовій формі банківським переказом на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту приймання товару, згідно накладних (п. 5.1 договору).

Згідно п. 5.2 договору днем приймання-передачі товару вважається дата оформлення накладної на відпуск-отримання товару.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що датою оплати товару вважається день надходження коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Покупець зобов'язується зазначати у платіжних документах на переказ грошей, за якими здійснюється оплата товару, номер та дату накладної щодо якої здійснюється оплата та номер і дату договору (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку якщо у платіжних документах покупця відсутнє посилання на номер та дату накладної, то постачальник зараховує проведену оплату в порядку черговості накладних на відпуск товару. При цьому будь-які претензії покупця щодо оплати товару за будь-якою іншою накладною не приймаються.

Згідно п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

У випадку невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати товару, він сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, а також проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у розмірі ставки, що діятиме у відповідний період банку постачальника для юридичних осіб, на строк понад 12 місяців (п.7.2 договору).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня коли це зобов'язання мало бути виконане (п. 7.5 договору).

Відповідно до п. 7.6 договору інфляційні втрати та збитки відшкодовуються покупцем понад неустойку за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товару на загальну суму 194 117,00 грн., однак внаслідок порушення умов договору в частині проведення розрахунків, у ПП "Вертикаль-857" станом на 23.04.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 40 381,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриманий товар.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно видаткових накладних №ГВ000000016 від 15.03.2013р. на суму 4 580,00 грн., №ГВ000000028 від 29.03.2013р. на суму 20 869,00 грн., №ГВ000000029 від 29.03.2013р. на суму 31 903,00 грн., №ГВ000000006 від 02.04.2013р. на суму 1 677,00 грн., №ГВ000000018 від 12.04.2013р. на суму 3 665,00 грн., №ГВ000000038 від 25.04.2013р. на суму 4 048,00 грн., №ГВ000000009 від 13.05.2013р. на суму 9 927,00 грн., №ГВ000000010 від 13.05.2013р. на суму 20 328,00 грн., №ГВ000000019 від 16.05.2013р. на суму 1 739,00 грн., №ГВ000000016 від 08.07.2013р. на суму 22 391,00 грн., №ГВ000000024 від 18.07.2013р. на суму 5 676,00 грн., №ГВ000000030 від 22.07.2013р. на суму 5 749,00 грн., №ГВ000000047 від 31.07.2013р. на суму 2 549,00 грн., №ГВ000000010 від 12.08.2013р. на суму 25 448,00 грн., №ГВ000000019 від 12.09.2013р. на суму 16 878,00 грн., №ГВ000000041 від 30.09.2013р. на суму 7 904,00 грн., №ГВ000000042 від 30.09.2013р. на суму 8 786,00 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 194 117,00 грн.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем здійснено оплату отриманого товару лише у розмірі 153 736,00 грн., що підтверджується довідкою бухгалтера та платіжними дорученнями за період з березня по вересень 2013 року. Сторонами також підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, відповідно до умов договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом оплати його ціни у грошовій формі банківським переказом на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту приймання товару, згідно накладних.

Отже по видатковій накладній №ГВ000000010 від 12.08.2013р. на суму 25 448,00 грн. строк оплати настав 02.09.2013р. , №ГВ000000019 від 12.09.2013р. на суму 16 878,00 грн. строк оплати настав 03.10.2013р. , №ГВ000000041 від 30.09.2013р. на суму 7 904,00 грн. строк оплати настав 21.10.2013р. , №ГВ000000042 від 30.09.2013р. на суму 8 786,00 грн. строк оплати настав 21.10.2013р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено оплату існуючої заборгованості.

Суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав вимоги договору, а відтак порушив приписи ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги ПП "Говерла" про стягнення з ПП "Вертикаль-857" заборгованості у розмірі 40 381,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 23 475,50 грн. пені.

Як встановлено судом, в п. 7.2 договору сторони передбачили відповідальність за порушення умов договору, а саме: у випадку невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати товару, він сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем виконано за період з 03.09.2013р. по 17.04.2014 р.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, сторонами у п. 7.5 договору погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня коли це зобов'язання мало бути виконане.

У п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року за N 14 визначено щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, нарахування якої передбачено п. 7.2 договору, суд задовольняє зазначену вимогу у відповідності до розрахунку позивача за період з 03.09.2013р. по 17.04.2014 р., однак з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у сумі 2 807,07 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 643,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом визнано його обґрунтованим, а тому за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 643,00 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Говерла" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вертикаль-857" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 62, офіс 1, ідентифікаційний код 36631521) на користь Приватного підприємства "Говерла" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Заводська, 163, ідентифікаційний код 31412563) основний борг у розмірі 40 381 (сорок тисяч триста вісімдесят одну) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 643 (шістсот сорок три) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 241 (одна тисяча двісті сорок одна) грн. 55 коп.

3 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.05.2014

Суддя В.В. Князьков