Рішення

від 21.05.2014 по справі 915/368/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 915/368/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ойл Груп»

02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 19

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Миколаїв»

54028, м. Миколаїв, вул. 4-А Подовжня, 76

Про: стягнення коштів в сумі 16 797,87 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Голуб Ю.С., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 21.03.2014 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 16 797,87 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов: договорів поставки № 102086 від 03.12.12 р. та № 102095 від 01.02.2013 року; видаткових накладних (14 шт.) на загальну суму 17 114,00 грн.; довіреностей; рахунків виставлених на оплату; акту взаєморозрахунків; норм ст. ст. 526, 525, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

12.05.14 р. позивач звернувся до суду з письмовою заявою, в якій зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача 9 800,00 грн. боргу. Зменшення відбулось у зв'язку зі стягненням боргу лише за договором поставки № 102095 від 01.02.2013 р. по 9-ти накладним (на загальну суму 9 800,00 грн.).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду вищевказану заяву.

Відповідач відзив по суті позову не надав, в судове засідання свого представника двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

21.05.2014 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

01 лютого 2013 року між сторонами був укладений договір поставки № 102095 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передавати у власність, а відповідач, як покупець, приймати та оплачувати товар (оливи, мастила та технічні рідини) (далі - товар), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних.

Загальна вартість договору визначається шляхом як сумарна вартість товару, поставка якого здійснена у відповідності з умовами даного договору та підтверджена видатковими накладними (п. 2.3 договору).

Відповідно до змісту розділу 3 договору оплата за товар, поставлений згідно даного договору, здійснюється покупцем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у порядку та у термін, передбачений в даному договорі. Розрахунок за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку.

Постачальник зобов'язується відвантажити товар покупцю протягом 3 календарних днів з дати виставленого рахунка, пред'явленого покупцю (п. 4.4 договору).

За умовами п. 8.1 даний договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2013 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар (олива) в період з 01.03.13 р. по 26.03.13 р. га загальну суму 9 800,00 грн ., про що свідчать наступні видаткові накладні:

№ НК1-489 від 25.03.13 р. на суму 1100,00 грн.;

№ НК1-472 від 01.03.13 р. на суму 740,00 грн.;

№ НК2-781 від 01.03.13 р. на суму 3 960,00 грн.;

№ НК1-474 від 05.03.13 р. на суму 740,00 грн.;

№ НК2-795 від 12.03.13 р. на суму 640,00 грн.;

№ НК1-483 від 15.03.13 р. на суму 740,00 грн.;

№ НК1-487 від 21.03.13 р. на суму 800,00 грн.;

№НК1-491 від 26.03.13 р. на суму 430,00 грн.;

№ НК2-815 від 26.03.13 р. на суму 640,00 грн.

Наведені факти позивач підтверджує також наданою суду довіреністю № 19 від 01.03.13 р. на отримання відповідачем від позивача товару через представника Купченко В.А. та рахунками-фактурами.

Письмово позивач підтвердив, що для оплати за отриману продукцію виставив відповідачеві рахунки: № НК1-682 від 01.03.13 р., № НК2-1494 від 01.03.13 р., № НК1-684 від 05.03.13 р., № НК2-1514 від 12.03.13 р., НК1-693 від 15.03.13 р., НК1-699 від 21.03.13 р., № НК1-702 від 25.03.13 р., № НК1-705 від 26.03.13 р., № НК2-1541 від 26.03.13 р.

Співставивши записи в рахунках та данні в накладних, суд дійшов висновків про те що вказані рахунки укладались саме на підставі договору № 102095 від 01.02.13 р.

За правилами частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Будь-яких доказів остаточних розрахунків з позивачем відповідач, всупереч розділу 3 договору, суду не надав.

Отже, борг відповідача перед позивачем за договором № 102095 від 01.02.13 р. дійсно становить в розмірі 9 800,00 грн .

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже - задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Миколаїв» (54028, м. Миколаїв, вул. 4-А Подовжня, 76, код ЄДРПОУ 35989651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ойл Груп» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 19, код ЄДРПОУ 36272859) - 9800,00 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 23 травня 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова