Рішення

від 13.05.2014 по справі 922/1052/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р.Справа № 922/1052/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Приватне акціонерне товариство "ІнтерМікро Дельта, Інк" до ТОВ "Карекс-Транс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Гуліда А.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ІнтерМікро Дельта, ІНК" ( надалі -позивач) звернулось до суду з позовною заявою до ТОВ "Карекс-Транс" ( надалі - відповідач), у якій просить суд стягнути з відповідача помилково сплачені грошові кошти у розмірі 5300 грн. за договором №9 від 06.06.2012 року на поточний рахунок 2600200111587 в філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Дніпропетровську МФО 305675, код 19133330 та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 07.07.2012 року ним було помилково перераховано грошові кошти у розмірі 5300 грн. на розрахунковий рахунок відповідача. Заявлена претензія відповідачем залишилася без відповіді та задоволення.

Ухвалою від 24.03.2014 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

Ухвалами від 31.03.2014 року, 08.04.2014 року, 23.04.2014 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

У судове засідання 13.05.2014 року позивач не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, за наявними у матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судовому засіданні не спростував викладені у позовній заяві факти та не надав жодного доказу на підтвердження того, що спірні кошти були перераховані позивачем правомірно, як оплата за надані послуги по договору №9 на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.06.2012 року.

Разом з тим, через канцелярію суду надав клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що позивач не направив на адресу відповідача копію позовної заяви та додані до неї документи.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 червня 2012 року між ПрАТ "ІНТЕРМІКРО ДЕЛЬТА, IHK" та ГОВ "КАРЕКС-ТРАНС" було укладено договір № 9 на транспортно- експедиційне обслуговування (надалі - "Договір"), згідно умов пункту 1.1 якого Експедитор зобов'язався за винагороду здійснити від свого імені за рахунок Замовника перевезення вантажу автотранспортом шляхом укладення договорів перевезення па найбільш вигідних для Замовника умовах, згідно заявок Замовника, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що оплату послуг Замовник здійснює після їх надання протягом семи банківських днів з моменту вивантаження вантажу у пункті вивантаження, якщо інше не буде вказано в заявці.

Протягом строку дії Договору Замовником та Експедитором було погоджено одну заявку на перевезення вантажу.

Згідно заявки на перевезення вантажу № 1 від 14.06.2012 p., яка була Відповідачем виконана, вартість послуг становила 5 300,00 гри., а оплатити послуги Замовник мав протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, заявка з оригінальною печаткою, ТТН (CMR)).

На виконання умов Договору, 05.07.2012 р. позивачем за рахунком №123 від 12.06.2012 р. було перераховано Відповідачеві 5 300,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 782 від 05.07.2012 р. (а.с.39)

Таким чином, 05.07.2012 р. позивач здійснив повний розрахунок за послуги надані відповідачем згідно умов Договору .

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2012 р. позивачем було здійснено повторну оплату того ж рахунку №123 від 12.06.2012 р. у розмірі 5 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №792 від 07.07.2012 року (а.с. 40).

Відповідно до п. 9.1. Договору строк дії договору встановлювався з моменту його підписання сторонами та діяв протягом року за умови виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що будь-яких доповнень чи змін щодо предмету Договору або строку його дії Сторонами не вносилося, що означає, що Договір втратив чинність 07.06.2013 р.

Будь-які інші договори між у матеріаліх відсутні та як зазначає позивач між сторонами не укладалися, а тому підстави для набуття чи збереження грошових коштів у розмірі 5300.00 грн., які були перераховані позивачем за платіжним дорученням № 792 від 07.07.2012 року у відповідача відсутні.

Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та „Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою головою НБУ № 22 від 21.01.2004 pоку (п. 2.35.) визначено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

У відповідності до Указу Президента України „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 pоку (п.6), термін, протягом якого неналежний отримувач зобов'язаний повернути кошти, становить п'ять днів з дня зарахування їх на рахунок неналежного одержувача.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ анно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, полягає у володінні, користуванні та розпоряджанні власником своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, важливим є факт невиконання відповідачем письмової вимоги Позивача про повернення коштів від 23.01.2014 року.

Отже, оскільки приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (повернення безпідставно набутого майна) застосовуються лише за умови набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутності для цього правових підстав або якщо такі відпали, і в матеріалах справи відсутні докази наявності правової підстави отримання відповідачем коштів, суд виходить з того, що відповідач безпідставно набув майно та зобов'язаний повернути позивачу перераховані кошти в розмірі 5300 грн.

При цьому, ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України не встановлюють строк виникнення зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми безпідставно набутих коштів - повністю обґрунтована, підтверджена належними і допустимими доказами та відповідає нормам ст. 1212 ЦКУ.

Посилання відповідача на необхідність повернення позовної заяви без розгляду не беруться судом до уваги, оскільки матеріали справи містять докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (а.с. 36-37).

Більш того, відповідач був обізнаний про наявність заборгованості перед позивачем, оскільки на його адресу направлено вимогу від 23.01.2014 року (а.с.9-12) щодо повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 5300,00 грн. Проте, всупереч викладеному, останній продовжував користуватися безпідставно набутими коштами, ухиляючись від добровільного їх повернення.

Наведені обставини і стали причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карекс-Транс", ЄДРПОУ 33674541 (61172, м. Харків, вул. С.Грицевця, буд. 17-А, кв. 159, р/р 26001010003410 в АТ "Акцент Банк", м.Харків, МФО 307770) на користь Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк", ЄДРПОУ 19133330 (49033, м. Дніпропертовськ, вул. Бориса Кротова, 24, р/р 26002000111587 в філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Дніпропетровськ, МФО 305675) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5300,00 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.05.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова