Ухвала

від 14.05.2014 по справі 2а-3401/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 147731/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишин Р.С.,

представника апелянта Кельбас Р.А.,

представника позивача Навроцького А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тайл» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайл» (далі - ТзОВ «Тайл») звернулось в суд першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Пустомитівському районі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000103540 та №0000093540 від 13.04.2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод без мети настання реальних наслідків із контрагентами - ПП «Домус Плюс», ПП «Юнізет», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-ресурс», ПП «Форум Інвест» у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а також висновки про невикористання товарів, реалізованих даним контрагентам, у господарській діяльності позивача, є безпідставні, оскільки спростовуються первинними документами, податковими накладними та документами про оплату таких товарів та документами про їх походження, які у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підставність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податковий орган, як на підставу для своїх висновків, посилається на відсутність контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, відсутність у них найманих працівників та умов для досягнення відповідної господарської та економічної діяльності, неподання ними декларацій з податку на прибуток, або припинення цих юридичних осіб згідно відомостей, внесених до ЄДРПО.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду позовні вимоги ТзОВ «Тайл» задоволені.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ДПІ в Пустомитівському районі не доведено обставин, які свідчили б про недобросовісність позивача як платника податків, оскільки всі господарські операції підтверджуються відповідними доказами і позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів іншими платниками податків.

Судове рішення оскаржив відповідач. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій позивача із ПП «Домус Плюс», ПП «Юнізет», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-ресурс», ПП «Форум Інвест»; не врахував недоведеність переміщення товарів у просторі і поверхнево підійшов до з'ясування обставин щодо добросовісності контрагентів позивача. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові Городецького Ю.Т. про призначення по кримінальній справі №139-0406, була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Тайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Домус Плюс», ПП «Юнізет», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-ресурс», ПП «Форум Інвест» за період з 10.08.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 73/22-00/36621796 від 29.03.2012 року.

Даним актом встановлено порушення ТзОВ «Тайл» ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, заниження податку на прибуток та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищення податкового кредиту.

На підставі зазначеного акта, 13.04.2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000093540, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 350 734 гривні та №0000103540, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 880 585 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки дійшов висновку, що факт здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами підтверджується належно оформленими первинними документами, які в повній мірі відображають зміст господарських операцій. Позивачем було вірно визначено та задекларовано суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а також вірно визначено об'єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств, а фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Висновки податкового органу про заниження прибутку підприємства - ТзОВ «Тайл» за рахунок завищення валових витрат базуються на твердженнях про фіктивність поставки товару позивачем його контрагентам, а саме, віднесенням до складу валових витрат вартості списаного металопрокату, який фактично не був реалізований ПП «Домус Плюс», ПП «Юнізет», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-ресурс», ПП «Форум Інвест», тобто, використанням запасів не у господарській діяльності ТзОВ «Тайл».

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищенаведеними контрагентами позивачем надані суду міжнародні контракти, які свідчать про придбання товару, митні декларації, податкові декларації з податку на прибуток, на додану вартість, копії свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб - контрагентів позивача та свідоцтв про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, копії реєстрів виданих податкових та видаткових накладних; банківські довідки, банківські виписки та платіжні доручення, реєстри приходів товару.

Відповідно до п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками : порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової , адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При цьому пп 7.4.5. п.7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Аналіз вказаних норм та співставлення їх з встановленими судом обставинами та письмовими доказами свідчить про реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідженими судом першої інстанції первинними документами підтверджується факт вчинення господарських операцій документально, такі операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність укладених угод та нереальність господарських операцій не відповідають дійсності , так як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги щодо відсутності адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у контрагентів позивача - ПП «Домус Плюс», ПП «Юнізет», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-ресурс», ПП «Форум Інвест», оскільки обставини відсутності у контрагента трудових та/або матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці, чи обмеження права на укладення договорів оренди чи договорів про надання послуг.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме цієї особи.

Всі інші доводи апеляційної скарги є надуманими і недоведеними відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Слід зазначити, що судом першої інстанції правильно наголошено у судовому рішенні на тому, що перевірка, результати якої оскаржуються позивачем, проводилась на підставі постанови слідчого, тобто, призначена на підставі кримінально-процесуального закону, а тому податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З вищенаведеного вбачається, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було правильно встановлені обставини справи, дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного від 12 липня 2012 року у справі № 2а-3401/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 19.05.2014 року