Рішення

від 21.05.2014 по справі 916/1105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2014 р.Справа № 916/1105/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміла-Торг" (м. Луганськ);

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер" (м. Одеса);

про стягнення 46313,53грн.

24.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аміла - Торг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер" про стягнення 46313,53грн.

Ухвалою суду від 25.03.2014р. порушено провадження у справі № 916/1105/14 за зазначеним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду пояснення, в якому зазначає, що відповідач після порушення провадження у справі сплатив борг в сумі 5000,00грн., тому борг становить 37219,00грн., а також просить розглядати справу за наявними матеріалами, бо направити представника в засідання суду неможливо.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аміла Торг" (надалі позивач, постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Одесакондитер" (надалі відповідач, покупець) укладено договір поставки № 04/10/13-26.

Предметом договору зобов'язання постачальника передати у власність товар покупцю, а покупця прийняти та сплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно умов п.4.1 договору, постачальник поставляє товар партіями своїм транспортом та за свій рахунок, на умовах СРТ м. Одеса (ІНКОТЕРМС - 2010).

За умовами п. 5.1 та п.5.2 договору, оплата за кожну партію товару, яка поставляється за даним договором, покупець проводить в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Форма розрахунків - платіжне доручення, в якому покупець повинен зазначити номер, назву та дату договору. Оплата проводиться протягом 14 банківських днів з дати поставки партії товару.

Відповідно п. 6.3 договору, за порушення покупцем строків сплати, покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суму заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., однак в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

На виконання умов договору №04/10/13-26 від 04.10.2013р., позивач поставив товар, а відповідач отримав товар на загальну суму 237219,00грн., що підтверджується видатковими накладними №АМ000000276 від 08.10.13. та №АМ000000290 від 16.10.13.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено частково отриманий товар в сумі 5000,00грн., про що свідчить виписка з банку від 31.03.14. та пояснення позивача, надіслане до суду 25.04.14.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи 37219,00грн. (42219,00грн. - 5000,00грн.)

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі станом на час подачі позову, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 42219,00грн.

Проте, під час розгляду справи відповідач сплатив борг в сумі 5000,00грн., про що суд зазначав вище.

Відповідно до п.1-1. ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Отже, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5000,00грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 37219,00грн. і тому суд задовольняє позов у цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 4094,53грн. на підставі п.6.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось вище, п.6.3 договору передбачено, що за порушення покупцем строків сплати, покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суму заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача пені у сумі 4094,53грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів повної сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 37219,00грн. та пені в сумі 4094,53грн., оскільки вимоги в цій частині підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства і про припинення провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. за відсутністю предмету спору.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Приватного підприємства "ТЕС", оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "ОДЕСАКОНДИТЕР" (3 Водопровідний провулок, буд. 9, м.Одеса, Одеська область, 65007, код ЄДРПОУ 32833927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІЛА-ТОРГ" (вул. Ломоносова, 96-ж/1, м. Луганськ, 91034, код ЄДРПОУ 36991282):

- 37219,00грн. - основної заборгованості,

- 4094,53 грн. - пені,

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 22 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.