Постанова

від 16.05.2014 по справі 813/2346/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року м. Львів № 813/2346/14

16 год. 59 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцька Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Савка Т.В.;

відповідача: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «КБ Конструктив» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КБ Конструктив» (далі - ПП «КБ Конструктив») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ Личаківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №0000162210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що це рішення відповідачем прийнято на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №29/22-10/34444929 від 29.01.2014 року про формування податкового кредиту за рахунок господарських операцій із контрагентами ТОВ БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Юридична фірма «Фортеця», які не носять реального характеру. Позивач вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт придбання робіт (послуг), про правомірне відображення цих операції в податковому обліку, наявність всіх первинних документів. Крім цього, зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від податкової дисципліни третіми особами.

В обґрунтування позовних вимог, представники позивача також покликалися на приписи цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів.

Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки податкового органу, а тому прийняте на цій основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень суду не надав. В судові засідання представник відповідача жодного разу не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджено відповідними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ПП «КБ Конструктив» зареєстроване як юридична особа 01.10.2007 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 35444929. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

З 17.01.2014 року по 23.01.2014 року ДПІ у Личаківському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Престиж-Захід» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин та взаєморозрахунків ТОВ БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Юридична фірма «Фортеця» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки №29/22-10/34444929 від 29.01.2014 року (далі - акт перевірки від 29.01.2014 року).

Під час проведення перевірки податковим органом використано матеріали перевірок ДПІ у Перському районі м Києва №1642/22.8/36520226 від 14.05.2013 року та №1691/22.8/37635291 від 17.05.2013 року.

За результатами здійсненої перевірки відповідачем зазначено, що взаємовідносини між ПП «КБ Конструктив» та його контрагентами не підтверджено та визнано такими, що не мали реального товарного характеру, у зв'язку з доведенням відчутності факту придбання та використання у межах господарської діяльності платника податку даних послуг, первинні документи, отримані від ТОВ БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Юридична фірма «Фортеця» є недостовірними.

Згідно з актом перевірки від 29.01.2014 року встановлено, що ПП «КБ Конструктив» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 31334,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 16000,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 3667,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 11667,00 грн., в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ з робіт, послуг, придбаних у ТОВ БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Юридична фірма «Фортеця», у зв'язку із відсутністю факту використання їх в межах господарської діяльності, чим порушено вимоги пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акта перевірки від 29.01.2014 року ДПІ у Личаківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №0000162210 та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39168,00 грн., яке позивач оскаржив в судовому порядку.

Оцінюючи доводи сторін суд керувався наступним:

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваного рішення, вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між ПП «КБ Конструктив» та його контрагентами ТОВ БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Юридична фірма «Фортеця». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за роботи та послуги, отриманих від цих постачальників.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» позивач надав: договір №17/01/12 від 17 січня 2012 року, відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати за плату косультаційно-маркетингові послуги, вартість яких складає 70000,00 грн. Відповідно до п.4.1. даного Договору, надані послуги приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акту прийому-передачі наданих послуг, який підписується представниками сторін;

податкові накладні від 06.02.2012 року №119, від 07.02.2012 року №133 та акт здачі-приймання №07/02-01 від 07 лютого 2012 року, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Будівельно торгова компанія «Євробуд» позивач надав: договір №15/09 від 17 вересня 2011 року, відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати за плату косультаційно-маркетингові послуги, вартість яких складає 52000,00 грн. Відповідно до п.4.1. даного Договору, надані послуги приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акту прийому-передачі наданих послуг, який підписується представниками сторін;

податкові накладні від 16.09.2011 року №396, від 19.09.2011 року №432 та акт здачі-приймання №22/09-07 від 22 вересня 2011 року, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

За отримані від ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТОВ «Будівельно торгова компанія «Євробуд» послуги позивач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями: №24 від 06.02.2012 року, №25 від 08.02.2012 року, №143 від 16.09.2011 року та випискою по рахунку (а.с.56).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТОВ «Будівельно торгова компанія «Євробуд» відображено у податковій звітності, про що свідчать копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ .

Аналізуючи вищезазначені господарські операції, суд зазначає наступне. Так, з метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджена наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. №123), визначено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

При цьому, підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи: наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень.

Проте, з досліджених судом доказів неможливо визначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. Відсутня і інформація щодо напрямів та об'єктів маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції.

В той же час, долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг не містять усіх обов'язкових реквізитів первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Також, в актах відсутній конкретний перелік наданих послуг, місце їх надання, а також не зазначено, в чому виражено їх результат.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, і не надані під час розгляду справи звіти про проведення маркетингових досліджень, які повинні містити інформацію про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Представниками позивача не надано пояснень, яким саме чином надані консультаційні послуги фіксувалися і як вони доводилися до керівництва та працівників підприємства, а також не надано доказів впровадження отриманої інформації в діяльність підприємства. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту, яким саме чином здійснювалося надання консультаційних послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що наявність у позивача договорів, актів здачі-приймання робіт, платіжних доручень, податкових накладних, виписаних ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТОВ «Будівельно торгова компанія «Євробуд» не є достатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій. Наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин ПП «КБ Конструктив» з його контрагентом ПП «Юридична фірма «Фортеця», суд встановив наступні обставини. 21 квітня 2011 року між ПП «КБ Конструкти» (Замовник) та ПП «Юридична фірма «Фортеця» (Виконавець) укладено договір про надання послуг, предметом якого, відповідно до п.1.1 є розробка та виготовлення оригіналу макету, підготовка до друку, розподіл кольору, розробка та друк кольорових флаєрів, розробка та друк буклетів, розповсюдження рекламних матеріалів серед вибраних Замовником осіб. Вартість робіт, відповідно до умов п.4.1 договору становить 66000,00 грн. Як передбачено п.5.1. договору, прийняття робіт замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань, позивачем долучено: акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №29/04-04 від 29 квітня 2011 року, податкову накладну №120 від 29.04.2011 року, платіжне доручення №56 від 29 квітня 2011 року.

При цьому, з досліджених матеріалів справи встановлено, що акт здачі-приймання робіт, підписаний за наслідками наданих послуг (робіт), оформлений не належним чином - у ньому відсутнє будь-яке посилання на конкретизацію послуг, які надавались, формування ціни послуги, не зазначено строку, протягом якого надавались послуги, місце та час надання послуг, відсутній детальний та повний опис наданих послуг та їх кількісний вираз. Враховуючи умови договору про надання послуг, у замовника, який споживав дані послуги, мав би бути детальний звіт з детальним описом робіт, який би містив дані про те, які саме послуги надавались: рекламні, поліграфічні чи інші послуги та їх вартість. Крім того, щодо такої послуги як друк поліграфічної продукції, то не зазначено вартості друку буклетів та їх кількості. Водночас, не зазначено кількості та вартості флаєрів, які необхідно роздрукувати. Не надано підтвердження типографського замовлення, тиражу виготовлення буклетів та флаєрів, доказів щодо розповсюдження даної типографської продукції серед вибраних Замовником осіб.

Представники позивача в судовому засідання не змогли надати обґрунтовані пояснення та докази, які давали б підстави стверджувати, що замовлені послуги пов'язані з господарською діяльністю ПП «КБ Конструктив» (відповідно до основного виду діяльності (КВЕД)), а надані послуги вплинули та були використані у господарській діяльності підприємства. За наведених, обставин, суд прийшов до висновку, що долучені до матеріалів справи позивачем документи не підтверджують реальність операцій з ПП «Юридична фірма «Фортеця».

Суд вважає за необхідне зазначити, що при розв'язанні даного спору варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд з власної ініціативи, відповідно до вимог 69 КАС України, неодноразово витребовував у позивача додаткові докази на підтвердження використання придбаних робіт та послуг у господарській діяльності.

Водночас, оцінюючи реальність господарських операцій суд враховує наявність низки первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

На пропозицію суду надати докази на підтвердження реальності господарських операцій з придбання робіт та послуг, позивач не надав належних та допустимих доказів їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства, що, в свою чергу, обґрунтовує правомірність донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідній сумі.

Сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту без підтвердження відповідними первинними документами.

Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що в порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ПП «КБ Конструктив» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 31334,00 грн., в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ з придбання робіт та послуг у ТОВ БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Юридична фірма «Фортеця».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанції №ПН234 від 13.03.2014 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «КБ Конструктив» (вул. Лисенка, 17/11, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 35444929) решту суми судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2014 року.

Суддя Клименко О.М.