Постанова

від 30.04.2014 по справі 813/1311/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 13474/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мастак» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Мастак» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012200 та № 0000022200 від 12.02.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулось Приватне підприємство «Мастак» (далі - ПП «Мастак») з позовними вимогами до Золочівської Міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №0000012200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58 681 грн. 16 коп., в т.ч. 48 197 грн. 81 коп. за основним зобов'язанням і 10 483 грн.35 коп. штрафних санкцій та №0000022200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 75 309 грн. 07 коп., в т.ч. 60 247 грн. 26 коп. за основним зобов'язанням та 15 061 грн. 81 коп. штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по проведених розрахунках з ПП «Ардея-Тех» за період грудень 2010 р., березень 2011 р., відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП «Ардея-Тех». Позивач, вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: 1) договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; 2) наявністю первинної документації по господарських операціях з ПП «Ардея-Тех»: 3) рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а саме позивач отримав товари/роботи, визначені в договорах, а також здійснив оплату в повному обсязі, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку; 4) на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість; 5) товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства. З урахуванням викладеного, вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - ПП «Мастак», вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що включення до податкового кредиту по ПДВ недостатніми є наявність таких фактів, як перебування у статусу платника ПДВ за мовника та постачальника матеріалів, належним чином оформлені податкові накладні та наявність доказів фактичного виконання договору між ПП «Мастак» та ПП «Ардея-Тех». З цих підстав просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи і які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 16.01.2013 року №8, виданого Золочівською МДПІ у Львівській області, згідно з пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та наказу Золочівської МДПІ у Львівській області від 15.01.2013 року №13 та листа Алчевської ОДПІ Луганської області від 29.11.2012 року №21497/223-06 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Мастак» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведених розрахунках з ПП «Ардея-Тех» за період грудень 2010 року, березень 2011 року. За результатами перевірки встановлені порушення вимог ст.ст.3,55 Господарського кодексу України, п.5.1, п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено та не доплачено до бюджету податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. та 1 квартал 2011 року на суму 60247 грн. 26 коп.; ст.ст.3, 42, 55 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 215, 216, 228, 234 Цивільного кодексу України, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено податковий кредит по нікчемних операціях на загальну суму 48197 грн. 81 коп., в т.ч. за грудень 2010 р. на суму 41929,41 грн., за березень 2011 року на суму 6268,40 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 48197,81 грн., а саме за грудень 2010 р. на 41929,41 грн., за березень 2011 р. на 6268,40 грн..

На підставі Акта перевірки №2/22-23960435 від 29.01.2013 року Золочівською МДПІ у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №0000012200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58681 грн. 16 коп., в т.ч. 48197 грн. 81 коп. за основним зобов'язанням та 10483 грн.35 коп. штрафних санкцій, податкове повідомлення рішення від 12.02.2013 року №0000022200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 75309 грн. 07 коп., в т.ч. 60247 грн. 26 коп. за основним зобов'язанням та 16061 грн. 81 коп. штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказує про неналежність поданих ПП «Мастак» доказів для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. На обґрунтування цієї обставини покликається на акт Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 15.05.2012 року №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. до 31.05.2011 р.» у якому зазначається про те, що господарські операції між ПП «Ардея-Тех» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. У матеріалах справи відсутні докази здійснення директором позивача перевезення товару власним транспортним засобом з м.Алчевська до м.Золочева, не оформлене відрядження свідка на таку поїздку, подорожні листи чи інші документи.

Згідно з ухвалою суду від 08.05.2013 року суд першої інстанції доручив Луганському окружному адміністративному суду провести процесуальні дії щодо відібрання показів у керівника ПП «Ардея-Тех» - ОСОБА_1, як свідка, що знаходиться за адресою: Луганська область, м.Алчевськ, вул.Волгоградська, будинок № 132, блок «Г», офіс № 426. З врахуванням того, що керівник ПП «Ардея-Тех» зазначив, що він справді приїжджав до м.Золочів Львівської області, проте не зміг пригадати жодних обставин здійснення господарської діяльності з позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Ардея-Тех» .

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та заперечуються первинними документами суб'єкта господарювання, оцінка яких була здійснена судом першої інстанції неналежно.

Між позивачем та ПП «Ардея-Тех» укладено договори на постачання комплектуючих та матеріалів №16/11/01 від 16.11.2010 року та №24/01/01 від 24.01.2011 року. Відповідно до умов вказаних договорів ПП «Ардея-Тех» (продавець) зобов'язується поставити позивачу (покупцю) комплектуючі вироби та іншу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її.

На підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з ПП «Ардея-Тех», позивачем надано копії вказаних договорів, податкових накладних №601 від 02.12.2010 р., №778 від 03.12.2010 р., №803 від 06.12.2010 р., №792 від 17.12.2010 р., №804 від 17.12.2010 р., №48 від 14.03.2011 р., №49 від 21.03.2011 р., №172 від 22.03.2011 р., №171 від 28.03.2011 р., №173 від 29.03.2011 р., видаткових накладних №021201 від. 02.12.2010 р., №031201 від 03.12.2010 р., №061203 від 06.12.2010 р., №171203 від 17.12.2010 р., №171204 від 17.12.2010 р., №140303 від 14.03.2011 р., №210301 від 21.03.2011 р., №220304 від 22.03.2011 р., №280303 від 28.03.2011 р., №290302 від 29.03.2011 р., журналів реєстрації довершеностей за 2004-2011 роки, накладних від 02.03.2011 р. №17, 18, від 25.03.2011 р. №21, 22, від 28.03.2011 р. №25, від 25.03.2011 р. №24, від 29.03.2011 р. №26, від 30.03.2011 р. №27, від 23.03.2011 р. №20, від 14.03.2011 р. №19, від 16.12.2010 р. №97, від 20.12.2010 р. №99, від 28.12.2010 р. №104, від 29.12.2010 р. №105, книги оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках за 2010-2011 рр..

Оплата за договором №16/11/01 від 16.11.2010 р. здійснювалася на підставі договору поруки №16/11/02 від 16.11.2010 р., відповідно до якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором (ПП «Ардея-Тех») за виконання всіх зобов'язань боржника (ПП «Мастак»), що виникли за договором №16/11/01 від 16.11.2010 р. Згідно з актом від 16.12.2010 р., на виконання умов вказаного договору, поручитель повністю виконав умови договору поруки, а саме погасив заборгованість позивача перед ПП «Ардея-Тех» у сумі 95422 грн. 80 коп..

Факт оплати за договорами підтверджується платіжними дорученнями №388 від 23.12.2010 р., №382 від 16.12.2010 р., №404 від 11.01.2011 р., від 17.12.2010 р., від 16.12.2010 р., №475 від 21.03.2011 р., №488 від 31.03.2011 р., рахунками-фактурами (а.с.142-153).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язання з ПДВ, визначення бази оподаткування та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТзОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Право платника податку на податковий кредит не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг), та відповідає правовому регулюванню, встановленому статтею 7 Закону № 168/97-ВР. Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

Колегія суддів вважає, що представлені позивачем первинні документи, а саме : податкові накладні ( а.с.15-19 а.с. 60-64), видаткові накладні (а.с. 42-51), журнал реєстрації довіреностей (а.с.55-59), договір поруки ( 80-81), копії платіжних доручень ( 84-90), накладні про реалізацію вказаних товарів та довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с.91-104), адресовані листи ( а.с. 140-141), рахунки-фактури ( 142-153), акти перевірки якості обладнання (а.с.154-156), витяг з книги оборотних відомостей( а.с.157-169) є доказами, що підтверджують факт належного та реального виконання сторонами обов'язків за спірним договором, в результаті чого відбувся рух активів між контрагентами і зміна фінансового стану позивача, що є обов'язковою умовою при здійсненні товарних, господарських операцій.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Покликання податкового органу на можливість перебування підприємства постачальника ПП «Ардея-тех» у переліку підприємств з сумнівною фінансовою репутацією, не може братися судом до уваги за фактом відсутності вироку у кримінальній справі, яким буде підтверджено факт злочинної господарської діяльності, що сприяло ухиленню від сплати податків, зокрема і у взаємовідносинах з позивачем.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку, що доведено позивачем первинними матеріалами, що представлені у даній судовій справі.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Золочівської МДПІ у Львівській області від 12.02.2013 року №0000012200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58681 грн. 16 коп., в т.ч. 60247 грн. 26 коп. за основним зобов'язанням і 15061 грн.81 коп. штрафних санкцій та №0000022200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 75309 грн. 07 коп., в т.ч. 48197 грн. 81 коп. за основним зобов'язанням та 10483 грн. 35 коп. штрафних санкцій підлягають визнанню неправомірними та подальшому скасуванню.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч.3ст.160, ст.. 163, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мастак» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі № 813/1311/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000012200 від 12.03.2013 року та № 0000012200 від 12.03.2013 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

В.В. Святецький