Рішення

від 20.05.2014 по справі 314/4118/13-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4118/13-ц Провадження № 2/314/93/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2014 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Галянчук Н.М.,

при секретарі Майдановій Н.І.,

за участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2,

представника відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, які мають юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, та зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою про встановлення фактів, які мають юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, який згодом уточнили (т. 1 а.с. 39-41, 78-79). В обґрунтування своїх позовних вимог зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік ОСОБА_1, батько ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_9. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2. Спадкоємицею за заповітом, який було посвідчено 03 травня 2007 року секретарем виконкому Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за № 58, є дружина померлого ОСОБА_1. Крім того, на момент смерті спадкодавця його діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були неповнолітніми, а тому мають право на обов'язкову частку у спадщині. Позивачі своєчасно звернулась до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак у оформленні спадщини на вказані житлові будинки їм було відмовлено у зв'язку з помилками у правовстановлюючих документах. Так, у рішенні Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.03.1991, на підставі якого спадкодавцю належить ? частина житлового будинку АДРЕСА_1, неправильно зазначено прізвище померлого «ОСОБА_4» (російською мовою). А у свідоцтві про право власності на житло № 80 від 28 березня 1994 року, виданому підсобним господарством «Дружба» комбінату «Запоріжсталь», що посвідчує право спільної сумісної власності гр. ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, на зворотній стороні в позначці про державну реєстрацію неправильно зазначені прізвища власників «за ОСОБА_11 1/3 часть, ОСОБА_12 1/3 ч., ОСОБА_13 1/3 ч.» (російською мовою).

Зважаючи на те, що іншим чином усунути помилки у правовстановлюючих документах позивачі не мають змоги, вони змушені звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 13.01.2014 до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 142-143).

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним (т. 2 а.с. 149), у якій зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько ОСОБА_9. Після його смерті відкрилась спадщина на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, у якому вони зареєстровані та постійно мешкають. З метою прийняття спадщини вони звернулися до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. З ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 13.01.2014 їм стало відомо про існування заповіту, складеного ОСОБА_9, за яким останній все своє майно заповів ОСОБА_1. Вважають, що заповіт складений іншою особою, оскільки на момент його складання ОСОБА_9 хворів невиліковною хворобою - онкологією, був у тяжкому стані, фактично прикутий до ліжка, а тому не мав можливості підписати заповіт. На підставі викладеного, просять суд визнати заповіт, складений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1, недійсним.

Ухвалою суду від 30.01.2014 вказані позови об'єднані в одне провадження (т. 2 а.с. 155-156).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 первісний позов підтримали, пояснивши, що через помилки у правовстановлюючих документах, які на теперішній час іншим чином не можливо виправити, позивачі не мають змогу оформити частину спадщини у нотаріальній конторі, у зв'язку з чим просили задовольнити позов у повному обсязі. З приводу зустрічного позову заперечували, оскільки він взагалі не містить жодного обґрунтування.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення первісного позову та наполягали на задоволенні їх зустрічного позову на тих підставах, що в ньому зазначені.

Представник відповідача Люцернянської сільської ради ОСОБА_10 вважає, що первісний позов підлягає задоволенню. З приводу зустрічного позову заперечувала та пояснила, що з 17 листопада 2003 року працює секретарем виконкому Люцернянської сільської ради та на виконання рішення сесії ради вона здійснює нотаріальні дії. У 2007 році ОСОБА_9 в ході особистої зустрічі розпитав її щодо можливості посвідчити заповіт у сільській раді та документів, які для цього необхідні. В подальшому для складання та підписання заповіту він особисто з'явився до сільської ради. Перед вчиненням нотаріальної дії вона встановила особу спадкодавця, пересвідчилась у його дієздатності, з цією метою була проведена відповідна бесіда, після цього роз'яснила зміст та наслідки складання заповіту, право скласти інший заповіт. Пересвідчившись, що нотаріальна дія відповідає волевиявленню спадкодавця, вона зі слів ОСОБА_9 склала текст заповіту, який останній прочитав та особисто підписав. Після підписання заповіту вона надіслала відповідне повідомлення про вчинення заповіту до Інформаційного центру та отримала відповідь про внесення заповіту до реєстру. На підставі викладеного, вважає, що заповіт складено та посвідчено відповідно до вимог законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні, тому просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник третьої особи - Вільнянської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву (т. 1 а.с. 54), у якій просив зазначену справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що первісний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданим Люцернянською сільською радою Вільнянського району Запорізької області 17 липня 2007 року (т. 1 а.с. 23).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_9 відкрилась спадщина у вигляді ? частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а також земельних ділянок та автомобілю.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_9 є його дружина - позивач по справі ОСОБА_1 (копія свідоцтва про одруження т. 1 а.с. 11), а також діти - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (копії свідоцтв про народження т. 1 а.с. 10, 12, т. 2 а.с. 152).

Відповідно до заповіту, посвідченого 03 травня 2007 року секретарем виконкому Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 24), спадкодавець ОСОБА_9 заповів усе своє майно, що йому належить, та на яке він має право, на момент смерті, ОСОБА_1.

Крім того, як встановлено судом на момент смерті спадкодавця ОСОБА_9 право на обов'язкову частку у спадщині, відповідно до ст. 1241 ЦК України, мали його діти - неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У встановлений законом строк позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від свого імені, а також від імені малолітньої дочки ОСОБА_5 звернулись до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_9, що підтверджується їх відповідною заявою у фотокопії спадкової справи, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 4).

Також з відповідними заявами до Вільнянської державної нотаріальної контори звернулись спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 2-3).

18 березня 2008 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/10 частині майна кожен, яке складається з: права на земельну ділянку площею 0,13 га, розташовану на території Люцернянскої сільської ради АДРЕСА_2, кадастровий номер 2321582700:08:001:0017; права на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану на території АДРЕСА_3, кадастровий номер 2321582700:08:002:0034; права на земельну ділянку площею 2,3792 га, розташовану на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321582700:03:001:0202; права на автомобіль марки ВАЗ-2108, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 74-77).

4\5 вищевказаного майна отримано позивачем ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 18 березня 2008 року (т. 2 а.с. 78-79).

Разом з тим, постановою від 14 червня 2013 року державний нотаріус Вільнянської державної нотаріальної контори Кравченко О.М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на ? частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з помилками у правовстановлюючих документах при написанні прізвища власника, російською мовою вказано «ОСОБА_4», замість правильного «ОСОБА_4» (т. 1 а.с. 7, т. 2 а.с. 89).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло № 80 від 28 березня 1994 року, видане підсобним господарством «Дружба» комбінату «Запоріжсталь» (копія т. 1 а.с. 19). Однак на зворотній стороні в позначці про державну реєстрацію неправильно зазначені прізвища власників, а саме вказано про реєстрацію права власності «за ОСОБА_11 1/3 часть, ОСОБА_12 1/3 ч. ОСОБА_13 1/3 ч.» (російською мовою).

Житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому на праві приватної власності належав ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 15). Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.03.1991 вказаний житловий будинок було поділено між подружжям ОСОБА_9, за ОСОБА_15 та ОСОБА_9 визнано право власності на 1\2 частку вказаного будинку кожному (т. 1 а.с. 5-6, т. 2 а.с. 154). Однак у рішенні суду від 27.03.1991 неправильно зазначено прізвище спадкодавця, а саме зазначено «ОСОБА_4» (російською мовою).

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як встановлено, ОСОБА_9 вживались заходи для виправлення помилок у правовстановлюючих документах на житлові будинки, про що свідчать рішення виконавчого комітету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 153 та № 154 від 10 липня 2007 року щодо внесення змін до технічної документації, виготовленої ОП ЗМБТІ, та свідоцтв про право власності на житло в частині заміни прізвища власників житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 89, 90), однак завершити розпочату роботу спадкодавець не встиг у зв'язку зі смертю. Зазначені обставини перешкоджають позивачам оформити право на спадщину у нотаріальній конторі, а виправити допущені помилки іншим чином на теперішній час не представляється можливим.

Оцінивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що факт належності ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_4 правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на житло № 80 від 28 березня 1994 року, виданого підсобним господарством «Дружба» комбінату «Запоріжсталь», що посвідчує право спільної сумісної власності гр. ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, є доведеним.

Доведеним також суд вважає і факт належності ОСОБА_9 ? частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Статті 1233, 1234 ЦК України, визначають, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Як встановлено судом та зазначено вище на випадок своєї смерті ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповів усе своє майно, що йому належить, та на яке він має право, на момент смерті, позивачу по справі - ОСОБА_1.

Частиною 1 ст. 1244 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Як вже встановлено судом, ОСОБА_9 на праві власності належали ? частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та 1/3 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки право позивачів на отримання спадщини не визнається нотаріусом в зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища позивача через неправильний переклад з російської мови на українську, відтак це право підлягає судовому захисту шляхом визнання за спадкоємцями права власності на спадкове майно.

Таким чином, наявність помилок у правовстановлюючих документах на житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, при вищевикладених обставинах не перешкоджає суду визнати право власності на частини цього майна за позивачами у порядку спадкування.

Разом з тим, суд не погоджується з розмірами часток спадкоємців, на які має бути визнано право власності за позивачами та вважає, що за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 має бути визнано право власності на 1/30 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/20 частину житлового будинку АДРЕСА_1 кожному у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині. Тоді як за ОСОБА_1 має бути визнано право власності на 8/30 частини житлового будинку АДРЕСА_2 та 8/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.

Вирішуючи зустрічний позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю; право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 1, 2 ст. 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009, правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (невідповідність змісту правочину акту цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; відсутність у сторони правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність вільного волевиявлення або його невідповідність його внутрішній волі; фіктивність правочину; протиріччя інтересам дітей при вчиненні правочину батьками).

Зазначені обставини, з якими закон пов'язує недійсність правочину, відсутні та навіть не наводяться в позові.

В обґрунтування своїх вимог позивачі за зустрічним позовом посилаються на те, що заповіт, складений ОСОБА_9, насправді вчинений іншою особою, оскільки на момент його складання ОСОБА_9 хворів невиліковною хворобою - онкологією, був у тяжкому стані, фактично прикутий до ліжка, а тому не мав можливості підписати заповіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Часиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, у порушення вищевказаних вимог, позивачі не надали будь-яких допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи взагалі не заявляли.

Крім того, при вирішенні справи суд враховує пояснення представника Люцернянської сільської ради ОСОБА_10, яка у судовому засіданні засвідчила факт особистого підписання заповіту ОСОБА_9, і за таких обставин приходить до висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, які мають юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_4 правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на житло № 80 від 28 березня 1994 року, видане підсобним господарством «Дружба» комбінату «Запоріжсталь», що посвідчує право спільної сумісної власності гр. ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, у якому на зворотній стороні в позначці про державну реєстрацію зазначені прізвища власників «за ОСОБА_11 1/3 часть, ОСОБА_12 1/3 ч., ОСОБА_13 1/3 ч.» (російською мовою).

Встановити факт належності ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.03.1991, у якому прізвище власника зазначено «ОСОБА_4» (російською мовою).

Визнати за ОСОБА_1 право власності 8/30 частини житлового будинку АДРЕСА_2, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/30 частину житлового будинку АДРЕСА_2, у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/30 частину житлового будинку АДРЕСА_2, у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності 8/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/20 частину житлового будинку АДРЕСА_1, у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/20 частину житлового будинку АДРЕСА_1, у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.М. Галянчук

20.05.2014