Рішення

від 19.05.2014 по справі 913/796/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 травня 2014 року Справа № 913/796/14

Провадження №19/913/796/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" , м.Київ

до відповідача Луганського міського комунального підприємства "Комбінат зеленого господарства та благоустрою" , м.Луганськ

про стягнення 39002 грн 94 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Амірханян Н.Л. - представник, довіреність б/н від 10.04.2014;

від відповідача : Шайтура О.І. - представник, довіреність б/н від 02.01.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства "Комбінат зеленого господарства та благоустрою" про стягнення заборгованості за договором № 31 від 29.07.2013 у сумі 35951 грн 98 коп., 3% річних у сумі 498 грн 63 коп., пені в сумі 2552 грн 33 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.03.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 14.04.2014.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.04.2014 розгляд справи відкладений на 19.05.2014.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, надав копію платіжного доручення № 1980 від 14.04.2014 про сплату заборгованості в сумі 1000 грн 00 коп.

У судовому засіданні 19.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (постачальник, позивач) та Луганським комунальним підприємством "Комбінат зеленого господарства та благоустрою" (покупець, відповідач) 29.07.2013 був укладений договір № 31, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність покупця визначений цим договором товар (в тому числі, але не виключно - автомобільні шини, запасні частини для легкових та вантажних автомобілів, напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше; електроінструменти, супутні товари та запасні частини для електроінструменту, та інше) за його замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати товар на встановлених даним договором умовах (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремим партіями за всіма видатковими накладними, відповідно до умов договору, протягом його дії.

Ціна кожної окремої партії товару зазначається у рахунку постачальника, в національній валюті - гривні (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору покупець, якщо сторони не домовились про попередню оплату партії товару, зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній або акту приймання-передачі партію товару протягом 60 банківських днів з моменту отримання..

В п.10.3 договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати товару, покупець, за вимогою постачальника сплачує останньому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

На виконання вказаних умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51470 грн 98 коп.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 17999 грн 00 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 35951 грн 98 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір № 31 від 29.07.2013 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 сторони передбачили, що оплата здійснюється впродовж 60 банківських днів з моменту отримання товару.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу за договором № 31 від 29.07.2013 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. накладними (а.с.17, 19, 21, 23, 24 ), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.18, 20, 22, 25) та визнаний відповідачем у акті звірення розрахунків.

Відповідач оплату в повному обсязі отриманого товару у передбачений договором № 31 від 29.07.2013 строк не здійснив.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджено відповідачем документально копією платіжного доручення № 1980 від 14.04.2014 останнім після звернення позивача з даним позовом до суду (20.03.2014) було сплачено позивачу 1000 грн 00 коп.

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з віднесенням на відповідача судового збору в цій частині.

Враховуючи викладене позов в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково в сумі 34951 грн 98 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.10.2013 по 14.03.2014 в сумі 2552 грн 33 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність покупця у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку затримки оплати товару сторони передбачили в п.10.3 договору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.10.2013 по 14.03.2014 у сумі 2552 грн 33 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки наданий позивачем розрахунок пені (а.с.10-11) зроблений відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору № 31 від 29.07.2013 та даних первинних документів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних згідно розрахунку (а.с.10) за період 21.10.2013 по 14.03.2014 в сумі 498 грн 63 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" до Луганського комунального підприємства "Комбінат зеленого господарства та благоустрою" задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського комунального підприємства "Комбінат зеленого господарства та благоустрою", вул.Комісара Санюка, б.1, м.Луганськ, ідентифікаційний код 03340660, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", вул.Симиренка, б.36, м.Київ, ідентифікаційний код 36702953, заборгованість у сумі 34951 грн 98 коп., 3% річних у сумі 498 грн 63 коп., пеню в сумі 2552 грн 33 коп., судовий збір у сумі 1827 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення 1000 грн 00 коп. припинити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Т.В.Косенко