Рішення

від 19.05.2014 по справі 913/793/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 травня 2014 року Справа № 913/793/14

Провадження №19/913/793/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" , м.Київ

до відповідача Комунального підприємства "Алчевськпастранс" , м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 70875 грн 78 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Амірханян Н.Л. - представник, довіреність б/н від 10.04.2014;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Алчевськпастранс" про стягнення заборгованості за договором № 33 від 08.08.2013 у сумі 45134 грн 00 коп., 3% річних у сумі 595 грн 26 коп., пені в сумі 2579 грн 52 коп., штрафу в сумі 22567 грн 00 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.03.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 14.04.2014.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.04.2014 розгляд справи відкладений на 19.05.2014.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18450309 місцезнаходженням відповідача є: вул.Дунауйвароська, б.3, м.Алчевськ Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Алчевськпастранс" (покупець, відповідач) 08.08.2013 був укладений договір № 33, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність покупця визначений цим договором товар (в тому числі, але не виключно - автомобільні шини, запасні частини для легкових та вантажних автомобілів, напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше; електроінструменти, супутні товари та запасні частини для електроінструменту, та інше) за його замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати товар на встановлених даним договором умовах (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремим партіями за всіма видатковими накладними, відповідно до умов договору, протягом його дії.

Ціна кожної окремої партії товару зазначається у рахунку постачальника, в національній валюті - гривні (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору покупець, якщо сторони не домовились про попередню оплату партії товару, зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній або акту приймання-передачі партію товару протягом банківських днів з моменту отримання..

В п.10.3 договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати товару, покупець, за вимогою постачальника сплачує останньому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.10.4 договору у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару; у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару; у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 45 і більше календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

На виконання вказаних умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 52134 грн 00 коп.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 7000 грн 00 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 45134 грн 00 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір № 33 від 08.08.2013 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В накладних № ТО-Н3252-002 від 09.09.2013 (а.с.16) та № ТО-Н3253-009 від 10.09.2013 (а.с.18), виписаних позивачем та підписаних представником відповідача, сторони визначили обов'язок покупця розрахуватись за отриманий товар протягом 14 календарних днів, чого відповідач своєчасно не зробив.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу за договором № 33 від 08.08.2013 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. накладними (а.с.16, 18), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.17, 19) та відповідачем не оспорений.

Враховуючи викладене позов в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню повністю в сумі 45134 грн 00 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 23.09.2013 по 26.02.2014 в сумі 2579 грн 52 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність покупця у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку затримки оплати товару сторони передбачили в п.10.3 договору.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його необґрунтованим частково, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду для нарахування пені, який враховуючи дату поставки (09.09.2013) та умову оплати протягом 14 календарних днів, є з 24.09.2013.

Оскільки суд обмежений заявленим позивачем періодом нарахування пені, обґрунтованим є наступний розрахунок пені.

№ накладноїДата поставкиСума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені ТО-Н3252-002 09.09.2013 40642,00 24.09.2013- 26.02.2014 156 6,5% 2258,14 ТО-Н3253-009 10.09.2013 11492,00 4492,00 25.09.2013-16.10.2014 17.10.2013-26.02.2014 22 133 6,5% 6,5% 90,05 212,78 Всього 2560,97 Таким чином, пеня підлягає стягненню за період з 24.09.2013 по 26.02.2014 в сумі 2560 грн 97 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50% від неоплаченої суми в сумі 22567 грн 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок зроблений відповідно до умов договору (п.10.4) та даних первинних документів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 23.09.2013 по 26.02.2014 в сумі 595 грн 26 коп. є обґрунтованою частково в сумі 590 грн 99 коп., оскільки позивач, як і у випадку з нарахуванням пені, невірно визначив початок періоду виникнення заборгованості і ,як наслідок, 3% річних.

Обґрунтованим є наступний розрахунок.

№ накладноїДата поставкиСума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір річнихСума річних ТО-Н3252-002 09.09.2013 40642,00 24.09.2013-26.02.2014 156 3% 521,11 ТО-Н3253-009 10.09.2013 11492,00 4492,00 25.09.2013-16.10.2014 17.10.2013-26.02.2014 22 133 3% 3% 20,78 49,10 Всього 590,99 Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" до Комунального підприємства "Алчевськпастранс" задовольнити частково .

2. Стягнути з Комунального підприємства "Алчевськпастранс", вул.Дунауйвароська, б.3, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 03328020, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", вул.Симиренка, б.36, м.Київ, ідентифікаційний код 36702953, заборгованість у сумі 45134 грн 00 коп., 3% річних у сумі 590 грн 99 коп., пеню в сумі 2560 грн 97 коп., штраф у сумі 22567 грн 00 коп., судовий збір у сумі 1826 грн 41 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Т.В. Косенко