Рішення

від 26.05.2014 по справі 916/1399/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2014 р.Справа № 916/1399/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "НОЯБРЬ-95";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008"

про стягнення 65961,76 гривень.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "НОЯБРЬ-95" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008" про стягнення 65 961,76 гривень, з якої 40 771,49 гривень основної заборгованості, 24 259,34 гривень пені, 3% річних в сумі 398,78 гривень, збитки від інфляції 532,15 гривень та судовий збір.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008" відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, однак кореспонденція суду, надіслана відповідачу повернулась до суду з відміткою поштової організації „за закінченням терміну зберігання. За наведених обставин, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

09 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "НОЯБРЬ-95" (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008" (Покупець) було укладено Договір поставки № 1202 (далі за текстом - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати будівельні матеріали (п. 1.1 договору).

У відповідності до положень п.п. 4.1 - 4.4. Договору, загальна сума договору складає 40 882,55 гривень, ціна встановлюється у гривні та покупець здійснює оплату отриманого товару на умові відстрочки платежу 60 календарних дів з моменту поставки. Відстрочка платежу надається лише для накладної №878 від 11.10.2013 року на суму 40 882,55 гривень.

З урахуванням положень п. 5.1- 5.2 Договору приймання товару за якістю здійснюється відповідно до інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання п7, п.6.

На виконання умов Договору поставки № 1202 від 09 жовтня 2013 року, за накладною №878 від 11.10.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "НОЯБРЬ-95" було передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008" товар на загальну суму 40 771,49 гривень, що підтверджується підписом та печаткою на накладній.

Відповідно до п. 6.2 Договору в разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару.

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого товару, позивачем здійснено розрахунок пені, яка за підрахунком позивача складає 24 259,34 гривень, 3% річних в сумі 398,78 гривень та інфляційні в сумі 532,15 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 65 961,76 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "НОЯБРЬ-95" про стягнення основної заборгованості в розмірі 40771,49 гривень підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.2 Договору в разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару.

Згідно до ч.6 ст. 231 Господарського Кодексу України , штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 343 Господарського Кодексу України, встановлена відповідальність за порушення строків розрахунків, а саме ч 2 передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року за №17, а саме п.2.9 прописано, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тією ж Постановою передбачено, щодо нарахування пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції згідно п.2.5. Постанови.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про стягнення з відповідачів пені в сумі 1713,52 гривни за період з 11.12.2013 року по 08.04.2014 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних зроблений невірно, сума 3% річних за період з 11.12.2013 року по 08.04.2014 року складає 395,43 гривень. Щодо інфляційних суд вважає їх нарахованими вірно та стягує з відповідача 532,15 гривень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача основної заборгованості у розмірі 40 771,49 гривень, пені в сумі 1713,52 гривни, 3% річних в сумі 395,43 гривень та інфляційні в сумі 532,15 гривень.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " АПРЕЛЬ 2008" (65088, м.Одеса, вул.. Люстдорфська дорога, буд..123, кор.. 5 кв.85, код 35881224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "НОЯБРЬ-95" (49006, м. Дніпропетровськ вул..Канатна, 128 код 21864549) основний борг в сумі 40 771 /сорок тисяч сімсот сімдесят одна/ гривень 49 копійок, пеню в сумі 1713 /одна тисяча сімсот тринадцять/ гривень 52 копійки, 3 % річних в сумі 395 /триста дев'яносто п'ять/ гривень 43 копійки, інфляційні в сумі 532 /п'ятсот тридцять дві/ гривни 15 копійок, судовий збір в сумі 1205 /одна тисяча двісті п'ять/ гривень 82 копійки.

Повний текст рішення складено 26 травня 2014 року..

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гуляк Г.І.