Рішення

від 22.05.2014 по справі 922/1165/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р.Справа № 922/1165/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківського національного університету ім. Каразіна, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Дент", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

Представник позивача - Гребенюк Ю.М., дов №0102-013 від 29.07.2013р., бухгалтер Башкатова Л.В.. дов №0103/19 від 16.04.2014р., Маркова І.М., дов. №0115/14 від 28.04.2012р.

Представник відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет ім. Каразіна, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Дент", в якій просить суд стягнути з відповідача 177 037,96грн. основного боргу , пені в сумі 15316,75грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 3847,09грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач , посилається на укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто -Дент" договору оренди №№26661-Н від 31.05.2006 року , відповідно до якого відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1165,9 кв.м. за адресою: м. Харків, вул.Отакара Яроша,11, що знаходяться на балансі Харківського національного університету імені Каразіна).

Також позивач в позовній заяві вказує на укладення між Харківським університетом імені В.В. Каразіна та відповідачем договору №36 від31.05.2006 року на відшкодування відповідачем земельного податку та витрат на утримання будівлі , відповідно до якого відповідач не пізніше десятого числа наступного за звітним повинен відшкодувати земельний податок пропорційно долі приміщення , яке знаходиться в оренді, в розмірі 1200,60грн.,однак, всупереч умовам вищевказаних договорів, відповідач належним чином не виконує договірні зобов'язання , а саме відповідачем не сплачено:

- орендну плату з вересня 2013 року по січень 2014 року у сумі 70158,64грн.,

- податок на землю з лютого 2011 року по січень 2014 року в сумі 88879,32грн.,

- витрати на утримання будівлі (експлуатаційні витрати) з лютого 2011 р. по січень 2014 року - 18 000,0грн.,

- пеню за несплату орендної плати з вересня 2013 року по січень 2014 року за кожний день прострочення , яка становить 13851,38грн.,

- пеню за сплату експлуатаційних витрат і земельного податку станом на 01.02.2014 року - 1465,37 грн.

Таким чином, оскільки відповідач систематично порушує вимоги п.3.ст.18,ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та умови вищевказаних договорів , позивач звернувся до суду з відповідним позовом .

Ухвалою господарського суду від 28.03.2014 року порушено провадження у справі №922/1165/14, розгляд справи призначено на 17.04.2014 року.

Представник позивача 17.04.2014 року через канцелярію господарського суду (вх.№13157) надав заяву про зменшення позовних вимог в яких просить суд стягнути з відповідача:

- заборгованість за договором оренди №2661-Н від 31.05.2006 року , укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто -Дент" :

- орендну плату з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 84537,44грн., та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1584,55грн.

- заборгованість за договором №36 від31.05.2006 року на відшкодування відповідачем земельного податку та витрат на утримання будівлі, укладеним між Харківським університетом імені В.В. Каразіна та Товариством з обмеженою відповідальністю"Авто -Дент":

- податок на землю з лютого 2013 року по березень 2014 року в сумі 34564,18грн.,та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1123,42грн.,

- витрати на утримання будівлі з лютого 2013 р. по березень 2014 року - 7000,0грн.,та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 227,39грн.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2014 року прийнято вищевказану заяву до розгляду на підставі ст.22ГПК України . Розгляд справи відкладено до 22.05.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2014 року, підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням зменшених позовних вимог), через канцелярію господарського суду (вх.№15377 від 13.05.2014 року) разом з супровідним листом долучив до матеріалів справи документи в підтвердження заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто- Дент» було укладено договір оренди №2661-Н від і 1.05.2006р.

Згідно п.1.1. цього договору Відповідач прийняв в строкове платне користу вання нежитлові приміщення загальною площею 1165,9 кв.м., а адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша.11. що знаходяться на балансі Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна .

Відповідно до п.3.3. договору оренди, орендна плата перераховується Відповідачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ від 04.10.1995р. №786 зі змінами, у наступному порядку:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

-на рахунок, визначений Балансоутримувачем (Позивачем), - у розмірі 50%.

Відповідно до п.3.5 договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.5.2 договору оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. У разі несвоєчасного перерахування орендної плати до Державного бюджету або перерахування її не в повному обсязі сплачувати пеню у розмірі 0,5% від суми за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

31.05.2006р. між Харківським національним університетом імені В.В.Каразіна і TOB «Авто-Дент» було укладено договір №36 на відшкодування Орендарем земельного податку та витрат утримання будівлі.

Пунктом 2.1. договору № 36 від 31.05.2006р. передбачено, що Відповідач не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відшкодовує Позивачу земельний податок пропорційно долі приміщення, яке знаходиться в оренді, в розмірі 1200,60 грн.

Згідно п.2.2. договору сторонами передбачено, що орендар не пізніше 10-ого числа місяця наступного за звітним відшкодовує балансоутримувачу витрати на утримання будівлі в якій орендується приміщення , а також вивіз твердих відходів у розмірі 50,0грн.

Згідно п.4 додаткової угоди №4 від 01.01.2010р. про внесення змін в договір №36 від 31.05.2006р. було змінено п.2.1 щодо земельного податку: його встановлено в розмірі 2468,87 грн. та п.2.3. договору, а саме, «Щомісяця Орендар, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, відшкодовує Балансоутримувачу витрати на утримання будівлі в якій орендує приміщення, в розмірі 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в порушення умов договору відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 84537,44грн., зобов*язань за договором №36 від31.05.2006 року на відшкодування відповідачем земельного податку та витрат на утримання будівлі, податку на землю з лютого 2013 року по березень 2014 року в сумі 34564,18грн., витрат на утримання будівлі з лютого 2013 р. по березень 2014 року - 7000,0грн. не здійснив, в зв'язку з чим виникла вищевказана заборгованість, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачами доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив в повному обсязі на користь позивача орендні та інші платежі

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості щодо сплати орендної плати, з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 84537,44грн., заборгованісті за договором №36 від31.05.2006 року на відшкодування відповідачем земельного податку та витрат на утримання будівлі, податку на землю з лютого 2013 року по березень 2014 року в сумі 34564,18грн., витрат на утримання будівлі з лютого 2013 р. по березень 2014 року - 7000,0грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1123,42грн., пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1584,55грн. та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 227,39грн.(на підставі п.3.1.договору№36)

Пунктом 3.1 договору №36 від 31.05.2006р. зазначено, що за несвоєчасне знесення плати, передбаченої розділом 2, Орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (у чинній редакції) передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором та беручи до уваги факт визнання відповідачем сум пені, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1123,42грн., пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1584,55грн. та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 227,39грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Дент»(61045, м.Харків, вул.Отакара Яроша, 11, код 33120586) на користь Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61022, м.Харків, майдан Свободи,4, код 02071205) :

заборгованість за договором оренди №2661-Н від 31.05.2006 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто -Дент" :

- орендну плату з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 84537,44грн., та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1584,55грн.

Заборгованість за договором №36 від31.05.2006 року на відшкодування відповідачем земельного податку та витрат на утримання будівлі, укладеним між Харківським університетом імені В.В. Каразіна та Товариством з обмеженою відповідальністю"Авто -Дент":

- податок на землю з лютого 2013 року по березень 2014 року в сумі 34564,18грн.,та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 1123,42грн.,

- витрати на утримання будівлі з лютого 2013 р. по березень 2014 року - 7000,0грн.,та пеню за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року в сумі 227,39грн.,

-витрати по сплаті судового збору в сумі 3847,09грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 23.05.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк