Рішення

від 26.05.2014 по справі 0519/7625/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/405/2014(м)

0519/7625/2012

Головуючий у 1-й інстанції Богуславська І.А.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Сороки Г.П., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Конфедерації вільних профспілок України, третя особа Конфедерація вільних профспілок Донецької області, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Конфедерації вільних профспілок України на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 січня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

16 липня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Конфедерації вільних профспілок України про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, який в подальшому неодноразово уточнила та в остаточній редакції позову просила:

визнати інформацію, розповсюджену в мережі Інтернет на офіційному сайті Конфедерації вільних профспілок України, про завгоспа Маріупольського музичного училища ОСОБА_1 неправдивою, такою, що не відповідає дійсності та порочить її честь, гідність і ділову репутацію;

зобов'язати Конфедерацію вільних профспілок України в мережах Інтернету, на її офіційному сайті спростувати розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію, яка не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію завгоспу Маріупольського музичного училища ОСОБА_1 Спростувати повністю наступний текст інформації:

«Викладачку музики травмували на роботі завгосп. Голова первинної організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» музичного училища Маріуполя ОСОБА_2 отримала травму на роботі, бо стала на захист 10-річної дівчинки. А захищати довелося її не від злочинців, а від завгоспа закладу. Наразі ОСОБА_2 перебуває на лікарняному, бо стан її здоров'я незадовільний.

10-річна ОСОБА_3 прийшла з батьком до музичного закладу, бо хотіла навчатися у школі Педагогічної практики Маріупольського музичного училища. Викладач музики ОСОБА_2 знала цю сім'ю, тому й погодилась прослухати дівчинку, щоб з'ясувати чи варто їй далі навчатися грі на піаніно. Проте, майбутню ученицю в училищі зустріли неприязно.

Як розповіла ОСОБА_2, чергова застерегла її, що адміністрація училища забороняє пускати в училище сторонніх людей. Але, викладачка попередила, що це її знайомі й спокійно провела їх у клас. Минуло 10 хвилин, як у кімнату увійшла завгосп ОСОБА_1 й стала вимагати, щоб сторонні покинули приміщення. Покомандувала - й зникла за дверима. Батько ОСОБА_3, хоч і здивувався такому ставленню, все ж через справи мусив залишити доньку з викладачем на 20 хв. ОСОБА_2 мала намір ознайомити дівчинку з тонкощами музики, однак до класу знову увійшли «вартові Порядку» - завуч ОСОБА_4 і завгосп ОСОБА_1.

На підвищених тонах обидві від мене почали вимагати, щоб я негайно вивела дівчинку з училища, - розповіла ОСОБА_2. Мене звинувачували у тому, що я займаюся приватною практикою, яка заборонена в училищі, а дитину - в тому, що може попсувати або вкрасти майно. Я категорично відмовилася залишити дитину саму на вулиці і запевнила, що можу доглянути за нею, щоб нічого не зламала.

Жінки не хотіли слухати ОСОБА_2: схопили дівчину за руки і стали тягнути її до дверей. Жодним чином вони не реагували на вимоги припинити насильство над дитиною. Викладачці нічого не залишилось як зателефонувати до прокуратури. Та завгосп вихопила у неї телефон.

Я сказала їм, що вони здійснюють злочинні дії над дитиною, що карається законом, - згадує ОСОБА_2. - У відповідь почула: «досить нас залякувати законом і прокуратурою, можеш в зоопарку лякати звірів...» Після цих слів ОСОБА_1 схопила мене за руки та намагалася виштовхнути з класу. Я, звісно, чинила опір - до неї приєдналася ОСОБА_4. У такій сутичці я вдарилася головою і спиною об двері. Коли опинилися в коридорі, ОСОБА_1 схопила дитину за руку і потягла її на 1-й поверх; посадила поруч з черговою і наказала сидіти до повернення батька….».

Також просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Конфедерації вільних профспілок України матеріальну шкоду в сумі 2 746 грн. 30 коп. та моральну шкоду з ОСОБА_2 -

3 000 грн., з Конфедерації вільних профспілок України -1000 грн. (т.1 а.с.5-9,32-34,213-214).

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 12.06.2012 р. о 9-30 год. чергова Маріупольського музичного училища ОСОБА_5 повідомила її, що концертмейстер ОСОБА_2 в приміщенні класу проводить навчання з дівчиною, що не є учнем музичного училища, чим порушує Правила внутрішнього розпорядку. Зайшовши до класу та побачивши, що ОСОБА_2 займається з дівчинкою на фортепіано, а сторонній чоловік розглядає музикальний центр, звернулась з вимогою припинити заняття та звільнити приміщення. На її вимогу ОСОБА_2 стала грубо висловлюватися в її адресу та намагались виштовхнути її з класу. Про дані обставина вона повідомила завідуючу з учбової роботи училища ОСОБА_4 та з разом з нею пішла в клас, де ОСОБА_2 з дівчинкою продовжувала заняття. На зауваження ОСОБА_4 припинити заняття, викликати батьків дитини та вивести її з класу, ОСОБА_2 відповідала в грубій формі відмовою, грубо виражалась і стосовно неї, як посадової особи училища, яка виконувала свої службові обов'язки, погрожуючи розправою, принижуючи її честь та гідність.

Після 20.06.2012 р. їй стали дзвонити знайомі, які повідомили про розміщення на сайтах Інтернету інформації про те, що вона та завуч музичного училища побили викладача музики. У наявності вказаної інформації вона особисто пересвідчилась, переглянувши сайти Інтернету. Вона працює в музичному училищі завгоспом, користується авторитетом та повагою працівників. Вважає, що розповсюджена відповідачкою інформація через сайт Конфедерації вільних профспілок України, яка в той же день була наведена сайтами «Полеміка», «Всекоментарі», «Новини-1 UE», «Новини-Донецьк», не відповідає дійсності, порочить її гідність, честь, ділову репутацію та просила зобов'язати відповідачів спростувати цю інформацію.

Також вважає, що діями відповідачів їй заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок переживань, які вона перенесла у зв'язку з розповсюдженням неправдивої інформації, відчула сильні душевні переживання та психологічне потрясіння, в результаті чого загострилась її хвороба та вона перебувала довгий час на лікуванні.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 січня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Конфедерації вільних профспілок України про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково.

Визнано інформацію, поширену та розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і Конфедерацією вільних профспілок України в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua у статті стосовно ОСОБА_1, а саме: «Викладачку музики травмували на роботі завгосп. Голова первинної організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» музичного училища Маріуполя ОСОБА_2 отримала травму на роботі, бо стала на захист 10-річної дівчинки. А захищати довелося її не від злочинців, а від завгоспа закладу. У кімнату увійшла завгосп ОСОБА_1 й на підвищених тонах стала вимагати, щоб я негайно вивела дівчинку з училища - розповіла ОСОБА_2 - Мене звинувачували у тому, що я займаюся приватною практикою, яка заборонена в училищі, а дитину - в тому, що може попсувати або вкрасти майно. Жінки не хотіли слухати ОСОБА_2: схопили дівчину за руки і стали тягнути її до дверей. Жодним чином вони не реагували на вимоги припинити насильство над дитиною. Я сказала їм, що вони здійснюють злочинні дії над дитиною, що карається законом, - згадує ОСОБА_2, - у відповідь почула «досить нас залякувати законом і прокуратурою, можеш в зоопарку лякати звірів. Після цих слів ОСОБА_1 схопила мене за руки та намагалася виштовхнути з класу. Я, звісно, чинила опір. У такій сутичці я вдарилася головою і спиною об двері. Коли опинилися в коридорі, ОСОБА_1 схопила дитину за руку і потягла її на перший поверх» такою, що є недостовірною.

Зобов'язано Конфедерацією вільних профспілок України не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1, розмістивши на головній сторінці Веб-сайту kvpu.org.ua в мережі Інтернет під заголовком «Спростування» текст наступного змісту: «Інформація, поширена та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, Конфедерацією вільних профспілок України в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua стосовно ОСОБА_1, а саме: «Викладачку музики травмували на роботі завгосп. Голова первинної організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» музичного училища Маріуполя ОСОБА_2 отримала травму на роботі, бо стала на захист 10-річної дівчинки. А захищати довелося її не від злочинців, а від завгоспа закладу. У кімнату увійшла завгосп ОСОБА_1 й на підвищених тонах стала вимагати, щоб я негайно вивела дівчинку з училища - розповіла ОСОБА_2 - Мене звинувачували у тому, що я займаюся приватною практикою, яка заборонена в училищі, а дитину - в тому, що може попсувати або вкрасти майно. Жінки не хотіли слухати ОСОБА_2: схопили дівчину за руки і стали тягнути її до дверей. Жодним чином вони не реагували на вимоги припинити насильство над дитиною. Я сказала їм, що вони здійснюють злочинні дії над дитиною, що карається законом, - згадує ОСОБА_2, - у відповідь почула «досить нас залякувати законом і прокуратурою, можеш в зоопарку лякати звірів. Після цих слів ОСОБА_1 схопила мене за руки та намагалася виштовхнути з класу. Я, звісно, чинила опір. У такій сутичці я вдарилася головою і спиною об двері. Коли опинилися в коридорі, ОСОБА_1 схопила дитину за руку і потягла її на перший поверх» є недостовірною.

Стягнуто з Конфедерації вільних профспілок України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн., судовий збір у розмірі 160 грн. 95 коп., всього 1160 грн. 95 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн., судовий збір у розмірі 160 грн. 95 коп., всього 2 160 грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити у повному обсязі. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Відповідач Конфедерація вільних профспілок України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Конфедерації вільних профспілок України про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Представники Конфедерації вільних профспілок України та Конфедерації вільних профспілок Донецької області повторно в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення виклику до суду. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, з урахуванням думки осіб, що беруть участь у справі, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2, яка доводи апеляційних скарги підтримала, просила апеляційні скарги задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, заперечення позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_6, які просили апеляційні скарги відповідачів відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з приводу конфлікту, який відбувся 12.06.2012 року о 9-30 годині в класі Маріупольського музичного училища між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2, концертмейстера училища, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою ОСОБА_2 Конфедерацією вільних профспілок України в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua була розміщена інформація: «Викладачку музики травмували на роботі завгосп. Голова первинної організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» музичного училища Маріуполя ОСОБА_2 отримала травму на роботі, бо стала на захист 10-річної дівчинки. А захищати довелося її не від злочинців, а від завгоспа закладу. У кімнату увійшла завгосп ОСОБА_1 й на підвищених тонах стала вимагати, щоб я негайно вивела дівчинку з училища - розповіла ОСОБА_2 - Мене звинувачували у тому, що я займаюся приватною практикою, яка заборонена в училищі, а дитину - в тому, що може попсувати або вкрасти майно. Жінки не хотіли слухати ОСОБА_2: схопили дівчину за руки і стали тягнути її до дверей. Жодним чином вони не реагували на вимоги припинити насильство над дитиною. Я сказала їм, що вони здійснюють злочинні дії над дитиною, що карається законом, - згадує ОСОБА_2, - у відповідь почула «досить нас залякувати законом і прокуратурою, можеш в зоопарку лякати звірів. Після цих слів ОСОБА_1 схопила мене за руки та намагалася виштовхнути з класу. Я, звісно, чинила опір. У такій сутичці я вдарилася головою і спиною об двері. Коли опинилися в коридорі, ОСОБА_1 схопила дитину за руку і потягла її на перший поверх». В той же день вказана інформація з'явилася на сайтах «Полеміка», «Всекоментарі», «Новини-1 UЕ», «Новини-Донецьк».

Враховуючи те, що згідно тексту інформації ОСОБА_2 фактично звинуватила позивачку у спричинені їй тілесних ушкоджень та жорстокому поводжені з дитиною, але не надала жодних доказів на підтвердження наявності цього факту та достовірності розповсюдженої інформації, тому дійшов до висновку, що інформація поширена та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і Конфедерацією вільних профспілок України в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua відносно позивачки, є недостовірною, має образливий характер та принижує її честь, гідність і ділову репутацію. Тому з метою захисту порушеного права позивачки суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зобов'язання Кофедерації вільних профспілок України не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили за рахунок власних коштів в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org. спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1, розмістивши на головній сторінці Веб сайту kvpu.org.ua в мережі Інтернет під заголовком «Спростування» текст наступного змісту: «Інформація, поширена та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, Конфедерацією вільних профспілок України в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua стосовно ОСОБА_1, а саме: «Викладачку музики травмували на роботі завгосп. Голова первинної організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» музичного училища Маріуполя ОСОБА_2 отримала травму на роботі, бо стала на захист 10-річної дівчинки. А захищати довелося її не від злочинців, а від завгоспа закладу. У кімнату увійшла завгосп ОСОБА_1 й на підвищених тонах стала вимагати, щоб я негайно вивела дівчинку з училища - розповіла ОСОБА_2 - Мене звинувачували у тому, що я займаюся приватною практикою, яка заборонена в училищі, а дитину - в тому, що може попсувати або вкрасти майно. Жінки не хотіли слухати ОСОБА_2: схопили дівчину за руки і стали тягнути її до дверей. Жодним чином вони не реагували на вимоги припинити насильство над дитиною. Я сказала їм, що вони здійснюють злочинні дії над дитиною, що карається законом, - згадує ОСОБА_2, - у відповідь почула «досить нас залякувати законом і прокуратурою, можеш в зоопарку лякати звірів. Після цих слів ОСОБА_1 схопила мене за руки та намагалася виштовхнути з класу. Я, звісно, чинила опір. У такій сутичці я вдарилася головою і спиною об двері. Коли опинилися в коридорі, ОСОБА_1 схопила дитину за руку і потягла її на перший поверх» є недостовірною.

Керуючись положеннями ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, суд також дійшов до висновку, що спільними діями відповідачів, які поширили неправдиву стосовно позивачки інформацію, принижуючу її честь, гідність та ділову репутацію, позивачці спричинена моральна шкода. Позивачка зазнала сильних душевних переживань. Враховуючи те, що вона страждає хронічними хворобами, які здатні збільшити її нервову реакцію та душевні переживання на негативну інформацію, враховуючи характер завданих моральних страждань, суд визначив відшкодування моральної шкоди у грошовому виражені з Конфедерації вільних профспілок України 1000 грн., з ОСОБА_2 2 000 грн., і цю суму стягнув з відповідачів на користь позивачки.

Також, керуючись положеннями ст.88 ЦПК України, понесені позивачкою судові витрати по оплаті судового збору суд поклав на відповідачів порівну в сумі по 160 грн. 95 коп. з кожного.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак, таким вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших осіб. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь та ділову репутацію. Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно ст.375 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це поширення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та (або) право на відповідь (ст.277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст.278 ЦК).

З матеріалів справи вбачається і це не оспорювалось сторонами та їх представниками, що позивачка та відповідачка ОСОБА_2 є працівниками Маріупольського музичного училища, ОСОБА_1 працювала завідуючою господарством, ОСОБА_2 - концертмейстером.

12.06.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в приміщені Маріупольського музичного училища відбувся конфлікт з приводу приведення ОСОБА_2 в приміщення училища сторонніх осіб та проведення заняття з малолітньою дитиною в учбовому класі училища без відома керівництва училища.

15.06.2012 року ОСОБА_2 подала письмову заяву в Конфедерацію вільних профспілок Донецької області, Всеукраїнську профспілкову організацію «Захист справедливості» та ППО ВПС «Захист справедливості ММУ (т.1 а.с.89) з викладенням обставин цього конфлікту та проханням захистити її від посягань адміністративних осіб училища на її здоров'я, життя, честь та гідність.

ІНФОРМАЦІЯ_1 Конфедерація вільних профспілок України за узгодженням з ОСОБА_2 в мережі Інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua помістила інформацію, що «Викладачку музики травмували на роботі завуч і завгосп. Голова первинної організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» музичного училища Маріуполя ОСОБА_2 отримала травму на роботі, бо стала на захист 10-річної дівчинки. А захищати довелося її не від злочинців, а від завгоспа закладу. Наразі ОСОБА_2 перебуває на лікарняному, бо стан її здоров'я незадовільний.

10-річна ОСОБА_3 прийшла з батьком до музичного закладу, бо хотіла навчатися у школі Педагогічної практики Маріупольського музичного училища. Викладач музики ОСОБА_2 знала цю сім'ю, тому й погодилась прослухати дівчинку, щоб з'ясувати чи варто їй далі навчатися грі на піаніно. Проте, майбутню ученицю в училищі зустріли неприязно.

Як розповіла ОСОБА_2, чергова застерегла її, що адміністрація училища забороняє пускати в училище сторонніх людей. Але, викладачка попередила, що це її знайомі й спокійно провела їх у клас. Минуло 10 хвилин, як у кімнату увійшла завгосп ОСОБА_1 й стала вимагати, щоб сторонні покинули приміщення. Покомандувала - й зникла за дверима. Батько ОСОБА_3, хоч і здивувався такому ставленню, все ж через справи мусив залишити доньку з викладачем на 20 хв. ОСОБА_2 мала намір ознайомити дівчинку з тонкощами музики, однак до класу знову увійшли «вартові Порядку» - завуч ОСОБА_4 і завгосп ОСОБА_1.

На підвищених тонах обидві від мене почали вимагати, щоб я негайно вивела дівчинку з училища, - розповіла ОСОБА_2. Мене звинувачували у тому, що я займаюся приватною практикою, яка заборонена в училищі, а дитину - в тому, що може попсувати або вкрасти майно. Я категорично відмовилася залишити дитину саму на вулиці і запевнила, що можу доглянути за нею, щоб нічого не зламала.

Жінки не хотіли слухати ОСОБА_2: схопили дівчину за руки і стали тягнути її до дверей. Жодним чином вони не реагували на вимоги припинити насильство над дитиною. Викладачці нічого не залишилось як зателефонувати до прокуратури. Та завгосп вихопила у неї телефон.

Я сказала їм, що вони здійснюють злочинні дії над дитиною, що карається законом, - згадує ОСОБА_2. - У відповідь почула: «досить нас залякувати законом і прокуратурою, можеш в зоопарку лякати звірів...». Після цих слів ОСОБА_1 схопила мене за руки та намагалася виштовхнути з класу. Я, звісно, чинила опір - до неї приєдналася ОСОБА_4. У такій сутичці я вдарилася головою і спиною об двері. Коли опинилися в коридорі, ОСОБА_1 схопила дитину за руку і потягла її на 1-й поверх; посадила поруч з черговою і наказала сидіти до повернення батька.

Перелякана жінка не зразу звернула увагу на травми й допрацювала до кінця робочого дня. А потім пішла у відділок міліції, де написала заяву про нанесення ушкоджень. Постраждалу відправили на судово-медичну експертизу й зафіксували усі травми. Вдома стан її став різко погіршуватися, то ж довелося викликати швидку допомогу. Лікарі засвідчили травму отриману на виробництві.

Наразі ОСОБА_2 перебуває на лікарняному. Перед нею досі ніхто не вибачився. Адміністрація закладу стверджує, що ніякого побиття не було і що викладачка не мала права приводити дитину в училище. Проте, так вважають не всі: ОСОБА_2 підтримують її колеги-профспілківці, а батько ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів за фактом незаконних дій щодо його неповнолітньої доньки. ОСОБА_2 переконана, що адміністративні особи Маріупольського музичного училища вчинили кримінальний злочин з перевищенням службових повноважень, застосувавши фізичну силу не тільки до працівника, а й до неповнолітньої дитини, тому вони мають понести покарання. Вона налаштована надалі відстоювати справедливість.» (т.1 а.с.61-62).

Звераючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що поширена відповідачами інформація про неї є недостовірною, порушує її немайнові права - честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона не вчиняла ніяких насильницьких дій стосовно ОСОБА_2 і дитини. Так як ОСОБА_2 без узгодження з адміністрацією училища провела в приміщення сторонніх осіб, використовуючи приміщення незаконно, то вона, виконуючи свої службові обов'язки по забезпеченню схоронності майна училища, зайшла в клас та пред'явила вимоги до ОСОБА_2 звільнити приміщення від сторонніх осіб. Однак, та на вимогу не відреагувала, стала грубо виражатися, намагалась виштовхнути її за двері. Про ці події вона повідомила завідуючій з учбової частини ОСОБА_4 і разом з нею вернулась в приміщення класу. На зауваження ОСОБА_4 припинити заняття, викликати батьків дитини та вивести дитину з приміщення, ОСОБА_2 відповідала в грубій формі відмовою, а потім у присутності працівників училища на її адресу, як посадової особи, грубо виражалась, погрожувала розправою, принижуючи її честь, гідність та ділову репутацію.

Тому просила визнати недостовірною, такою, що порушує її немайнові права - честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати відповідачів спростувати наступну інформацію «Викладачку музики травмували на роботі завуч і завгосп. Голова первинної організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» музичного училища Маріуполя ОСОБА_2 отримала травму на роботі, бо стала на захист 10-річної дівчинки. А захищати довелося її не від злочинців, а від завгоспа закладу. Наразі ОСОБА_2 перебуває на лікарняному, бо стан її здоров'я незадовільний.

10-річна ОСОБА_3 прийшла з батьком до музичного закладу, бо хотіла навчатися у школі Педагогічної практики Маріупольського музичного училища. Викладач музики ОСОБА_2 знала цю сім'ю, тому й погодилась прослухати дівчинку, щоб з'ясувати чи варто їй далі навчатися грі на піаніно. Проте, майбутню ученицю в училищі зустріли неприязно.

Як розповіла ОСОБА_2, чергова застерегла її, що адміністрація училища забороняє пускати в училище сторонніх людей. Але, викладачка попередила, що це її знайомі й спокійно провела їх у клас. Минуло 10 хвилин, як у кімнату увійшла завгосп ОСОБА_1 й стала вимагати, щоб сторонні покинули приміщення. Покомандувала - й зникла за дверима. Батько ОСОБА_3, хоч і здивувався такому ставленню, все ж через справи мусив залишити доньку з викладачем на 20 хв. ОСОБА_2 мала намір ознайомити дівчинку з тонкощами музики, однак до класу знову увійшли «вартові Порядку» - завуч ОСОБА_4 і завгосп ОСОБА_1.

На підвищених тонах обидві від мене почали вимагати, щоб я негайно вивела дівчинку з училища, - розповіла ОСОБА_2. Мене звинувачували у тому, що я займаюся приватною практикою, яка заборонена в училищі, а дитину - в тому, що може попсувати або вкрасти майно. Я категорично відмовилася залишити дитину саму на вулиці і запевнила, що можу доглянути за нею, щоб нічого не зламала.

Жінки не хотіли слухати ОСОБА_2: схопили дівчину за руки і стали тягнути її до дверей. Жодним чином вони не реагували на вимоги припинити насильство над дитиною. Викладачці нічого не залишилось як зателефонувати до прокуратури. Та завгосп вихопила у неї телефон.

Я сказала їм, що вони здійснюють злочинні дії над дитиною, що карається законом, - згадує ОСОБА_2. - У відповідь почула: «досить нас залякувати законом і прокуратурою, можеш в зоопарку лякати звірів...» Після цих слів ОСОБА_1 схопила мене за руки та намагалася виштовхнути з класу. Я, звісно, чинила опір - до неї приєдналася ОСОБА_4. У такій сутичці я вдарилася головою і спиною об двері. Коли опинилися в коридорі, ОСОБА_1 схопила дитину за руку і потягла її на 1-й поверх; посадила поруч з черговою і наказала сидіти до повернення батька….».

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 в суді першої інстанції і в апеляційному суді стверджувала, що в оспорюваній інформації вона навела обставини, які фактично мали місце 12.06.2012 року. Вважає, що позивачка безпідставно пред'явила їй вимогу про припинення занять з дитиною та залишення приміщення, бо вона працювала відповідно до графіку роботи, прослуховувала дитину для з'ясування питання про наявність у дитини музикальних здібностей, а не займалась приватною практикою. Після того як вона відмовилась припинити заняття та не дозволила дитині залишати приміщення до повернення батька, між ними виник конфлікт, в ході якого вона отримала тілесні ушкодження. Всі дії відбувались в присутності дитини, дитина плакала і її за руку позивачка вивела з класу на перший поверх до чергової очікувати батьків. Вважаючи, що такими діями адміністрація училища порушила її права та права дитини, звернулась із заявою в профспілкові органи для захисту своїх прав.

Заперечуючи проти позову, Конфедерація вільних профспілок України посилалась на те, що вони не поширювали недостовірну інформацію. Достовірність інформації була підтверджена направленням на судово-медичне дослідження ОСОБА_2 від 12.06.2012 року, видане органами міліції, медичною карткою БСМП про фіксацію виробничої травми, даними про відкриття лікарняного листка, фактом створення 13.06.2012 року в училищі комісії по розслідуванню нещасного випадку на виробництві, а також заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в прокуратуру.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Згідно ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на свободі думки й слова на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави незалежно від кордонів.

Питання практичної реалізації цих прав регулюються Законом України «Про звернення громадян», який забезпечує їм можливість брати участь у управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно положень ст.ст.243,244 КЗпП України, ст.2,19,21,26 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки мають право та зобов'язанні захищати права трудові, соціально-економічні права та інтереси працівників, брати участь у вирішенні трудових конфліктів.

Таким чином, звернення відповідачки до Конфедерації вільних профспілок із заявою, яка містить певні відомості про дії адміністрації училища щодо конфлікту, що відбувся 12.06.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в приміщенні училища в присутності малолітньої дитини, які відповідачка вважала неправомірними, з метою захисту її прав, не може вважатися поширенням відомостей, які принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки і завдають шкоди її немайновим правам, оскільки в даному випадку мала місце реалізація відповідачкою прав, а не поширення недостовірної інформації.

Доказів того, що узгоджуючи з Конфедерацією вільних профспілок України питання на розміщення даної інформації в мережі Інтернет, ОСОБА_2 мала намір наведення наклепу, приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки, завдання шкоди її немайновим правам, у справі не має. Не навела таких обставин і позивачка у своїй позовній заяві, в заявах про уточнення позову та в судовому засіданні в суді першої інстанції і в апеляційному суді.

За змістом ч.ч.1,3 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Зі змісту інформації, яка визнана судом такою, що є недостовірною і підлягає спростуванню, вбачається, що в ній наведена критична оцінка дій позивачки, оціночні судження.

Доводи позивачки про те, що в інформації їй неправдиво звинувачено у вчиненні насильства над дитиною, завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, в суді першої інстанції та в апеляційному суді, позивачка не оспорювала, що ОСОБА_2 відмовлялася звільнити приміщення та вивести дитину, що дитину вивели проти волі відповідачки. Крім того, в судовому засіданні в апеляційному суді свідок ОСОБА_8 пояснила, що дитину, яка плакала, вела за руку ОСОБА_1, слідом йшла ОСОБА_2, яка була схвильована на почервоніла. ОСОБА_7 в своїх заяві та поясненнях на ім'я прокурора м.Маріуполя та на адресу суду підтвердив наведені в публікації обставини щодо дій стосовно його малолітньої доньки та завдання тілесних ушкоджень відповідачці (т.1 а.с.92,162-163, матеріали про відмову в порушені кримінальної справи №6144 а.с.4,5).

З огляду на наведене, виходячи з того, що малолітню дитину з ОСОБА_2 залишив батько на час заняття з прослуховування, тобто дитина перебувала під опікою відповідачки на цей час, а також того, що дитину вивели з класу до чергового всупереч волі відповідачки, у останньої були підстави вважати про вчинення «насильства щодо дитини». Пред'явлення позивачкою, яка працювала завгоспом, вимоги про припинення занять з дитиною та звільнення приміщення в присутності дитини, яку батько привів до учбового закладу для перевірки можливості дитини займатися музикою, а в подальшому конфлікт між позивачкою та відповідачкою в присутності дитини не може свідчити про коректну поведінку посадової особи училища - завгоспа ОСОБА_1 та відсутність порушення прав дитини.

Як вбачається зі справи, факт заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, підтверджується карткою-повідомленням про надання медичної допомоги ОСОБА_2 12.06.2012 року бригадою БСМП, довідкою №2866 від 12.06.2012 року травпункту БСМП, в якій зафіксовані виявлені у хворої забиття, крововиливи м'яких тканин плеч, забиття м'яких тканин потилочної області (т.1 а.с.93,95), листком тимчасової непрацездатності, відкритого 13.06.2012 року (т.1 а.с.96), направленням ОСОБА_2 на СМЕ, виданим Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України від 12.06.2012 року (т.1 а.с.95), а також Актом форми Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 12.06.2012 року о 10.00 годині у класі №18 Маріупольського музичного училища з ОСОБА_2, внаслідок якого вона отримала тілесні ушкодження. В ході розслідування комісією також встановлено, що ОСОБА_2 12.06.2012 року повинна була працювати згідно індивідуального графіку з 9.55 до 13.45, прийшла на роботу в 9.30, без дозволу адміністрації провела в клас чоловіка з дівчинкою, пославшись, що це її знайомі. Займалась з дитиною в класі №18, на вимогу позивачки та ОСОБА_4 відмовилась припинити заняття , після чого конфлікт перейшов до зясування стосунків невиробничого характеру (т.1 а.с.100-101). Таким чином, підстав вважати інформацією в публікації про отримання ОСОБА_2 в ході конфлікту із завгоспом 12.06.2012 року тілесних ушкоджень недостовірною немає.

Наявність виправдувального вироку по справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.215 КК України за скаргою ОСОБА_2 не може бути доказом недостовірності оспорюваної інформації, оскільки вироком суду позивачка виправдана у зв'язку з недоведеністю її участі у вчинені злочину (т.1 а.с.215-220). Крім того, кримінальна відповідальність за ч.1 ст.215 КК України наступає в разі навмисного завдання легких тілесних ушкоджень, а в оспорюваній інформації дані про навмисні дії позивачки щодо заподіяння відповідачці тілесних ушкоджень не наводились.

З огляду на наведене, підстав для визнання наведеної в оспорюваній публікації інформації недостовірною не може бути підставою для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки та завдає шкоди її немайновим правам.

Крім того, як вбачається зі справи, як вбачається зі справи, в інформації, яку суд визнав недостовірною та такою, що пілягає спростуванню наведені оціночні судження про посадову особу Маріупольського музичного училища - завгоспа, посаду яку займала ОСОБА_1 Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб є ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому посадові особи мають бути готовими до критичного реагування з боку працівників на їх дії.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення позову про визнання інформації недостовірною та її спростування у справі не вбачається.

Однак, розглядаючи справу, суд першої інстанції на наведені обставини та вимоги закону належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про наявність факту поширення відповідачами недостовірної інформації, яка є фактичним твердженням, спрямованим на нанесення шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачки.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачка посилалась на те, що така шкода завдана їй неправомірними діями відповідачів поширенням недостовірної інформації, приниженням її честі, гідності та ділової репутації, що призвело до сильних душевних переживань та психологічного потрясіння, в результаті чого загострилась її хвороба та вона перебувала довгий час на лікуванні.

Оскільки не встановлено факту поширення відповідачами недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права позивачки, наклепу, умислу відповідачів на приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки, то відповідно відсутні і підстави для відшкодування моральної шкоди. Крім того, на підтвердження своїх доводів про те, що внаслідок дій відповідачів погіршився стан здоров'я, позивачка медичного висновку про те, що погіршення здоровя стало наслідком публікації оспорюваної інформації чи будь-яких інших доказів не надала.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Конфедерації вільних профспілок України про визнання інформації, поширеної та розповсюдженої ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua у статті стосовно ОСОБА_1, недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України також підлягає скасуванню і рішення суду в частині відшкодування за рахунок відповідачів понесених позивачкою витрат на оплату судового збору, які у зв'язку з відмовою в задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмовив в задоволенні позову, то в цій частині рішення суду відповідно до вимог ст.303 ЦПК України не переглядається, оскільки в цій частині рішення ніким не оскаржувалось.

З огляду на наведене, апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Конфедерації вільних профспілок України - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 січня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Конфедерації вільних профспілок України про визнання інформації, поширеної та розповсюдженої ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачами в мережі інтернет на Веб-сайті kvpu.org.ua у статті стосовно ОСОБА_1, недостовірною, зобов'язання її спростувати, відшкодування моральної шкоди та судового збору - скасувати. В задоволенні цього позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Песоцька Л.І.

Судді : Сорока Г.П.

Ткаченко Т.Б.