Ухвала

від 20.05.2014 по справі 820/14161/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р.Справа № 820/14161/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. по справі № 820/14161/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. №0001092200 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. №0001092200 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" (код ЄДРПОУ 37010685) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 341.90 грн.

Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, просить суд апеляційної інстанції скасувати в цій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 27.08.2013 р. № 115 та згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підприємством - постачальником ПП "Салфит" (код ЄДРПОУ 32694310) за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.08.2013 р. №115/20-01-22-47/37010685.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки встановлено порушення ст.185, п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) у зв'язку з чим відкориговано податковий кредит ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" (код ЄДРПОУ 37010685) за серпень 2012 року розмірі 113961,20 грн., по операціям з придбання металопродукції у постачальників по ланцюгу просування товару: ТОВ "Оксілайф" (код ЄДРПОУ 35850573) - ТОВ "Матадор" (код ЄДРПОУ 31820299) - ТОВ "Ферріт Д" (код ЄДРПОУ 36441206) - ПП "Салфит" (код ЄДРПОУ 32694310) - контрагенту/покупцю у т.ч. ТОВ "АПК Савинська" (код ЄДРПОУ 37010685).

На підставі висновків акту перевірки №115/20-01-22-47/37010685, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001092200 від 09.09.2013 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на "добавлену" вартість (як зазначено контролюючим органом в податковому повідомленні - рішенні) у розмірі 170941,60 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 113961,0 грн., штрафні санкції у розмірі 56980,60 грн.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ПП "Салфит".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" (в якості Покупця) та Приватним підприємством "Салфит" (в якості Продавця) 14.03.2012 року укладено договір № 140301, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця металопродукцію, найменування, кількість, асортимент та ціна якого встановлюється у відповідності до Специфікації.

Передумовою для укладення договору № 140301 від 14.03.2012 року було проведення ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" 13 березня 2012 року засідання тендерної комісії з питань координації закупівель товарів, робіт, послуг з метою придбання металопродукції та вибору контрагента - постачальника, за результатами якого постачальником було обрано ПП "Салфит", що підтверджується Протоколом засідання тендерної комісії №3 від 13.03.2012 р.

На виконання умов договору № 140301 від 14.03.2012 р. в червні 2012 року ПП "Салфит" здійснено поставку товару Позивачу в кількості 63,593 т на суму 683767,20 грн.

В підтвердження реальності виконання господарської операції за вищевказаним договором позивачем до суду надано видаткові накладні: від 07.06.2012 р. № РН-070602 - на суму 221242,58 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 36873,76 грн.; від 07.06.2012 р. № РН-070603 - на суму 57330,0 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 9555,0 грн.; від 08.06.2012 р. № РН-080602 - на суму 2808,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 468,10 грн.; від 08.06.2012 р. № РН-080605 - на суму 170114,28 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 28352,38 грн.; від 22.06.2012 р. № РН-220603 - на суму 150095,50 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 25015,92 грн.; від 22.06.2012 р. № РН-220602 - на суму 82176,24 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 13696,04 грн.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору між сторонами підписано ряд специфікацій, в яких вказується найменування, кількість, асортимент та ціна товару.

Поставка кожної з товарних позицій, зазначених у видаткових накладних передбачається наявними в матеріалах справи специфікаціями:

товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 07.06.2012 р. № РН-070602 підтверджується Специфікацією № 3 від 14.03.2012 р.;

товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 07.06.2012 р. № РН-070603 підтверджується Специфікацією № 3 від 14.03.2012 р.;

товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 07.06.2012 р. № РН- 080602 підтверджується Специфікацією № 3 від 14.03.2012 р.;

товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 08.06.2012 р. № РН-080605 підтверджується Специфікацією № 3 від 14.03.2012 р.;

товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 22.06.2012 р. № РН-220602 підтверджується Специфікацією № 4 від 14.03.2012 р.;

товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 22.06.2012 р. № РН-220603 підтверджується Специфікацією № 4 та Специфікацією № 5 від 14.03.2012 р.

Транспортування товару здійснювалося зусиллями та транспортом ПП "Салфит" на склад Позивача, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 07.06.2012 р. № 07601; від 07.06.2012 р. № 70601/1; від 08.06.2012 р. № 342176; від 22.06.2012 р. № 342177.

Розвантажувальні роботи виконувалися власними силами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" за допомогою автокрана, що перебуває у власності останнього (свідоцтво про реєстрацію САЕ 369387) та автопогрузчика, придбаного у ВАТ "Цукровий завод" (договір №8-ОЗ 15/03/11/а) та працюючих на підприємстві вантажників. Функції машиніста крану автомобільного за сумісництвом виконувалися водієм автотранспортних засобів.

Товар приймався старшим комірником складського господарства ОСОБА_1 в матеріальний склад, який належить на праві власності Позивачу відповідно до договору купівлі - продажу нежитлового об'єкту від 15.03.2011 р.

До складу придбаного нежитлового об'єкту, зокрема, входять: будівля матеріального складу " 12" (цегла), загальною площею 1128,5 м2; склад " 63", загальною площею 81,9 м2; склад " 77" (шл/блок, цегла), загальною площею 78,0 м2.

Протягом проведення ремонтних робіт на заводі, товар зберігався та відпускався старшим комірником складського господарства в будівлі матеріального складу.

Придбаний товар використовувався підрядником Позивача, ТОВ "БРТП "АЛЬФА", який здійснював роботи з демонтажу та монтажу технологічного обладнання, виготовлення та монтажу нестандартного обладнання, монтажу трубної обв'язки, запірно-регулюючої арматури та насосів на об'єкті ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" на підставі Договору підряду № 3 АСС від 14.08.2012 р., наявного в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.3 Договору підряду № 3 АСС від 14.08.2012 р., матеріали для виконання робіт, у тому числі металопрокат, надаються підряднику замовником.

Крім того, матеріали використовувалися працівниками ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" при здійсненні поточного ремонту. Штатним розписом підприємства передбачена посада слюсаря, а також зварювальника.

Під час поставки товару, ПП "Салфит" на вимогу Позивача надані наступні податкові накладні: від 07.06.2012 р. № 16 на суму 221242,58 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 36873,76 грн.; від 07.06.2012 р. № 14 на суму 57330,0 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 9555, 0 грн.; від 08.06.2012 р. № 21 - на суму 2808,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 468,10 грн.; від 08.06.2012 р. № 24 - на суму 170114,28 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 28352,38 грн.; від 22.06.2012 р. № 80 - на суму 150095,50 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 25015,92 грн.; від 22.06.2012 р. № 81 - на суму 82176,24 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 13696,04 грн.

Як зазначав позивач в скарзі на податкове повідомлення - рішення, вищевказані податкові накладні були зареєстровані Позивачем в реєстрі податкових накладних підприємства та ПП "Салфит" в Єдиному реєстрі податкових накладних (№ 232, № 233, № 235, № 234). Наведене не оспорюється податковим органом.

Факт не реєстрації відповідачем не встановлено, не є підставою нарахувань.

Відповідно до п. 4.2. договору № 140301 від 14.03.2012 р. поставка товару здійснюється на умовах 50 % попередньої оплати вартості товару Позивачем.

ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" 19.03.2012 р. направлено лист (вих. № 64) на адресу ПП "Салфит" з проханням про зміну умов здійснення оплати товару, яке було задоволено останнім. Тому, оплата товару здійснювалася кількома траншами після одержання товару. В призначенні платежу містилося посилання на рахунок-фактуру або на договір купівлі-продажу, за яким здійснюється оплата.

Оплата товару здійснювалася платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи:

№ 744 від 11.07.2012 р. (сума платежу - 32000,0 грн.) на підставі рахунків-фактур № СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-070602 від 07.06.2012 р. та № СФ-0000382 від 21.05.2012 р.;

№ 764 від 24.07.2012 р. (сума платежу - 69500,0 грн.) на підставі рахунку-фактури №СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-080605 від 08.06.2012 р.;

№ 61 від 31.07.2012 р. (сума платежу - 20000,0 грн.) на підставі рахунку-фактури № СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-080605 від 08.06.2012 р.;

№ 118 від 07.08.2012 р. (сума платежу - 80000,0 грн.) на підставі рахунку-фактури №СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-080605 від 08.06.2012 р.;

№ 870 від 10.08.2012 р. (сума платежу - 42000,0 грн.) на підставі рахунку-фактури №СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-080605 від 08.06.2012 р.;

№ 179 від 20.08.2012 р. (сума платежу - 43000,0 грн.) на підставі рахунку-фактури №СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-080605 від 08.06.2012 р.;

№ 308 від 05.09.2012 р. (сума платежу - 100000,0 грн.) на підставі рахунку-фактури №СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-080605 від 08.06.2012 р.;

№ 984 від 26.09.2012 р. (сума платежу - 100000,0 грн.) на підставі рахунків-фактур № СФ-0000420 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-080605 від 08.06.2012 р., № СФ-0000421 від 30.05.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-070603 від 07.06.2012 р. та видаткової накладної № РН-080602 від 08.06.2012 р., № СФ-0000515 від 22.06.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-220603 від 22.06.2012 р.; № СФ-0000502 від 19.06.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-220602 від 22.06.2012 р.;

№ 1050 від 28.09.2012 р. (сума платежу - 200000,0 грн.) на підставі рахунків-фактур СФ-0000515 від 22.06.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-220603 від 22.06.2012 р., СФ-0000502 від 19.06.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-220602 від 22.06.2012 р.;

№ 1100 від 03.10.2012 р. (сума платежу - 100000,0 грн.) на підставі рахунку-фактури №СФ-0000515 від 22.06.2012 р. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-220603 від 22.06.2012 р.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.09.2013 рік, який міститься в матеріалах справи підтверджується, що станом на 01.10.2013 р. вартість товару, поставленого ПП "Салфит" на користь Позивача, була повністю сплачена.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Наявні в матеріалах справи документи, а саме: платіжні доручення та банківські виписки засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявні в матеріалах справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ з боку відповідача не має.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська документальної про проведення планової невиїзної перевірки ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) від 21.12.2012 р. №7210/224/36441206 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Будівництво та комплектації" (код ЄДРПОУ 36274510) за листопад 2011 року, ТОВ "Інфотерм" (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ "ПАСІФІК" (код ЄДРПОУ 316884481) за вересень 2011 року, БПП "Сура" (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ПП "СВ Гермес" (код ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

ТОВ "Ферріт-Д" взагалі не є контрагентом позивача та ніяким чином не відноситься до господарської операції, здійсненої між ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" та ПП "Салфит", а відомості по ланцюгу взаємовідносин вказаних підприємств не підтверджені ніякими доказами збоку відповідача по справі.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Отже, згідно матеріалів справи, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарській операції, при цьому, ПП "Салфит" було офіційно зареєстровано платником ПДВ на час здійснення господарських операцій та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Положеннями п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Отже, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 27.08.2013 р. №115/20-01-22-47/37010685 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. №0001092200 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо інших вимог, які не задоволені судом, то апеляційна скарга не містить доводів неправомірності рішення суду, в скарзі відповідач вказує лише щодо неправомірності рішення в частині задоволення позову, а позивачем в цій частині постанова не оскаржена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. по справі № 820/14161/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2014 р.