Постанова

від 22.05.2014 по справі 813/1986/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року справа № 813/1986/14

16 год. 01 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Олексяк І.Р.,

за участю:

представника позивача Кухарського І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства "Граніт" Львівської обласної організації Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

підприємство "Граніт" Львівської обласної організації Українського товариства глухих (далі - Підприємство «Граніт» ЛООУТГ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, (далі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог від 05.03.2014 року просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000762201 та №0000752201 від 24.02.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача №48/36/22-01/20824594 від 12.02.2013р. не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «НПКП «Техекспо» (далі - ТзОВ «НПКП «Техекспо») та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Юна Груп» (далі - (ТзОВ «Компанія Юна Груп») підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентами підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «НПКП «Техекспо», ТзОВ «Компанія Юна Груп», оскільки, як вбачається з актів перевірок вказаних контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. зі спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад. Крім того, з актів перевірок контрагентів вбачається відсутність у них основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період ТзОВ «НПКП «Техекспо», ТзОВ «Компанія Юна Груп» подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подав до суду клопотання про відкладення судового розгляд у справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника відповідача у судове засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - Підприємство «Граніт» ЛООУТГ зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.02.1999 року за №141510010008791, код за ЄДРПОУ - 20824594. Взятий на облік в органах Державної податкової служби України з 02.08.1004р. за №5004, перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул. Шевченка, 323, фактичне місцезнаходження: м.Львів, вул. Шевченка, 323.

Згідно з ліцензією серії АД №075092 позивач вправі здійснювати господарську діяльність, пов'язану з створенням об'єктів архітектури (будівництво об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії кладності).

На підставі направлення від 31.01.2014р. №55 та наказу від 31.01.2014р. №83, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка Підприємства «Граніт» ЛООУТГ (код ЄДРПОУ - 20824594) з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ та їх подальший вплив на правильність формування доходів та витрат по взаємовідносинах з ПП «Мегабуд-Захід» (код ЄДРПОУ - 36609873) за вересень 2012 року, ПП «Транс-Капітал» (код ЄДРПОУ - 38099245) за жовтень 2012 року, ПП «Гарант сервіс плюс» (код ЄДРПОУ - 37801554) за жовтень 2012 року, ТзОВ «НПКП «Техекспо» (код ЄДРПОУ - 30163213) за листопад 2012 року, ПП «Компанія Юна Груп» (код ЄДРПОУ - 37919830) за листопад 2012 року. За результатами перевірки складено акт №48/36/22-01/20824594 від 12.02.2013р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.44.6 ст.44, п.п.14.1.2 п.14.1 ст.14, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, проведені по нікчемних правочинах за 4 квартал 2012 року на загальну суму 1224273грн. в т.ч. по контрагенту ТзОВ «НПКП «Техекспо» на суму 807243грн. та контрагенту ПП «Компанія Юна Груп» за 4 квартал 2012 року на суму 257097грн.

2) п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 п.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях за листопад 2012 року на загальну суму 244855грн.в т.ч. по контрагенту ТзОВ «НПКП «Техекспо» на суму 83406грн. та контрагенту ПП «Компанія Юна Груп» за 4 квартал 2012 року на суму 244855грн.

На підставі Акта перевірки №48/36/22-01/20824594 від 12.02.2013р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено:

1) податкове повідомлення-рішення №000762201 від 24.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 36728,5грн. в т.ч. 244855грн. за основним платежем, 122427,5грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення №000752201 від 24.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 321371,25грн., в т.ч. 257097грн. за основним платежем та 64274,25грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2014р. №000762201 та №000752201 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «НПКП «Техекспо» (код ЄДРПОУ - 30163213) суд встановив наступне.

На виконання договору підряду П/Л-121387/НЮ від 05.09.2012р., укладеного між позивачем та ДП «Південна залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1», позивачем укладеного договір субпідряду №13/26 від 29.10.2012 року з ТзОВ «НПКП «Техекспо».

Відповідно до п.1.1 договору підряду П/Л-121387/НЮ від 05.09.2012р. замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТзОВ «НПКП «Техекспо») зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах, визначених замовником.

На підтвердження реальності виконання робіт за договором позивач надав копії таких документів: договору субпідряду №13/26 від 29.10.2012 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (роботи з благоустрою території ремонтно-екіпірувального депо Харківської вагонної дільниці) за листопад 2012 року, акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року.

Оплата за виконані ТзОВ «НПКП «Техекспо» роботи здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.12.2012р. №550 на суму 125930грн., від 10.01.2013р. №627 на суму 261894,04грн., від 25.04.2013р. №806 на суму 20000грн., від 30.04.2013р. №812 на суму 160867,84грн., від 20.05.2013р. на суму 30000грн., від 24.05.2013р. №868 на суму 105000грн., від 05.06.2013р. №904 на суму 100000грн., від 07.06.2013р. №916 на суму 165000грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 30.11.2012р. №33 на суму ПДВ 161448,65грн., яка отримана від ТзОВ «НПКП «Техекспо», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «НПКП «Техекспо», тим, що згідно з даними акта ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 30.10.2013р. №361/26-52-22-01-11/30163213 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «НПКП «Техекспо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р.» у ТзОВ «НПКП «Техекспо» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «НПКП «Техекспо» через відсутність у контрагента технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «НПКП «Техекспо» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «НПКП «Техекспо» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «НПКП «Техекспо» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «НПКП «Техекспо».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Компанія Юна Груп» (код ЄДРПОУ - 37919830) суд встановив наступне.

На виконання договору підряду №111-20/11 від 28.09.2012р., укладеного між позивачем та ТОВ «УНР ПІБ», позивачем укладеного договір будівельного субпідряду №29-10 від 29.10.2012 року з ПП «Компанія Юна Груп».

Згідно з п.1 договору будівельного субпідряду №29-10 від 29.10.2012 року субпідрядник (ПП «Компанія Юна Груп») зобов'язується за завданням підрядника (позивача) виконати роботи по об'єкту «Корпус для супроводжуючих осіб по вул.Зарічна в с.Гута Богородчанського району Івано-Франківська області - будівництво».

На підтвердження реальності виконання робіт за договором позивач надав суду копії таких документів: договору будівельного субпідряду №29-10 від 29.10.2012 року, акта №1 приймання-виконання будівельних робіт за листопад 2012 року, довідки про вартість виконаних робіт (та витрати) за листопад 2012 року.

Оплата за виконані ПП «Компанія Юна Груп» роботи здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.12.2012р. №548 на суму 65060грн., від 24.12.2012р. №574 на суму 50000грн., від 31.01.2013р. №656 на суму 100000грн., від 15.03.2013р. №731 на суму 65000грн., від 15.03.2013р. №732 на суму 45000грн., від 28.03.2013р. №761 на суму 110000грн., від 05.04.2013р. на суму 40375,40грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 29.11.2012р. №2 на суму ПДВ 83405,90грн., яка отримана від ПП «Компанія Юна Груп», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ПП «Компанія Юна Груп» тим, що згідно з даними акта ДПІ у Франківському районі м.Львова від 24.10.2013р. №355/22-40/37919830 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Компанія Юна Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2012р. по 31.12.2012р.» у ПП «Компанія Юна Груп» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ПП «Компанія Юна Груп» через відсутність відсутність у контрагента технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Компанія Юна Груп» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Компанія Юна Груп» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «Компанія Юна Груп» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «Компанія Юна Груп».

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ТзОВ «НПКП «Техекспо», ТзОВ «Компанія Юна Груп» відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «НПКП «Техекспо», ТзОВ «Компанія Юна Груп», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 24.02.2014р.№0000762201 та №0000752201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.02.2014р. №0000762201 та №0000752201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства "Граніт" Львівської обласної організації Українського товариства глухих судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) 20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 26.05.2014р.

Суддя А.Г.Гулик