Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/4969/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4969/14 20.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Трансбуд»

про стягнення 30 043,92 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славресурс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Трансбуд» (далі - відповідач) про стягнення 30 043,92 грн., в тому числі 28 857,28 грн. основного боргу, 865,74 грн. штрафу та 320,90 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору оренди екскаватора-навантажувача (Case - 580 Super R series II) № 45 від 29.07.2013 р. позивач надав послуги відповідачу по здійсненню робіт екскаватора-навантажувача (Case - 580 Super R series II) на об'єктах останнього, за які відповідач не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач з метою захисту власних прав та законних інтересів вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. порушено провадження у справі № 910/4969/14 та призначено її до розгляду на 15.04.2014 р.

Представники позивача в судовому засіданні 15.04.2014 р. позов підтримали в повному обсязі, 15.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/4969/14 від 26.03.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/4969/14 від 26.03.2014 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, клопотань і заяв не подав та не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.05.2014 р.

Представники сторін в судове засідання призначене на 20.05.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013 р. між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено Договір оренди екскаватора-навантажувача (Case - 580 Super R series II) № 45, відповідно до п. 1.1. якого, замовник надає послуги по здійсненню робіт екскаватором-навантажувачем (Case - 580 Super R series II) держ. номер 14037 АВ, на об'єктах замовника.

Згідно із п. 3.2. Договору, замовник здійснює безготівкові платежі на рахунок виконавця. Вартість послуг сплачується на наступних умовах: оплата 100 % вартості фактично підписаних актів прийому послуг, згідно з виставленими рахунками на підставі підписаних щотижневих актів надання послуг на протязі 3 банківських днів від дати підписання актів надання послуг.

У відповідності до п. 6.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р., за фінансовими розрахунками до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 63 282,30 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт № 1 від 28.08.2013 р. на суму 24 468,76 грн., № 2 від 30.09.2013 р. на суму 9 956,26 грн., № 3 від 31.10.2013 р. на суму 28 857,28 грн.

В свою чергу відповідач частково сплатив вартість наданих позивачем послуг на суму 34 425,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2034 від 24.09.2013 р. на суму 24 468,76 грн., № 2100 від 21.10.2013 р. на суму 9 956,26 грн.

Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним Договором щодо оплати наданих послуг в повному обсязі оплату не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 28 857,28 грн.

Позивач листом від 27.11.2013 р. звернувся до відповідача з претензією вих. № 129 про погашення наявної заборгованості.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку сплачено вказаного боргу не було, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, відповідач мав здійснити оплату згідно з виставленими рахунками на підставі підписаних щотижневих актів надання послуг на протязі 3 банківських днів від дати підписання актів надання послуг.

За загальним правилом, згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, з огляду на що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6. Договору сторони визначили, що у випадку порушення інтересів виконавця або замовника, сторона, яка порушила фінансові зобов'язання, зокрема не проведення розрахунків в обумовлені строки, потерпіла сторона має право застосувати до порушника фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3 % від суми боргу. Сплата штрафу не звільняє від сплати боргу.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

Позивач нарахував відповідачу на суму боргу в розмірі 28 857,28 грн. до сплати 865,74 грн. штрафу та за період з 06.11.2013 р. по 24.03.2014 р. включно (139 днів) до сплати 320,90 грн. 3 % річних, розрахунок яких є невірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно з перерахунком, здійсненим судом штраф має становити 865,72 грн. (28 857,28 грн. * 3 %), а 3 % річних 329,68 грн. (28 857,28 * 3 % * 139 / 365), водночас, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, позов в частині стягнення 3 % річних задовольняється в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Трансбуд» (03022, м. Київ, вулиця Кайсарова, будинок 7/9; код ЄДРПОУ 35838891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славресурс» (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, будинок 6-В, квартира 13; код ЄДРПОУ 37939071) 28 857 (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 28 коп. основного боргу, 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн. 72 коп. штрафу, 320 (триста двадцять) грн. 90 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014 р.

Суддя В.С. Ломака