Рішення

від 19.05.2014 по справі 913/1135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 травня 2014 року Справа № 913/1135/14

Провадження №8/913/1135/14

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 262420 грн. 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Сімейко А.І. - начальник юридичного відділу, - довіреність №06-05-72/579 від 11.04.2014 ;

від відповідача - Зубахіна А.О. - начальник юридичного відділу, - довіреність № 02/164 від 10.04.2014 , -

розглянувши матеріали справи, -

В С Т А Н О В И В :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з теплопостачання у сумі 239933,58 грн., надані йому у період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, 3% річних за період з 13.12.2011 по 08.04.2014 у сумі 17250,58 грн. та інфляційних втрат за період з 12.01.2012 по березень 2014 у сумі 5236,49 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №87 про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між сторонами 22.05.2003.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1135/14.

До початку судового засідання 19.05.2014 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач подав наступні заяви:

1)від 13.05.2014 за вих. №06-05/1-70 - про припинення провадження у справі щодо стягнення основного боргу у сумі 27784,52 грн. - у зв'язку з відсутністю предмету спору у зазначеній частині, - внаслідок чого сума основного боргу складає 212149,06 грн.;

2)від 14.05.2014 за вих. №06-05/1-71 - про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення:

інфляційних втрат у сумі 1745,49 грн., - внаслідок чого їх сума становить 3491,00 грн.;

3% річних у сумі 5750,20 грн., - внаслідок чого їх сума становить 11500,38 грн.

Отже, загальна сума позовних вимог становить 227140,44 грн. (212149,06 грн. + 3491,00 грн. + 11500,38 грн.).

Розглянувши ці заяви, суд дійшов висновку, що вони відповідають приписам ч. 4 ст. 22 ГПК України, а тому прийняв їх з метою врахування при вирішенні спору по суті.

З огляду на викладене провадження у справі у зазначених частинах не підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки зменшення позовних вимог не є відмовою від позову (абзац четвертий п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідач позов (з урахуванням вищезгаданих заяв позивача про зменшення позовних вимог) визнав повністю та заявив клопотання про розстрочку виконання рішення у цій справі згідно графіку, складеному та узгодженому сторонами, а саме: на період з червня 2014 року по квітень 2015 року, у сумах, вказаних у графіку (відзив на позовну заяву від 16.05.2014 за вих. №02/209).

Позивач у судовому засіданні підтвердив факт узгодження вищезгаданого графіка та висловив згоду на задоволення клопотання відповідача.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

22.05.2003 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №87 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1).

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на опалення та вентиляцію у період опалювального сезону та гаряче водопостачання - впродовж року.

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, передбачених договором (п.4.2.2).

Облік теплової енергії здійснюється приладами обліку , а у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, включаючи у грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлений відділом цін Луганської облдержадміністрації (п.6.1), за календарний місяць (п.6.2).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки без зарахування неустойки (п.7).

За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення (п.7.2.3).

Договір укладено на період з 01.06.2003 до 01.06.2004 (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п.10.2 договору (а.с.12-14;15-17).

Згідно додатку №1 до договору орієнтовна вартість теплової енергії у розрахунку на рік становить 72158,00 грн.; ціна за 1 Гкал - 96,52 грн. (без ПДВ) (а.с.14).

Позивач стверджує, що він у період з жовтня 2011 року по березень 2012 року надав відвідачеві послуг з теплопостачання на загальну суму 276386,33 грн., на підтвердження чого надав до справи наступні документальні докази:

акт від 19.10.2011 - про підключення відповідача до опалювальних мереж позивача та акт від 27.03.2012 - про відключення його від останніх (а.с.40-41);

рахунки (усі - за №87) на загальну суму 276386,33 грн., кожен з яких містить підпис особи, уповноваженої відповідачем на їх отримання (а.с.19-24).

Цей спір виник з наступних підстав.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач лише частково сплатив суму основного боргу - у розмірі 64237,27 грн. (276386,33 грн. - 212149,06 грн.).

З метою спонукання його до повної сплати вартості отриманих послуг з теплопостачання 17.05.2012 за вих. №16-20-931 позивач спрямував на його адресу претензію (а.с.25-26), факт отримання якої відповідач не заперечив, але заходів до сплати боргу не вжив, що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу у розмірі 212149,06 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) нарахував:

3% річних за період з 13.12.2011 по 08.04.2014 у сумі 11500,38 грн.

інфляційних втрат за період з 12.01.2012 по березень 2014 у сумі 3491,00 грн., - а разом 227140,44 грн., - які просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов визнав повністю.

Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та ст.ст.275-276 ГКУ, - тобто надав відповідачу послуги з теплопостачання у обсязі, визначеному договором.

За таких обставин відповідач, отримавши від позивача послуги з постачання теплової енергії на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Відповідач визнав факт отримання (поставки) послуг з постачання теплової енергії, а також факт їх часткової оплати.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №87 від 22.05.2003 на суму 212149,06 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Сторони надали до справи взаємно узгоджений план-графік оплати відповідачем суми боргу, нарахувань на нього та судового збору, згідно якому відповідач зобов'язаний у період з червня 2014 року по лютий 2015 року (включно) щомісячно сплачувати на користь позивача частку боргу у розмірі 21214,990 грн.; у березні 2015 року сплатити частку боргу у розмірі 21214,96 грн., а у квітні 2015 року - частку боргу у розмірі 20239,79 грн. (11500,38 грн. (3% річних) + 3491,00 грн. (інфляційні втрати) + 5248,41 грн. (судовий збір)).

Як встановлено пунктом 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

За таких обставин клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач на підставі платіжного доручення №1901 від 10.04.2014 на користь Державного бюджету України сплатив судовий збір у розмірі 5248,41 грн.

У зв'язку зі зменшенням ним позовних вимог до 227140,44 грн. відповідно до п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-УІ "Про судовий збір" сума судового збору становить 4542,81 грн.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 ст. 7 названого Закону з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у сумі 705,60 грн. (5248,41 грн. - 4542,81 грн.), - з приводу чого судом винесено спеціальну ухвалу.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 611, 612, 614, 623, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43,44,ч.2 ст.49,ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" - про стягнення 227140 грн. 44 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування", ідентифікаційний код 00220183, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, просп.Радянський, 59 Луганської області, - на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк Луганської області, Сєвєродонецька ТЕЦ - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 212149 (двісті дванадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 06 коп., 3 відсотки річних у сумі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн. 38 коп., інфляційні втрати 3491 (три тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового у сумі 5248 (п'ять тисяч двісті сорок вісім) грн. 41 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розстрочити виконання цього рішення господарського суду Луганської області, зобов'язавши Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування", ідентифікаційний код 00220183, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, просп.Радянський, 59 Луганської області, - сплатити на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк Луганської області, Свєвєродонецька ТЕЦ - борг наступним чином: у період з червня 2014 року по лютий 2015 року щомісячно сплачувати частку боргу у розмірі 21214 (двадцять одна тисяча двісті чотирнадцять) грн. 90 коп.; у березні 2015 року - сплатити частку боргу у розмірі 21214 (двадцять одна тисяча двісті чотирнадцять) грн. 96 коп.; у квітні 2015 року - сплатити частку боргу у розмірі 20239 (двадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 79 коп.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.05.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 23 травня 2014 року.

Суддя А.П.Середа