Рішення

від 19.05.2014 по справі 916/1021/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2014 р.Справа № 916/1021/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Ткаченко Л.В. згідно довіреності від 24.03.2014р.;

від відповідача: Лебеденко В.Є. директор згідно наказу;

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (м. Київ)

до відповідача: Приватного підприємства "ТЕС" (м. Одеса);

про стягнення 54576,24грн.

У засіданні суду оголошувалась перерва з 14.04.2014р. по 19.05.2014р. на підставі ст.77 ГПК України.

18.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ТЕС" про стягнення 54576,24грн.

Ухвалою суду від 19.03.2014р. порушено провадження у справі № 916/1021/14 за зазначеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні надав довідку про суму дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем станом на 16.05.2014р., яка становить 17686,88грн. Зазначену суму боргу, пеню, інфляційні втрати, штраф та 3% річних просив стягнути із відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні також надав довідку №34 від 16.05.2014р., згідно якої заборгованість по неоплачених видаткових накладних становить 17686,88грн. Не заперечував в засіданні суду проти боргу в сумі 17686,88грн., пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (надалі позивач) та Приватним підприємством "ТЕС" (надалі відповідач) укладено договір поставки № 38.

Предметом договору зобов'язання постачальника поставити товар покупцю, а покупця прийняти та сплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно умов п.3.1 договору товар постачається на підставі заявок покупця, підтвердженням заявок є виписані постачальником рахунок-фактури, які є додатками до договору та його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється на умовах передбачених в рахунок-фактурах.

За умовами п. 4.1 договору умови оплати-сплата 100% від вартості кожної поставки товару протягом 21 календарного дня с дати поставки.

Відповідно п. 7.2 договору за порушення покупцем строків сплати, покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суму заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати.

Пунктом 7.3 договору передбачено штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, якщо покупець порушив строки сплати більш ніж на 2 банківських дня.

Згідно п. 6.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., однак в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

На виконання умов договору №38 від 11.01.2013р., позивач поставив товар, а відповідач отримав товар згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи на загальну суму 47990,49грн., що не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено частково отриманий товар в сумі 30303,61грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 17686,88грн., згідно довідки про заборгованість станом на 16.05.14.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі станом на час подачі позову, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 47990,49грн.

У судовому засіданні відповідач та позивач надали довідки про стан заборгованості, згідно яких сума заборгованості становить 17686,88грн. станом на час розгляду справи, тобто під час розгляду справи відповідач сплатив основний борг в сумі 30303,61грн.

Відповідно до п.1-1. ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Отже, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 30303,61грн.

Таким чином, борг відповідача Приватного підприємства "ТЕС" перед позивачем становить 17686,88грн. і тому суд задовольняє позов у цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача Приватного підприємства "ТЕС" пеню у сумі 1124,74грн. та штраф в сумі 4799,05грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось вище, п.п. 7.2, 7.3 договору передбачено, що за порушення покупцем строків сплати, покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суму заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати та штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, якщо покупець порушив строки сплати більш ніж на 2 банківських дня.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд вважає, що розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача пені у сумі 1124,74грн. та штрафу в сумі 4799,05грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 259,55грн. та суму інфляційних в розмірі 404,41грн.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних в сумі 259,55грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 404,41грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги визнав, доказів повної сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 17686,88грн. основної заборгованості, 1124,74грн. - пені, 259,55грн. - 3% річних, 402,41грн.- інфляційних витрат, 4799,05грн.- штрафу, оскільки вимоги підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства і про припинення провадження у справі в частині стягнення 30303,61грн. за відсутністю предмету спору.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Приватного підприємства "ТЕС", оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 30303,61грн. основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ТЕС" (вул. Дальницька, буд. 25, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 21037303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (вул. Автозаводська, 72-А, м. Київ, 04114 та вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 22902499):

- 17686,88грн. - основної заборгованості,

- 1124,74 грн. - пені,

- 259,55 грн. - 3% річних,

- 402,41грн.- інфляційних,

- 4799,05грн.-штрафу,

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 23 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.