Постанова

від 20.05.2014 по справі 820/5509/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2014 р. № 820/5509/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Сковира Л.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових-повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.03.2014 року № 0003481702 та № 0003491702.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Барс-11» (код за ЄДРПОУ 37797302), ТОВ «Праксет-Харків» (код за ЄДРПОУ 30137712) та ТОВ «ВЛ-ТЕО» (код ЄДРПОУ 24790403). Посилання податкової інспекції на те, що контрагентами позивача порушено вимоги п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 198,6 ст. 198, п. 201.1, п. 201,6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI, як на підставу встановлення факту недотримання ним вимог податкового законодавства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позов та скасувати у повному обсязі оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив суду, що перевірка позивача була обумовлена наявністю інформації, що свідчить про порушення ТОВ «Барс-11» (код за ЄДРПОУ 37797302), ТОВ «Праксет-Харків» (код за ЄДРПОУ 30137712) та ТОВ «ВЛ-ТЕО» (код ЄДРПОУ 24790403) (контрагентами позивача) податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Така інформація висвітлена в актах перевірок, що складені ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013 року № 344/22.2-10/37797302, Основ'янською МДПІ м. Харкова ДПС у Харківській області від 01.03.2013 року № 245/221/30137712, від 21.09.2012 року № 802/222/30137712 та від 22.10.2012 року №916/221/30137712, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 06.11.2012 року № 880/22-225/24790403 та від 18.06.2012 року № 573/22-225/24790403. Під час проведення перевірки позивача податковим органом було встановлено, порушення п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 198,6 ст. 198, п. 201.1, п. 201,6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних позивачем з ТОВ «Барс-11» (код за ЄДРПОУ 37797302) у липні 2012 року, з ТОВ «Праксет-Харків» (код за ЄДРПОУ 30137712) у липні, серпні та вересні 2012 року, з ТОВ «ВЛ-ТЕО» (код ЄДРПОУ 24790403) у серпні 2011року та січні 2012року. Внаслідок цього відповідач робить висновок про порушення позивачем п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 198,6 ст. 198, п. 201.1, п. 201,6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI і на цих підставах здійснює донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 38 283,00 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 25 025,36 грн.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 пройшла передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, про що видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_14 від 28.01.09 та взятий на облік в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за № 291-27.10.2004 року, є платником податку на прибуток (а.с. 61, т.с. 1). Вид діяльності за оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (а.с. 59, т.с. 1).

Головним державним ревізором-інспектором Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області Барковою Ю. В. була проведена документальна планова перевірка щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, якою встановлена відсутність у позивача документального підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю з ТОВ «Барс-11», з ТОВ «Праксет-Харків», з ТОВ «ВЛ-ТЕО» , відсутність обов'язкових реквізитів в податкових накладних, які були видані ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ВЛ-ТЕО», наявність у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних розбіжностей між позивачем та названими контрагентами, що свідчить про порушення позивачем п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 198,6 ст. 198, п. 201.1, п. 201,6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 року № 0003481702 та № 0003491702, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 38 283,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19 141,50 грн. - всього з податку на додану вартість 57 424,50 грн. та з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 25 025,36 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 256,34 грн. - всього з податку на доходи фізичних осіб 31 281,70 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу вимог абзацу а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені законодавчі приписи, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на доходи фізичних осіб на суму вартості поставлених товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реальної поставки товару та безпосередній зв'язок витрат на оплату цього товару з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання його у власній господарській діяльності або ж призначення останніх для такого використання.

Судом встановлено, що позивач, з метою здійснення своєї підприємницької діяльності укладав договори поставки з:

1. ТОВ «Барс-11» (код за ЄДРПОУ 37797302) договір поставки від 02.07.12 за № 07021. На виконання вказаного договору ТОВ «Барс-11» у липні 2012 року поставляло позивачу пломби свинцеві, пломби пластикові, дріт пломбувальний, шпагат банківський, пломбіратори, етикетки на загальну суму 76748,97 грн., в т.ч . ПДВ 12791,49 грн. та виписало податкові накладні: № 1 від 02.07.2012, № 2 від 02.07.12, № 14 від 03.07.12, № 25 від 04.07.12, № 81 від 12.07.12, № 88 від 12.07.12, № 98 від 13.07.12, № 183 від 25.07.12, № 195 від 27.07.12 (а.с. 142-151, т.с. 1), видаткові накладні: № 20705 від 02.07.12, № 20706 від 02.07.12, № 30703 від 03.07.12, № 40702 від 04.07.12, № 120708 від 12.07.12, № 120709 від 12.07.12, № 130706 від 13.07.12, № 250706 від 25.07.12, № 270703 від 27.07.12. Товар поставлявся позивачу власними силами постачальника ТОВ «Барс-11», котрий скористався транспортним агентством ТОВ «Делівері» (код за ЄДРПОУ 31738765), про що свідчать квитанції про прийняття вантажу транспортним агентством ТОВ «Делівері» від ТОВ «Барс-11»: №К1-3-37265 від 02.07.12, №К1-3-37341 від 04.07.12, №К1-3-37402 від 15.07.12, №К1-3-37431 від 15.07.12, №К1-3-37523 від 27.07.12 ,та акти отримання вантажу ФО П ОСОБА_2 №А-К1-3-37265 від 04.07.12, №А-К1-3-37341 від 06.07.12, №А К1-3-37402 від 17.07.12, №А К1-3-37431 від 17.07.12, №А К1-3-37523 від 30.07.12. Сплата отриманого вантажу підтверджено роздруківками банківських виписок з електронної бази.

2. ТОВ «Праксет-Харків» (код за ЄДРПОУ 30137712) договір поставки від 02.07.12 за № 71216 .За укладеною угодою, липні, серпні, вересні 2012 року ТОВ «Праксет-Харків» поставило ФО-П ОСОБА_2 господарчі товари, побутову хімію, етикетку, бланки, папір на загальну суму 110644,42 грн., в т.ч . ПДВ 18440,74 грн., про що свідчать податкові накладні: № 73 від 06.07.12, № 164 від 16.07.12, № 179 від 17.07.12, № 16 від 03.08.12, № 55 від 15.08.12, № 19 від 03.09.12, № 20 від 03.09.12, видаткові накладні: № 0607-06 від 06.07.12, № 1607-07 від 16.07.12, № 1707-05 від 17.07.12, № 0308-7 від 03.08.12, № 1508-3 від 15.08.12, № 0309-4 від 03.09.12, № 0309-5 від 03.09.12. Позивач доставляла товар зі складу постачальника до складу покупця своїм транспортним засобом та за свій рахунок.

3. ТОВ «ВЛ-ТЕО» (код 24790403) договір поставки від 01.07.11 за № 11 07. За укладеною угодою, серпні 2011 року та січні 2012 року ТОВ «ВЛ-ТЕО» поставило ФО-П ОСОБА_2 господарчі товари, побутову хімію, етикетки на загальну суму 44362,21 грн., в т.ч . ПДВ 7393,70 грн., про що свідчать податкові накладні: № 5 від 01.08.11, № 6 від 01.08.11, № 76 від 19.08.11, № 13 від 16.01.12, № 15 від 17.01.12, видаткові накладні: № 10805 від 01.08.11, № 10806 від 01.08.11, № 190802 від 19.08.11, № 160117 від 16.01.12, № 170117 від 17.01.12. ТОВ «ВЛ-ТЕО» здійснювало поставку товару позивачу за допомогою ТОВ «ТРК Альянс» (код за ЄДРПОУ 37104463) та оплачувало поставку, згідно товарно-транспортних накладних: серія 01АА №707338 від 03.08.11, серія 01АА №707340 від 19.08.11, серія 01АА №707350 від 17.01.12.

Згідно з акту перевірки позивача (сторінки акту перевірки 7) та наданих суду документів, суд приходить до висновку про відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості за взаємовідносинами позивача з названими контрагентами.

Дослідивши вказані податкові та видаткові накладні, суд встановив, що вони відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені первинні бухгалтерські документи недійсними.

Судом також встановлено, що на підставі податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 38 283,00 грн., про що свідчать декларації з ПДВ, а суму у розмірі 25 025,36 грн. до валових витрат, згідно податкових декларацій про майновий стан.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що підставою для висновку про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту стали висновки про наявність фактів, що свідчать про порушення ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ВЛ-ТЕО» податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (акти перевірок, які складені ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013 року № 344/22.2-10/37797302, Основ'янською МДПІ м. Харкова ДПС у Харківській області від 01.03.2013 року № 245/221/30137712, від 21.09.2012 року № 802/222/30137712 та від 22.10.2012 року №916/221/30137712, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 06.11.2012 року № 880/22-225/24790403 та від 18.06.2012 року № 573/22-225/24790403).

В актах зокрема зазначено, що правочини вчинені ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ВЛ-ТЕО» зі своїми контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій (п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України ) та згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суперечать інтересам держави і є нікчемними, як слід, правочини, які були здійснені позивачем з ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ВЛ-ТЕО» також є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і є недійсними нікчемними.

Виходячи з цього, відповідач вважає, що позивач повинен нести відповідальність за дії або бездіяльність його контрагентів - ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «ВЛ-ТЕО» та за дії або бездіяльність постачальників названих контрагентів в сфері зловживання ними системою оподаткування, саме тому і здійснює відповідні нарахування грошових зобов'язань.

Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене вище відповідно до приписів ч.ч.4-5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договором із зазначеним вище контрагентом, сплати їх вартості, подальшого використання у діяльності, тощо.

Так із досліджених в судовому засіданні договорів поставок укладених позивачем - постачальником з покупцями ТОВ ТД «Постачальник-2007» (код за ЄДРПОУ 35127494), ТОВ «Аверс К» (код за ЄДРПОУ 32176486), ТОВ "Міхаель Хубер Україна" (код за ЄДРПОУ 33496053), ПП «Папiр-Сервiс» (код за ЄДРПОУ 24389327), ФОП ОСОБА_5 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3), ПАТ «Харкiвський Котельно- Механічний завод» (код за ЄДРПОУ 24330995), ПАТ «ВБД Україна»/Філія ПАТ «ВБД Україна» - «ХМК» (код за ЄДРПОУ 35325369), ТОВ «Укрмашінструмент» (код за ЄДРПОУ 31236989), ФОП ОСОБА_6 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_4), ТОВ ВКФ «Спліт» (код за ЄДРПОУ 30226833), ПВНВП «Укрекспо-Процес» (код за ЄДРПОУ 14148031), ТОВ «ТехноЮГ» (код за ЄДРПОУ 23863399), ДП Черн. областний ВТЦ Стандартизації і метрології «Чернігівоблагростандарт» (код за ЄДРПОУ 05500641), ФОП ОСОБА_7 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_8 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_6), ПП «АСВА» (код за ЄДРПОУ 13646181), ПП «ТОР Захiд» (код за ЄДРПОУ 31830637), ТОВ «Виробничо-Комерційний Центр Олеум» (код за ЄДРПОУ 24149451), ФОП ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_7), ТОВ «ВВС» (код за ЄДРПОУ 25307515), ТОВ «АО БІЗНЕСТЕХНІКА» (код за ЄДРПОУ 33942672), ТОВ "КОМПЛЕКТ-ЕЛЕКТРО" (код за ЄДРПОУ 33422238), ФОП ОСОБА_10 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_8), ФОП ОСОБА_11 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_12 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_13 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_11), ФОП ОСОБА_14 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_12), ТОВ «Полiграфмаркет» (код за ЄДРПОУ 24756990), ТОВ "ТОНАР" (код за ЄДРПОУ 13679269), ПП «У ПАНИ ШАРИНОЙ» (код за ЄДРПОУ 36931354) , виписок з банків , видаткових накладних , квитанцій про приймання вантажу ТОВ «Делівері» від позивача , податкових накладних , книги обліку доходів та витрат, довіреностями на отримання ТМЦ , рахунками бухгалтерського обліку (копії вказаних документів наявні у матеріалах справи), вбачається, що позивачем здійснено реальне придбання товару у ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «ВЛ-ТЕО» та використання його в своїй господарській діяльності.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при її проведені посадовою особою відповідача ретельно було вивчено лише акти перевірок ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ВЛ-ТЕО», а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, досліджувались не повністю.

Суду не доведені висновки податкових органів щодо ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ВЛ-ТЕО» про нереальність здійснення ними господарських операцій, які викладені в актах перевірки ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013 року № 344/22.2-10/37797302 , Основ'янською МДПІ м. Харкова ДПС у Харківській області від 01.03.2013 року № 245/221/30137712, від 21.09.2012 року № 802/222/30137712 та від 22.10.2012 року №916/221/30137712, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 06.11.2012 року № 880/22-225/24790403 та від 18.06.2012 року № 573/22-225/24790403 .

Через те, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, що відповідає вимогам викладеним в п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби». В той час, як функція податкового щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Таким чином, викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки висновки суб'єкта владних повноважень про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «ВЛ-ТЕО» зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що угоди укладені між позивачем та ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «ВЛ-ТЕО» мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат за договорами, укладеними з ТОВ «Барс-11», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ВЛ-ТЕО» необґрунтованими.

Крім того, при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, суд зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами податкового законодавства суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.70 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.09 судом було зазначено, якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або будь-яких вказівок на поінформованість про таке порушення, все ж карають одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльності постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і щодо якого у нього не було засобів відстеження та забезпечення його старанності, то влада виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісних дій своїх контрагентів в сфері зловживання системою оподаткування ПДВ. Отже суд приходить до висновку про те, що позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податків.

Окрім цього, суд зауважує, що згідно змісту акту від 28.02.14 № 373/20-34-17-01-07/НОМЕР_13 фахівцем Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не було встановлено жодного порушення безпосередньо позивачем податкового або іншого законодавства.

Судом встановлено, що висновки викладені в акті перевірки позивача, зроблені без достатнього вивчення первинних документів підприємця, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкових повідомлень - рішень та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

У зв'язку з тим, що відповідач не мав належних підстав для збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 38 283,00 грн., то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 141,50 грн. Також, якщо відповідач не мав належних підстав для збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 25 025,36 грн., то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в в розмірі 6 256,34 грн.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160,163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових-повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.03.2014 року № 0003481702 та № 0003491702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61054, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_13 , інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв