Ухвала

від 21.05.2014 по справі 802/220/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/220/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Безрукової О.А., Лопука В.О., Тимченка О.У.

відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Бершадський електротехнічний завод" до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Бершадський електротехнічний завод" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Бершадської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000051200 від 07.11.2013р. Позовні вимоги мотивовано тим, що Бершадською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ "Бершадський електротехнічний завод", про що складено акт № 72/22/05769219 від 20.09.2013р. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512200 від 07.11.2013р. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Бершадською ОДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПАТ "Бершадський електротехнічний завод" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "ТБ "Молдавкабель" (ТОВ "Прогрес Глобал"), за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., наслідки якої відображені в акті № 72/22/05769219 від 20.09.2013р. На підставі висновків вказаного акту перевірки, Бершадською ОДПІ за наслідками розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512200 від 07.11.2013р.

Підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства стало те, що Бершадською ОДПІ було отримано від ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області акт № 32/22-0/24118918 від 18.07.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Глобал", код за ЄДРПОУ 24118918 з питань господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р.

В змісті даного акту перевіряючими зазначено, що виїзну позапланову перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що місцезнаходження платника податків та його посадових осіб не встановлено. При проведенні аналізу наявної інформації в ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області та постанов старшого слідчого в ОВС ГСУ ФР Міндоходів України від 01.06.2013р. та старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Шеремета С.П. від 08.04.2013р. встановлено, що в провадженні ГСУ ФР Міндоходів України перебуває кримінальне провадження за № 32012110060000109, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 212 ч. 3 КК України. За результатами проведених заходів не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Прогрес Глобал" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

З урахуванням встановлених зустрічною звіркою ТОВ "МБ"Молдавкабель" (ТОВ "Прогрес Глобал") обставин, посадовою особою Бершадської ОДПІ зроблено висновок, що документи, складені ТОВ "МБ"Молдавкабель" (ТОВ "Прогрес Глобал"), які знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку ПАТ "Бершадський електротехнічний завод", оформлено всупереч вимогам діючого законодавства України. Тому усі операції з придбання ТМЦ у ТОВ "ТБ "Молдавкабель" (ТОВ "Прогрес Глобал") не спричиняють реального настання правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2011р. та 11.01.2012р. між ПАТ "Бершадський електротехнічний завод" (за договором - Покупець) та ТОВ "ТБ "Молдавкабель" (за договором - Постачальник) були укладені договори поставки № 110111 та № 110112 (т. 1 а.с. 52, 53) відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві електротехнічну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти дану продукцію і своєчасно її оплатити в порядку і на умовах, визначених даними Договорами. Строк дії договорів до 31.12.2011р. та 31.12.2012р. відповідно.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.п. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог п.п. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано рішення суду (обвинувального вироку суду у кримінальній справі) або іншого належного доказу на підтвердження відсутності факту реального здійснених позивачем господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 травня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Сторчак В. Ю.