Рішення

від 21.05.2014 по справі 902/198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2014 р.

Справа № 902/198/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В, , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства "Одеська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012)

до : Приватного підприємства "Ліпром" (вул. Тракторна, 56, м. Погребище, Вінницька область, 22200)

про стягнення 80 673 грн. штрафу та додаткових витрат

За участю представників сторін:

позивача: Гамарц О.С. - за довіреністю;

відповідача: Трубніков Д.М. - за довіреністю.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Ліпром" 80673 грн штрафу та додаткових витрат.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 25.03.14 р. справа № 902/198/14 передана судді Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 25.03.14 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 16.04.14 р.

Ухвалою суду від 16.04.14 р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 21.05.14 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача позов визнав частково, просив суд при вирішенні справи врахувати скрутне матеріальне становище підприємства та стягнути 0,5 проїзної плати.

Поряд з тим, через канцелярію суду 21.05.14 р. від останнього надійшла заява (вх.08-46/4842/14) про відкладення розгляду справи в зв''язку зі вступом до участі у справі нового представника.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.

Зважаючи на строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України та той факт, що відповідачем в обгрунтування поданого клопотання не надано жодного доказу, клопотання Приватного підприємства "Ліпром" про відкладення розгляду справи на іншу дату підлягає відхиленню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В жовтні 2013 року Приватним підприємством "Ліпром" за залізничною накладною №33598459 у залізничному вагоні №65385510 зі станції Уладовка Південно - Західної залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці, одержувач вантажу ПАТ ММК ім.Ілліча відправлено вантаж - брухт чорних металів із зазначенням у накладній маси вантажу 61 700 кг.

В процесі перевезення залізницею вантажу на попутній станції прямування Котовськ Одеської залізниці здійснено перевірку маси вантажу вагону № 65385510 за результатами якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у вказаній накладній № 33598459, про що складено комерційний акт БК № 391878/61 від 15.10.2013 року.

Зі змісту даного акту акта вбачається, що фактична маса вантажу у вказаному вагоні на 5 600 кг менша ніж зазначено в документах на відправку; перевірку маси вантажу у вагоні № 65385510 проведено на 150-ти т. електромеханічних вагонних вагах станції Котовськ Одеської залізниці (повірка 15.09.2013 року, що підтверджується технічним паспортом ваг). При проведенні перевірки виявлено: брутто 79 300 кг., тара по документу 23200 кг., нетто - 56 100 кг. Також, в акті зазначено наступне: вагон справний, навантаження у вагоні рівномірне нижче бортів на 10-15 см., маркування білою фарбою; вантаж запакований; маркування не порушено.

В зв'язку із неправильним зазначенням маси вантажу у залізничній накладній № 33598459 позивач звернувся з відповідним позовом про стягнення штрафу з вантажовідправника.

Крім штрафу, позивачем заявлено до стягнення 633 грн. додаткових витрат, пов''язаних з переважуванням спірного вагону, які складаються із плати за користування в сумі 28,80 грн., збір за маневрову роботу - 480,72 грн та 123,48 грн. збору за переважування на підставі акту загальної форми №45 від 15.10.13 р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст.908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статут залізниць України згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 з подальшими змінами та доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що Статутом визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно із п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Частинами 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Пунктами 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, встановлено, що на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року № 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

Вимогами ч.1 ст.30 Статуту залізниць України передбачено, що завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником з відображенням способу визначення у накладній.

Відповідно до ч.4 ст.52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Згідно із ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частинами 1, 2 ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Таким чином, відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник , оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки на чому також наголошено в п.6.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (з наступними відповідними змінами та доповненнями).

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема, щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.

Отже, складений 15.10.13 р. комерційний акт БК №391878/61, яким зафіксовано факт невідповідності в залізничній накладній маси вантажу є належним доказом зазначених обставин, а тому суд вбачає наявність підстав для покладення на Приватне підприємство "Ліпром", як на вантажовідправника, відповідальності за внесення невірних відомостей до перевізних документів.

Провізна плата, як зазначено в накладній № 33598459 (вагон № 65385510), складає 16008,00 грн., а тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачеві штраф у сумі 80040 грн. (16008,00 грн.*5).

Разом з тим стосовно вимоги про стягнення штрафу суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки .

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки , що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій .

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На можливості зменшення розміру штрафу з урахуванням усіх конкретних обставин справи при розгляді справ аналогічної категорії наголошено також в п.6.4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги те, що штрафна санкція вантажовідправника, передбачена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є досить значною, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу, відсутність збитків у позивача тощо.

Також при зменшенні розміру штрафу судом враховано важкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується фінансовими звітами за перший квартал 2014 року.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 0,5 проїзної плати, тобто, до 8004,00 грн.

Крім того, підлягають до стягнення 633 грн. додаткових витрат, які понесла залізниця пов''язаних з переважуванням спірного вагону, які складаються із плати за користування в сумі 28,80 грн., збір за маневрову роботу - 480,72 грн та 123,48 грн. збору за переважування на підставі акту загальної форми №45 від 15.10.13 р.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення розміру штрафу та з урахуванням відсутності реальних збитків для залізниці та інших осіб, нестворення небезпеки на залізничному транспорті.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ліпром" (код ЄДРПОУ 37179591, вул. Тракторна, 56, м. Погребище, Вінницька область, 22200) на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" (код ЄДРПОУ 01071315, вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012) 8004,00 грн. штрафу, 633,00 грн. додаткових витрат та 1827,00 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 72036,00 грн. штрафу відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 травня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012)

3 - відповідачу (вул. Тракторна, 56, м. Погребище, Вінницька область, 22200)