Рішення

від 22.05.2014 по справі 22-ц/796/5713/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/795/5713/2014 Головуючий у 1 - й інстанції: Кізюн Л.І.

Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Калініній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року в цивільній справі за позовом Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року Всеукраїнській Об'єднаній Кредитній спілці «Сузір'я» відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Всеукраїнська Об'єднана Кредитна спілка «Сузір'я» звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції не відповідає дійсним обставинам справи, грунтується на припущеннях, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що наявна в матеріалах справи розписка від 27.03.2008 року не є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт повернення ОСОБА_4 Всеукраїнській Об'єднаній Кредитній спілці «Сузір'я» заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року. Дана розписка не містить відтиску печатки кредитної спілки, зазначення коду ЄДРПОУ, штампу каси або інших реквізитів, які б свідчили про оприбуткування позивачем до каси кредитної спілки зазначених в розписці коштів. В даній розписці також не розмежовано, яка саме сума коштів спрямована на погашення заборгованості по тілу кредиту, а яка на погашення відсотків за користування коштами за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року. Також зазначає, що на неодноразові клопотання позивача судом 1-ї інстанції не досліджувався оригінал розписки від 27.03.2008 року, а з наявної в матеріалах справи ксерокопії не можливо встановити достовірність підпису голови правління Кредитної спілки «Сузір'я» ОСОБА_5. Безпідставними на думку апелянта є висновки суду 1-ї інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки такі висновки спростовуються дослідженими в судовому засіданні прибутковими касовими ордерами та виписками з касових книг. З даних документів вбачається, що останній платіж відповідачем було здійснено 18.05.2011 року, а тому строк позовної давності було перервано і підстав стверджувати про пропущення позивачем строків позовної давності немає. Крім того, судом 1-ї інстанції порушувалися вимоги ЦПК України, зокрема, в частині не надання представнику позивачу матеріалів справи для ознайомлення.

В судовому засіданні представник позивача Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» ОСОБА_5 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2005 року між Всеукраїнською Об'єднаною Кредитною спілкою «Сузір'я» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання кредиту №159, відповідно до умов якого, спілка передає в користування позичальнику кредит в розмірі не більше 300 000 грн., а позичальник погашає дану позику зі сплатою 30 % річних на суму несплаченого залишку.

Вказаним договором встановлено, що спілка передає кредит позичальнику довільними сумами (траншами) безготівковим розрахунком або готівкою, що підтверджується відповідними касовими та банківськими документами. Перший транш в сумі 40 000 грн. передається готівкою в день підписання договору.

З досліджених судом копій видаткових касових ордерів та банківських виписок вбачається, що Всеукраїнською Об'єднаною Кредитною спілкою «Сузір'я» ОСОБА_4 за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року було надано грошові кошти на загальну суму 284 000 грн.

01.02.2010 року відбулося засідання кредитного комітету Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я», оформлене протоколом №2, на якому було прийнято рішення про встановлення величини щомісячного платежу ОСОБА_4 за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року на рівні 50 000 грн. на місяць.

ОСОБА_4 свої обов'язки за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року, належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, а тому позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відмовляючи Всеукраїнській Об'єднаній Кредитній спілці «Сузір'я» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідачем надано суду розписку від 27.03.2008 року, яка підтверджує факт повернення ОСОБА_4 Всеукраїнській Об'єднаній Кредитній спілці «Сузір'я» заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення заборгованості по кредиту, оскільки відповідачем останній платіж за кредитним договором було здійснено в лютому 2010 року, а тому саме з даного часу позивачу було відомо про порушення відповідачем його прав.

Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Розділом 3 кредитного договору №159 від 06.10.2005 року встановлено, що після отримання позичальником кредиту, позичальник зобов'язується повністю сплатити зафіксовану суму кредиту кредиторові протягом не більше 12 місяці здійснюючи рівномірні щомісячні платежі у сумі не менше 10% наданого кредиту.

При здійсненні кожного платежу доля процентів (доходу) за користування кредитом стягується першою та нараховується із розрахунку 30% річних на суму несплаченого залишку кредиту. Залишок платежу використовується на погашення основної суми кредиту.

З наявних в матеріалах справи квитанцій прибуткових касових ордерів від 06.03.2007 року, 18.04.2007 року, 23.07.2007 року, 16.08.2007 року, 20.09.2007 року, 09.11.2007 року, 06.12.2007 року, 05.02.2010 року, 18.05.2011 року вбачається, що ОСОБА_4 в касу Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» на погашення заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року було внесено 159 500 грн. З додатку №1 до кредитного договору №159 від 06.10.2005 року вбачається, що дані кошти кредитною спілкою були спрямовані на погашення відсотків за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року.

В подальшому ОСОБА_4 свої обов'язки за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року становить 1 055 086,67грн., в тому числі: 284 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 557 720,79 грн. - заборгованість за відсотками; 60 638,31 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту; 152 727,57 грн. - інфляційні втрати.

Оскільки факт не виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору №159 від 06.10.2005 року достовірно встановлений, то наявні всі правові підстави для стягнення з нього на користь позивач заборгованості за даним кредитним договором в судовому порядку на загальну суму 1 055 086,67грн.

Висновки суду 1-ї інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно вимог ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України).

З наявного в матеріалах справи прибуткового касового ордеру №3 вбачається, що ОСОБА_4 до каси кредитної спілки останній платіж в сумі 2000 грн. за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року було здійснено 18 травня 2011 року. Таким чином, перебіг позовної давності за останнім платежем починається з 19.05.2011 року і закінчується 19.05.2014 року. З позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року кредитна спілка звернулася 20 листопада 2013 року, тобто в межах строку позовної давності встановленого ст.257 ЦК України.

Висновки суду 1-ї інстанції про те, що прибуткові касові ордери №3 від 05.02.2010 року, №3 від 18.05.2011 року та витяги з касової книги не є належними доказами сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року, оскільки з них не вбачається даних, які б свідчили про внесення коштів саме ОСОБА_4, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320.

Так, за визначенням пункту 1.2 даного Положення оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній мірі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

При цьому суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Розділом 3 Положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється. Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

Пунктами 4.2 та 4.3 Положення, в свою чергу, визначено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Так, з наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерів №3 від 05.02.2010 року, №3 від 18.05.2011 року вбачається, що їх форма та зміст повністю відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320. В них, зокрема, зазначено, що грошові кошти в сумі 25 000 грн. та 2000 грн. прийнято від ОСОБА_4, підставою внесення коштів до каси кредитної спілки є платіж по кредиту згідно кредитного договору №159 від 06.10.2005 року. На підставі даних прибуткових касових ордерів бухгалтером кредитної спілки було здійснено відповідні записи в касовій книзі та відображено у відповідних облікових бухгалтерських регістрах.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прибуткові касові ордери №3 від 05.02.2010 року, №3 від 18.05.2011 року та витяги з касової книги є належними та допустимими доказами сплати ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року. Оригінали касових книг були досліджені в суді апеляційної інстанції.

Твердження відповідача про те, що 05.02.2010 року та 18.05.2011 року він фактично не міг внести кошти в касу Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я», оскільки в періоди з 01.02.2010 року по 12.02.210 року та з 16.05.2011 року по 28.05.2011 року перебував у відрядженні в місті Полтаві, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки перебуваючи у відрядженні для проведення переговорів з метою підписання підрядних договорів, у ОСОБА_4 не було будь-яких перешкод для того, щоб прибути до Києва та внести кошти в касу кредитної спілки.

Висновки суду 1-ї інстанції про те, що наявна в матеріалах справи розписка від 27.03.2008 року підтверджує факт повернення ОСОБА_4Всеукраїнській Об'єднаній Кредитній спілці «Сузір'я» заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, з оглядку на таке.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, з системного аналізу норм законодавства України вбачається, що повернення кредиту юридичній особі підтверджується фактом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи, відкритий в установі банку та/або внесення коштів в касу підприємства, установи, організації, як наслідок, подальше відображення отриманих коштів в бухгалтерському обліку підприємства, установи, організації.

Доказом зарахування коштів на розрахунковий рахунок, відкритий в установі банку, може бути банківська виписка, квитанція банківської установи, в свою чергу доказом зарахування коштів в касу підприємства є прибутковий касовий ордер (квитанція до прибуткового касового ордеру).

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що зазначені в розписці від 27.03.2008 року кошти були оприбутковані Всеукраїнською Об'єднаною Кредитною спілкою «Сузір'я» в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року матеріали справи не містять. ОСОБА_4 не надано суду доказів, які б підтверджували факт неможливості внесення ним коштів до каси кредитної спілки та/або на відповідний розрахунковий рахунок позивача відкритий в установі банку.

Крім того, відповідач, стверджуючи, що грошові кошти на погашення заборгованості по кредиту були передані ним по розписці голові правління кредитної спілки ОСОБА_5, з 2008 року не звертався до правоохоронних органів та/або інших органів фінансового контролю з заявою про порушення головою правління Кредитної спілки «Сузір'я» ОСОБА_5 фінансової дисципліни в частині не оприбуткування отриманих від нього коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року. За фактом не оприбуткування отриманих від відповідача за розпискою від 27.03.2008 року коштів голова правління Кредитної спілки «Сузір'я» ОСОБА_5 до кримінальної та/або іншої відповідальності не притягувався.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати, що відповідачем погашено заборгованість за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року немає.

Проте судом 1-ї інстанції не взято до уваги вказані вимоги закону та обставини справи, як наслідок, ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року про відмову Всеукраїнській Об'єднаній Кредитній спілці «Сузір'я» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року на загальну суму 1 055 086,67 грн., з яких: 284 000 грн. - заборгованості за кредитом; 557 720,79 грн. - заборгованості за відсотками; 60 638,31 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту; 152 727,57 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 грн.

Керуючись ст.ст. 256,257, 261,525,526, 625, 1050 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» (код ЄДРПОУ 25881964) заборгованості за кредитним договором №159 від 06.10.2005 року на загальну суму 1 055 086,67 грн., в тому числі: 284 000 грн. - заборгованості за кредитом; 557 720,79 грн. - заборгованості за відсотками; 60 638,31 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту; 152 727,57 грн. - інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я» (код ЄДРПОУ 25881964) витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: