Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/4931/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4931/14 20.05.14

За позовом Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії

імені М.М. Амосова НАМН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ассіст"

про стягнення 21 537, 26 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Ігнатенко Н. В. (дов. б/н від 11.11.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН" (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ассіст" (далі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. основного боргу; 1 537, 26 грн. - пені за договором № 16/5/1з про надання медичної допомоги від 16 лютого 2011 року, а також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.14.року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4931/14, розгляд справи призначено на 29.04.14 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.14.року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.05.2014 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про порушення справи, не виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення справи, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судове засідання 20.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог в яких їх підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 16/5/1з про надання медичної допомоги від 16 лютого 2011 року в частині оплати наданої медичної допомоги.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

Відповідно до Спеціального витягу з ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13 Є.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2011 року між позивачем, як медичним закладом, та відповідачем, як компанією, укладено Договір № 16/5\1з про надання медичної допомоги (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предмету договору є надання медичним закладом необхідної медичної допомоги клієнтам компанії. Під допомогою сторони розуміють надання клієнтам амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної, стоматологічної, екстреної та невідкладної медичної допомоги.

Пунктом 1.2. договору передбачалося, що відповідач діяв від свого імені або від імені страхової компанії або іншої особи на підставі відповідних угод.

Клієнт відповідача - це особа, яка має право користуватися послугами відповідача на підставі діючого договору медичного страхування або на підставі інших діючих договорів з відповідачем, що підтверджується відповідними документами: договір, поліс, сертифікат, свідоцтво, страхове посвідчення та на момент звернення до позивача потребує надання медичної допомоги. Клієнт міг бути як громадянином України так і громадянином іншої держави.

Види допомоги та розмір видатків по її наданню встановлюються за взаємною згодою сторін та вказані у Додатку 3 до Договору.

Положеннями даного договору встановлено, що позивач зобов'язувався надавати клієнтам необхідну високо кваліфікаційну медичну допомогу своєчасно та належної якості згідно зі стандартами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України та спеціалізації (профілю) позивача, у обсязі і на умовах комплексних програм страхування клієнтів та лімітів відповідальності відповідача (п.2.1.1 договору). А відповідач в свою чергу зобов'язувався проводити оплату рахунків за надану клієнтам допомогу, виставлених позивачем, відповідно до умов цього договору (п. 2.3.2. договору).

Згідно п.2.1.6. договору позивач до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, зобов'язувався надавати відповідачеві наступні документи за звітний місяць, а саме: Акт виконаних робіт (за формую визначеною у Додатку 1).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунки шляхом перерахування коштів позивачеві повинні були здійснюватись відповідачем не пізніше 10 (десяти) банківських днів від дати отримання відповідачем документів, зазначених в п.2.1.6, за умов належного їх оформлення. При неналежному оформлені документів, зазначених в п.2.1.6, відповідач має право протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня їх отримання повернути ці документи позивачеві без оплати із зазначенням причин повернення.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що за необґрунтовану затримку оплати рахунків за мови належно оформлених документів, зазначених в п. 2.1.6. медичний заклад має право вимагати від компанії сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

На виконання умов договору позивачем були надані медичні послуги в період з 14 лютого 2011 року по 14 березня 2011 року ОСОБА_3 (клієнт- відповідача) на загальну суму 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Даний факт підтверджується актом наданих медичних послуг та рахунком № 10 від 15 березня 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, позивачем в якості доказів направлення відповідачу зазначених документів надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення направленого 18.03.2011 року, із якого вбачається, що поштове відправлення позивача відповідач отримав 21.03.2011 року.

16 лютого 2011 року відповідачем було надано гарантійний лист за підписом уповноваженої особи - керівника, яким відповідач гарантував часткову оплату за лікування ОСОБА_3 у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн., яка знаходилася на лікуванні у хірургічному відділені з патологією серця.

За твердженням позивача, відповідач оплату так і не здійснив, доказів іншого матеріали справи не містять.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо оплати суми основного боргу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.00 коп. з претензією № 04-34/2094 від 20 липня 2011 року та повторно з претензією № 04-34\2641 від 15.09.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 16/5/1з про надання медичної допомоги від 16 лютого 2011 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу медичних послуг на суму 20 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем надані послуги оплачені не були (доказів іншого в матеріалах справи не має) станом на момент винесення рішення по справі основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 000, 00 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 20 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 537, 26 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 3.2. договору за період з 28.03.2011 р. (відповідно до вказаного в розрахунку) по 29.09.2011 р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені ґрунтуються на законі та договорі і відповідно є такими, що підлягають задоволенню. Період прострочення визначений позивачем не вірно, оскільки, із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав акт та рахунок 21.03.2011 року, відповідно період прострочення відповідача з урахуванням положень п. 3.1. договору з 05.04.2011 року по 05.10.2011 року. За розрахунком суду сума пені за зазначений період що підлягає стягненню з відповідача становить 1 562, 74 грн. Оскільки при вирішенні спору суд не має право виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача із розрахунку позивача.

Враховуючи все вище викладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі як доведені та обґрунтовані.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ассіст" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 1З-Є; код ЄДРПОУ 33294340; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 6; код ЄДРПОУ 05493562) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 537 (одну тисячу п'ятсот тридцять сім) грн. 26 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко