Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/2800/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2800/14 20.05.14 За позовом Приватного підприємство "Аронія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТТРЕЙД"

про стягнення заборгованості 124 232,59 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Стадник І. О. (дов. б/н від 28.03.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Аронія" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТТРЕЙД" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості 124 232,59 грн. за договором поставки від 16.04.2013 року, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2800/14, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.04.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, не виконанням відповідачем вимог ухвали суду від 27.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/2800/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/2800/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/2800/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 20.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки від 16.04.2013 року, в частині поставки товару в обсязі обумовленому договором та невиконанням вимоги про повернення коштів передплати за товар поданої у відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до Витягу з ЄДРПО, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 9, офіс 4.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2013 року між позивачем, як покупцем за умовами договору, та відповідачем як продавцем за умовами договору, був укладений договір поставки (далі за текстом договір), відповідно до якого у визначені договором строки продавець зобов'язався на платній основі передати у власність покупця засоби захисту рослин (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити на користь продавця його вартість у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування твару, асортимент, кількість, ціна за одиницю визначаються в специфікаціях до договору, які погоджуються сторонами. Відповідно до погодженої сторонами специфікацією (додаток № 1 до договору від 16.04.2013 року) вартість договору складає 407 000,24 (чотириста сім тисяч) гривень, в тому числі ПДВ.

Умовами п. 2.4. договору визначено, що поставка товару здійснюється на підставі сформованих замовлень покупця, які передаються продавцю будь-якими засобами зв'язку.

Відповідно до п. 2.7. вартість товару сплачується покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар належної якості, у кількості, асортименті, в строки та у місці, які визначені п. 2.4. договору.

Покупцем здійснено оплату за товар згідно умов даного договору повністю, в сумі 407 000,00 грн. (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи), а саме: платіжне доручення №105 від 18.04.2013 року на 140 000,00 грн.; платіжне доручення №106 від 19.04.2013 року на 20 000,00 грн; платіжне доручення №108 від 25.04.2013 року на 247 000,00 грн.

Станом на 10 жовтня 2013 року продавцем передано товар покупцю на суму 287 767,41 грн. в тому числі ПДВ, а саме: згідно накладної №1 від 18.04.2013 року на суму 26 444,52 грн.; згідно накладної №2 від 25.04.2013 року на суму 52 216,14 грн.; згідно накладної №7 від 14.05.2013 року на суму 83 793,60 грн.; згідно накладної N98 від 17.05.2013 року на суму 13 793,53 грн.; згідно накладної №11 від 17.05.2013 року на суму 62 281,14 грн.; згідно накладної № 9 від 24.05.2013 року на суму 12 474,00 грн.; згідно накладної №12 від 07.06.2013 року на суму 25 634,88 грн.; згідно накладної № 15 від 06.09.2013 року на суму 6 129,60 грн. Загальна суму поставленого товару складає 287 767, 41 грн.

За твердженням позивача, товар, обумовлений сторонами в договорі, на суму 124232,59 грн. недопоставлено, та не повернуто сплачені за нього кошти.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів передплати, що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки від 16.04.2013 року є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На виконання умов договору, у відповідності до умов договору позивач здійснив передплату за поставку обумовленого договором товару, в розмірі 407 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі поставив не весь товар, поставка якого була погоджена сторонами. Так, відповідач недопоставив позивачу товар на суму 124 232,59 грн., доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово вимагав від відповідача повернення грошових коштів передплати за товар в розмірі 124 232,59 грн. При цьому, матеріали справи доказів повернення такої передплати та/або доказів поставки товару на зазначену суму, та/або доказів не настання у продавця обов'язку щодо поставки товару на вказану суму за договором не містять.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що ст. 1212 ЦК України та ст. 693 ЦК України не встановлюють конкретних строків повернення коштів передплати/безпідставно одержаних коштів, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять, як і доказів поставки товару на суму обумовлену договором.

Оскільки, відповідач не повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, отримані ним безпідставно, і підлягають поверненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості (повернення грошових коштів передплати) у розмірі 124 232, 59 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 124 232, 59 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 124 232, 59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вище викладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, як доведені та обґрунтовані.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 9, оф. 4; код ЄДРПОУ 37881907; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємство "Аронія" (78300, м. Снятин, вул. Гоголя, 44; код ЄДРПОУ 30545846) 124 232 (сто двадцять чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 59 коп. передплати за товар та 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 66 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко