Рішення

від 20.05.2014 по справі 915/494/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 915/494/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон»

25006, м. Кіровоград, вул. Канатна, 13

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАСКІ»

55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Залізнична, 1

про: стягнення заборгованості в сумі 149 457,03 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Слюсар О.В., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 10.04.2014 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 144 125,00 грн. - основного боргу, 3676,04 грн. - пені, 720,13 грн. - 3% річних, 935,86 грн. - інфляційних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 08/01-14/01 від 08.01.2014 року; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; рахунків на оплату нафтопродуктів, акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, банківських виписок про часткові оплати, норм ст. ст. 11, 626, 712, 526, 610, 530, 525, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе по договору зобов'язань та в порушення умов пунктів 7.1 та 7.2 договору не провів повний розрахунок з позивачем у встановлені строки.

20.05.14 р. позивач надав до суду заяву (вих. № 309/01 від 19.05.14 р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 131 125,00 грн. основного боргу , 3676,04 грн. - пені, 720,13 грн. - 3% річних, 935,86 грн. - збитків від інфляції. Заява мотивована тим, що відповідачем було частково погашена заборгованість в розмірі 13 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 06.05.14 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Відповідач відзив по суті позову не надав, в судове засідання свого представника двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал та поштові рекомендовані повідомлення про вручення відправлення.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

20.05.2014 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

08 січня 2014 року між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів № 08/01-14/01 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати, а відповідач, як покупець, прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме - бензин А-80 (76), А-92, А-95, дизельне паливо, масло.

Відповідно до умов пунктів 1.2, 4.1, 5.1, 5.2 договору найменування (асортимент), кількість, ціна за літр товару, визначаються сторонами у відповідних накладних та рахунках-фактурах які складаються під час дії даного договору. Строк поставки (передачі) товару проводиться постачальником протягом 24 годин з моменту надання заявки покупця. Поставка палива проводиться виключно по письмовій заявці покупця. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятий покупцем за кількістю та якістю відповідно до умов договору. За результатами поставки товару, сторонами підписується видаткові накладні на отримання товару.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.4 договору) з правом подальшої пролонгації (п. 12.5 договору).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 08/01-14/01 від 08.01.14 р. позивач поставив та передав, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 285 303,40 грн ., про що вказано в копіях наступних документів:

1) видаткова накладна № РН-002574 від 08.01.14 р. на 80 408,00 грн.

товаро-транспортна накладна № 10487 від 08.01.14 р.

видаткова накладна № РН-002604 від 03.02.14 р. на 159 770,40 грн.

товаро-транспортна накладна № 10517 від 03.02.14 р.

видаткова накладна № РН-002592 від 05.02.14 р. на 45 125,00 грн.

товаро-транспортна накладна № 10532 від 05.02.14 р.

2) довіреність № 2 від 03.02.14 р.

довіреність № 1/7 від 05.02.14 р.

довіреність № 1/3 від 08.01.14 р.

3) рахунок-фактура № 0000000935 від 18.12.13 р. на 42 125,00 грн.

рахунок-фактура № 0000000943 від 20.12.13 р. на 80 408,00 грн.

рахунок-фактура № 0000000018 від 03.02.14 р. на 159 770,40 грн.

За умовами п. 6.1 (п. 6.1.1 договору), п. 7.1 договору покупець був зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар. Розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% від вартості партії товару, на підставі виставленого рахунку.

У вищенаведених рахунках (конкретні) строки оплати сторонами не визначені, отже слід керуватися нормами частин 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України згідно з приписами якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розстрочення платежу умовами договору сторони не передбачили, отже, за загальним правилом, обов'язок відповідача (покупця) оплатити товар (нафтопродукти) виникає зразу (ст. 638 ЦК України) після його отримання та прийняття товаро-розпорядчих документів (видаткові накладні, ТТН, рахунки-фактури) на ці товари.

Докази виставлення вищенаведених рахунків позивач суду не надав, отже дата одержання відповідачем рахунків суду не відома, договором поставки інший порядок оплати не встановлено, тому відлік заборгованості слід розпочати з наступної дати після передачі товару за накладними.

За даними позивача, на час звернення до суду відповідач частково розрахувався за поставлений товар, всього на суму 141 178,40 грн ., про що свідчать копії банківських виписок наданих суду.

Акт звірки складений між сторонами станом на 28.02.14 р. взято судом до уваги, оскільки відображає наявність боргу відповідача перед позивачем по спірним відносинам в розмірі 144 125,00 грн .

Вказані факти відповідачем не спростовані.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, борг відповідача перед позивачем на час звернення останнього з позовом до суду складав дійсно в розмірі 144 125,00 грн. (285303,40-141178,40).

Водночас, беручи до уваги, заяву позивача про зменшення позовних вимог, в зв'язку зі сплатою відповідачем в період розгляду справи 13 000,00 грн., борг відповідача перед позивачем на день прийняття рішення існує в розмірі 131 125,00 грн.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, пунктом 8.3 договору № 08/01-14/01 сторони дійшли згоди, що у разі порушення покупцем зобов'язань по оплаті товару (несвоєчасна оплата та/або нездійснення оплати) він зобов'язується оплатити постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми заборгованості за товар за кожний день прострочення оплати (не здійснення оплати) до дня фактичної оплати.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, враховуючи наявність та розмір основного боргу відповідача перед позивачем, суд перевірив нарахування позивачем розмір 3% річних, пені та збитків від інфляції, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період з 09.01.14 р. по 05.04.14 р. : пені в розмірі 3676,04 грн., 3 % річних в сумі 720,13 грн. та збитків від інфляції в розмірі 935,86 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже - задоволенню їх в повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивач заявою від 20.05.2014р. зменшив позовні вимоги, судовий збір в сумі 260,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСКІ» (55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 20872050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон» (25006, м. Кіровоград, вул. Канатна, 13, код ЄДРПОУ 32324824) - 131 125,00 грн. основного боргу, 3676,04 грн. - пені, 720,13 грн. - 3% річних, 935,86 грн. - збитків від інфляції та 2729,14 грн. судового збору.

3. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон» (25006, м. Кіровоград, вул. Канатна, 13, код ЄДРПОУ 32324824) з державного бюджету України судовий збір в сумі 260,00 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 242 від 04.04.2014р.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 26 травня 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова